ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Блог на БРІЗ
Свічковий хід у Франківську
31.7.2020, 11:23
13.ІХ.1989. На зустрічі письменників з М.С. Горбачовим. ІВАН ДРАЧ: Ось ви побували у Львові, у Києві, на машині їхали з Києва в Донецьк. Ви побачили хоч одну назву села українською мовою? України вже нема. ГОРБАЧОВ: Иван, не пужай! ІВАН ДРАЧ: У Вінниці за одну ніч зникли усі написи вулиць українською мовою, переписали російською. ГОРБАЧОВ: (До Щербицького) Это правда? ЩЕРБИЦЬКИЙ: Правда, но это не мы. Это комунхоз. (Сміх) МУШКЕТИК: Ваше ставлення до статусу державності української мови? ГОРБАЧОВ: Положительно. Будет! Мне запомнились со школьных лет стихи: «Україно моя! Мені в світі нічого не треба…» (Процитував строфу). Это, кажется, Тычина. ПАВЛИЧКО: Ні, Михайле Сергійовичу, це один з кращих віршів Андрія Малишка. Почав Горбачов про перебудову: «Эпиграфом к перестройке могут быть слова: Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами…» ПАВЛИЧКО: Михайле Сергійовичу, в Шевченка є кращі слова, що можуть стати епіграфом для перебудови: Борітеся – поборите! Вам Бог помагає… Михайле Сергійовичу, ви скликаєте людей щопівроку, радитеся з письменниками. А з нами в Україні ніхто не хоче радитися. Якби не ви, то ми були б цього кабінету і не бачили. х х х З’їзд НРУ висловився за те, щоб зняли з посад Щербицького і Шевченко. Однією з вимог шахтарів-страйкарів було: зняти Щербицького… Мільйони почули мою репліку по всесоюзному телебаченню, що Щербицький утратив живий зв’язок з життям, від 67-го року не був на Прикарпатті. Ненависть до Щербицького сягнула апогею. На 23 вересня назначено Пленум ЦК КП України з організаційних питань. Знімають з роботи Щербицького. х х х У обкомі й облвиконкомі закрили спецбуфет – жолоб для номенклатури. Люди відреагували так: - Сьогодні в обкомі день трауру. х х х Учора увечері моїй дружині якась жінка зателефонувала, що в центрі міста рухівці будуть бити вашого чоловіка. Жінка з дітьми побігла в центр міста. Там ходили міліціонери в касках, панцерних жилетах і з дубинками (в зв'язку з подіями, які готуються на 17 вересня). Кинули спецформування на Західну Україну. Крім цього, з'їзд НРУ налякав не тільки Київ, чи Франківськ, а й Москву. 120 кореспондентів передали на цілий світ про цю подію. Лиш тільки свої не знімали. В «Актуальній камері» показали дядьків у вишиванках і з вусами: мовляв, шабаш націоналістів. Тому й вигнали телебачення із з'їзду. Японія заплатила 1,5 мільйона доларів за право трансляції зйомок. Та я відволікся. Жінка з дітьми (Тарас озброївся японською палицею) побігли мене рятувати. Бо ж тата б'ють. А я, приїхавши з Калуша, не мав ключа й кукав попід хату. Провокація нова. Нарочито телефонували. Ще й трагічне видовище прибило мене. Коло Піонерського парку (трохи вище, де магазин «Меблі») дві дівчини років 14-16 перебігали Галицьку вулицю, а два такі самі підсвинки мчали на мотоциклі і одну з них збили посеред вулиці. Вона була мертва, не дихала. Русяве волосся. Білявий, що міг бути її чоловіком, жував жуйку, і куціший жував. Вони, безперечно, хотіли показатися перед ними і наїхали. Дивувало мене, що так спокійно стояли й ходили зі шлемофонами, коли з'явився міліціонер, ще й оправдовувалися, а шофер з вусами казав: - Та вони мене обігнали, що мало на машину не налетіли. - Хто-о? Я? Ми? - Та мовчи… ти… З’явилася швидка допомога і з-межи гурмища людей забрали дівчину-труп, чи, може, ще живу… З’явилася дружина з дітьми. В коридорі Лесі