Знайома картина: на всіх підступах до міського ринку у Снятині йде жвава торгівля сільськогосподарською продукцією. Особливо активізується вона цієї літньої пори, коли дозріває садовина, продають дари лісів. Ось обабіч тротуару примістилася молода жінка з добірними грибами та чорницею. Афени продає недорого, по двадцять гривень за літр соковитих ягід. Запитую, чи, бува, не з радіацією. Молодичка усміхається й запитує, чи не здогадуюся за говіркою, що вона — дочка гір? Каже, що в них, у селі Річках Косівського району, ліси чисті, роками там збирають і гриби, й чорниці, то ще ніхто не нарікав. Дізнаюся, що моя нова знайома — Марія Кіщук. Це прізвище поширене в цьому гірському селі, навіть директор школи так пишеться. Розпитую про спільних знайомих і врешті довірливо таки купую ягоди.
Поруч привертає увагу молодий чоловік із боровиком-велетнем. Богдан Грималюк із села Хімчина також Косівського району гордо розповідає, що найбільша його знахідка торік важила понад сімсот грамів, а цей білий гриб потягнув «лише» на півкілограма. Править за красеня п'ятнадцять гривень, стільки ж коштує й купка «баранячих ріжок» (смакота, каже господар). Не доводиться сумніватися в ідентифікації цього любителя тихого полювання, адже стверджує, що торгує тут не перший рік. Так само продає різні гриби Мирослав Юрковський, гордо оповідаючи, що він тут стоїть уже шістнадцятий рік, його знають усі місцеві журналісти, і навіть столичні якось проїздили, то зацікавилися розмаїттям лісових дарів. Отож, у «своїх» таки купувати не так страшно, як у заїжджих торговців.