01.УІІІ.1988. Сонце. Спека. І навіщо я згодився летіти з телевізійниками на Мангишлак? Нема квитків, я чекаю виклику в Івано-Франківську, а Скидан б’ється в Києві. Я добре вивчив біографію Т. Г. Шевченка, особливо знаю до дрібниць 10-річне заслання, а все решта засвоїв...
30.6.2019, 17:26 (ред.)

9.VІІ.1988 Спустили озеро. Після моїх виступів у пресі й по телебаченню, на зустрічах починають чистити його. Сьогодні вранці десятки рибалок бродили в каші — ловили коропи й карасі, що задихалися без води. Чорне болото, люди й риба, яку хапали жадібно й...
21.6.2019, 11:37 (ред.)

1.VІІ.1988 У Москві проходить найбурхливіша за всю історію Радянського Союзу конференція. Ніколи ще не було такої гостроти, ніколи ще не транслювали по радіо й телебаченню так відкрито все. Навіть Громико, Соломенцеву, Афанасьєву й Арбатову сказали, що пора вже їм забиратися з...
18.6.2019, 16:51

1.VІ.1988 Випогоджується. Купив сестрі Олесі імпортні чоботи й учора возив на фабрику. Каже, що мама впала духом, почала говорити про смерть. Мушу поїхати й підбадьорити. Боюсь, аби не онко... Спробую ще покласти до лікарні на обстеження, хоч у селі вона під...
10.6.2019, 12:52 (ред.)

1.05.1988 Неділя. Дуже гарний день. Демонстрація. На нас з Павлом дивляться, як на чортів! - Украинская мова и мова! Надоело уже! – обурювався Карпенко з обкому, сусід Павлів. – Мушкетик тоже постоянно об этом же! Я дивився демонстрацію з Києва і радів...
7.6.2019, 00:03 (ред.)

1.04.1988 Добрянського кличуть до обкому. Театрали підняли бучу після наших зборів про русифікацію. Іваницький договорився до того, що театр наш має ставити вистави не лише російською, а й англійською. Я кілька разів телефонував керівництву театру від імені англійця, що начебто гостює тут...
3.6.2019, 14:44 (ред.)

01.ІІІ.1988 З опівночі падав сніг. Біло, гарно. Бігаю до матері в лікарню. З шевченківськими вечорами ціла проблема. Шкодять і шкодять, як тільки можуть. На Ганущака накинулися за статтю-звіт про наші збори. В театрі здійнялася буря. Вчора попередив мене полковник міліції Виноградник...
3.6.2019, 10:02 (ред.)

02.02.1988 Учора був прекрасний зимовий день. Вітри вщухли, небо вичистилося, і сонце сяяло над білими кучугурами. Я передав до Львова, у «Жовтень», купу фотографій для ілюстрації «Галицької брами», був у Спілці, в педінституті, в школі. Почав Тарас зразково вчитися, але старання...
29.5.2019, 09:45 (ред.)

Відтепер Щоденники Степана Пушика плануємо подавати у хронологічній послідовності, починаючи з січня 1988 року. Саме з цього періоду у видавництві Місто НВ готується до друку Пушиків життєпис – адже у ті часи закладалися великі зміни в Україні, зумовлені смертями генсеків...
23.5.2019, 09:10 (ред.)

2 серпня 2018 р. День подібний до учорашнього: сонце бреде в імлі. Спав мало. Ліками прагну допомогти своєму організмові, але ефект малий. Утік на балкон, у тишу під дубом. Надзвичайно буйна зелень, якої не бачили ми десятки літ. Не бачили...
20.5.2019, 09:53

22 липня 2018 р. …Я не можу знайти причини, чому й за що вдарила доля мене на такий тривалий час. Здавалося б, що успіх за успіхом, що і родині, і друзям, і чужим людям робив добре, але тяжка заздрість людська впала...
15.5.2019, 14:58

З усієї величезної творчої спадщини Степана Пушика – українського письменника, лауреата Шевченківської премії, фольклориста, професора, громадського діяча на зламі тисячоліть окремою планетою «пливуть» у віки його Щоденники. Попри усю його зайнятість цей невтомний чоловік щоденно упродовж більш як 50-ти років...
10.5.2019, 09:33 (ред.)