Секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко надто вже переймається, щоб івано-франківська міліція не дай Боже не отримала до своїх рук найсокровенніші скарби депутатів міськради – номери їх мобільних телефонів та фотографії. Про це він повідомив вчора, в ході оперативної наради у заступника Івано-Франківського міського голови Михайла Вереса.
Зокрема, звертаючись до нового заступника начальника Івано-Франківського міськвідділу внутрішніх справ майора міліції Ігоря Наливайка, він попросив його провести з підлеглими додаткові заняття з вивчення Закону України «Про захист персональних даних».
«В п’ятницю один з ваших працівників просив надати номери мобільних телефонів депутатів та фотографії, - зазначив він, звертаючись до майора Наливайка, - Я йому, звісно, не дав».
Певно, депутатам таки є, що приховувати від органів правопорядку, якщо не лише номери телефонів, а й фотографії свої вони стережуть, як зіницю ока від правоохоронців. Та ще й посилаються при цьому на Закон «Про захист персональних даних». Хоча якось не дуже віриться, щоб міліціонерам вказані відомості знадобились для того, щоб їх викинути в Інтернет чи продати. Скоріш за все міліціонер керувався міркуваннями «національної безпеки, економічного добробуту та прав людини; захисту прав і свобод фізичних осіб, персональні дані яких обробляються, чи прав інших суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, а також з метою боротьби із злочинністю», як то передбачає стаття 25 озвученого М.Вітенком Закону (певно, йому самому здалося б підтягнути свої знання вказаного нормативно-правового акту).
Цікаво, що під час виборчої кампанії 2010 року нинішні депутати міської ради, ну принаймні колеги М.Вітенка по фракції ВО «Свобода», активно афішували номери своїх мобільних телефонів. Це гарний піар-хіт типу кандидат в депутати відкритий для виборців (Щоправда, поговорюють, що після виборів окремі (якщо не більшість) з розрекламованих телефонів назавжди вимкнулись). Фотографії ж депутатів кожен бажаючий може знайти на сайті Івано-Франківської міськраді.
І якщо той факт, що депутати в особі секретаря міськради не хочуть поділитись з міліцією номерами своїх «мобілок» ще можна якось пояснити страхом перед можливою «прослушкою» (не секрет, що багатьом народним обранцям є що приховувати від правоохоронців), то відмову надати фотографії депутатів інакше як страхом останніх перед ворожбою чи чаклуванням не поясниш.