Подія, що сталася минулого тижня, сколихнула неабияк одне із сіл Городенківського краю: із хати поважної газдині пропала значна сума грошей. Її чоловік працював у Англії на будівництві, тяжко трудився, економив на всьому, бо вдома споруджували хату. Односельці розповідали, що навіть на харчуванні заробітчанин заощаджував: стежив, коли з крамниць виносили ящиками товар, в якого от-от мав закінчитися термін придатності, та й підбирав. Адже в закладах швидкого харчування там, скажімо, прийнято викидати булочки для гамбургерів, якщо їх не використали до вечора. На ранок завозять свіжі, а цілком придатні для споживання утилізують.
Отож, тяжко зароблені фунти пропали. Марія Іванюк (імена з етичних міркувань змінені) винуватила себе в тому, що зберігала їх неналежним чином: у звичайній сумочці, що висіла в шафі. Перепитала дітей, чи, бува, не «позичили», але якось інтуїтивно зрозуміла, що дарма чіпляється до них . Не залишалося нічого іншого, як заявити в міліцію, адже втрата — чимала, сорок тисяч гривень «на наші» гроші. Пообіцяла навіть винагороду за оперативність.
Правоохоронці і справді швидко взялися за розслідування. Особливо й метикувати не довелося, бо зловмисник залишив на місці злочину відбитки пальців. За ними виявили й злодія. Ним виявилася сусідська дівчинка-дев’ятикласниця Оксана, яка часто приходила до них та іноді навіть зоставалася на ніч. Коли було доведено її вину, школярка встигла розпустити частину грошей: пропустила їх у розважальному закладі та подарувала своєму «бой-френду». Цікаво, що юнка пробувала мирно розійтися з міліціянтами і пропонувала їм немалу суму «відкупного».
Тим часом у селі розгорілися чвари між сусідами: не треба було, мовляв, заявляти в міліцію, адже то така пляма на дитину! Марія Іванюк лише знизує плечима: цікаво, а якби вони виявили пропажу тяжко заробленого, то що, мовчали б чи подарували б? Крім того, безнаказанність спонукає до аналогічних вчинків. Чи мало нині є такого?
Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