Чи знаєте ви, чому на троянді колючки? Не знаєте? Тоді слухайте.
Було це давно, коли ще наша планета Земля стояла на чотирьох слонах. Тварини, квіти, птахи вміли розмовляти. Всі вірили в диво, бо не існувало тоді на землі ні зради, ні ненависті, ні зла.
Одного літнього дня соловей, милуючись красою природи, зазирнув до квітника. Він облітав майже всі країни, але такої краси ще ніколи не бачив. Яких квітів тут тільки не було! З – під зеленого листячка сором’язливо виглядали фіалочки. Прямо в очі зазирали сині волошки. Яскраво палахкотіли червоні маки. Стрункі мальви посміхалися рожевими пелюстками.
Та на тлі цієї краси важко було не помітити троянду. Велична, витончена, вона росла в середині квітника, а інші квіти навколо неї ніби посхиляли голівки додолу, неначе вітали свою королеву.
Троянда була справжньою красунею. Її жовту серединку прикрашали розлогі червоні пелюстки – коси. А голівку притримувало струнке зелене стебло.
Ця квітка настільки вразила соловейка, що він не міг відірвати від неї погляду, - і одразу ж закохався. Щодня він співав троянді найкращих, найщиріших пісень, сповнених сильного, великого почуття. Та красуня троянда не зважала на пісні солов’я, бо не любила нікого, крім себе.
Поведінка троянди розбила серце соловейку. Його переживання були такими великими, що він навіть не міг співати.
Бог, дивлячись на страждання знесиленого солов’я, вирішив покарати самозакохану квітку. Так, на стрункому стеблі троянди з’явилися колючки. Бог також навчив троянду по – справжньому кохати, зробивши її символом кохання.
Ось чому закохані дарують троянди – символ чистого, незрадливого кохання. А колючки на стеблі застерігають закоханих від лихої долі.
Автор: Лорелея 
Читать полностью: http://h.ua/story/225216/#ixzz1pXeoUVG8
Попередня притча: про те, чому не потрібно приймати поспішних висновків щодо своїх вірних друзів