БРІЗ розпочинає серію народних казок, притч, легенд. балад тощо.
Ніякої закономірності не передбачається - просто поради на життєві ситуації.
"Щоб не відчувати себе самотніми, чоловік і дружина придбали цуценя німецької вівчарки. Вони любили його і піклувалися про нього, як про власного сина. Щеня виросло і перетворилося на великого, красивого, розумного пса, який не раз рятував хазяйське майно від злодіїв, був вірним, відданим, любив і захищав своїх господарів.
Через сім років після того, як подружжя взяли собаку, у них народилась довгоочікувана дитина. Чоловік з дружиною були щасливі, малюк займав майже весь їхній час, а псу не діставалося майже ні краплі уваги. Собака відчула себе непотрібною і стала ревнувати дитини до господарів. Якось батьки залишили сплячого сина в будинку, а самі на терасі займалися приготуваннями до барбекю. Коли вони пішли провідати дитину, з дитячої вийшов пес. Його паща була скривавленою, і він виляв хвостом.
Батько дитини припустив найгірше, схопив зброю і тут же вбив собаку. Потім вбіг в дитячу і на підлозі, біля колиски сина, побачив величезну обезголовлену змію.
«Я вбив свого вірного пса!» - сказав чоловік, стримуючи сльози".
Як часто ми несправедливо судимо про людей? Найгірше, що ми робимо це, не замислюючись, навіть не дізнавшись причин, за якими вони вчинили так чи інакше. Нам все одно, про що вони думали і що відчували, нас це не хвилює. І ми не допускаємо думки, що пізніше, може бути, пошкодуємо про свою поспішність. Так давайте наступного разу, засудивши когось, згадаємо цю притчу про вірного пса.