привиділося, що на горищі хтось є, бо хочуть убити тата! «Там хтось ходить!» Тепер я збагнув, що таке страх дітей і жінок. Я сміявся з цього. Зустрів двох рухівців, ходив з ними і балакав, що багато дурниць робимо. У хаті переживала жінка і діти. А хіба не такий самий страх у сім'ях росіянів, євреїв, якщо їх лякають по телефонах? А ще оці патрулі, що з гумовими палицями ходять по місту, наводять на людей сум'яття. ВІЙСЬКОВІ У суботу в Крихівцях, де стоїть військова частина, два офіцери засперечалися з хлопцями, і один хлопець офіцера вліпив по морді. А, може, офіцер хлопця вдарив спочатку. Мені розповідав про це прапорщик, уродженець Кобак, що між Вістовою і Боднаровом сідав на автобус. І тоді один з офіцерів побіг у військове містечко, а другий по командира частини. Цей перший по тривозі підняв солдатів у казармі, озброїв автоматами,а командир частини сказав видати холості патрони. І ось автоматники почали обстрілювати Крихівці. Ходили по хатах. Але один місцевий житель, що відслужив службу в армії, зрозумів, що стріляють угору з холостих, тому в одного солдата відібрав автомат і кинув у кущі. А тоді накинувся на командира частини. Невідомо, чим би це все закінчилося, якби хтось узяв рушницю для самозахисту, або солдатам видали бойові патрони. Був би новий Бабин чи Більшівці, як у 1944-му. Як легко спровокувати різню. х х х Був у облвиконкомі. Сардачуків зять по секрету розповів мені про передвиборну ситуацію. Посторонко лютує, що мене знову висунули в депутати. Але ще більша злива проти Павличка. Показав мені вірші, які намножили на машинці. То Павличкові вірші, які він писав у молодості проти тризубників і жовтоблакитників, проти Шептицького. Попідбирали компромат, аби розповсюдити по районах, щоб показати дводушність поета. Не знаю, чи в обкомі партії то робилося, чи в КДБ. Можливо, що з Києва прислали. Кинуть межи люди, аби тільки Калуцького протягнути в депутати. Сам не знаю, що робити. Хочу зняти свою кандидатуру на користь Павличка, але бачу тепер, що це смертельно небезпечно. Проти Павличка пустять у хід усе, щоб розчистити дорогу Калуцькому… Павличко запаморочився. 14.ІХ.1989. Прокидаюся дуже рано, і вже сон не вертається. Оці й попередні вибори забрали в мене дуже багато часу. Знову оформлення анкет, платформи, нарешті закликали до обкому: зустріч членів бюро обкому з творчою інтелігенцією. Вкрай примітивні виступи: Посторонка, Яроша, Бабій, Нестеренка, Грицька Кирилюка. Грицько звів усе до своєї п’єси про Галана, Бабій – що нема чим клас білити. Почав Нестеренко про приміщення для театру. Я не витримав і почав, що таких зустрічей не треба, бо вони нічого не дають. Народ чекає від нас вирішення серйозних справ. І я почав, що днями, може, знімуть Щербицького (начебто 23.ІХ. – пленум) – всі засміялися, і аби «вожді» області негайно добивалися від нового першого і від Масола поліпшення постачання області продуктами, бо інакше народ піде на штурм м'ясокомбінатів. Я казав, що приміщення адміністративного будинку треба передати під медичний центр, генеральський готель коло парку – теж. Я казав, аби всі багатотиражки об'єднати в міську газету і дати дихати «Прикарпатській правді». Заодне закликав до тверезості проти насильства з боку правових органів і закликав до пильності проти можливого перевороту, бо ж приховується все. Казав, якщо не перебудуються власті, то народ не вибере. Вчив історії. Національної символіки. Кажуть, що найкращий виступ, бо пробивав і асфальт для Вікторова, і вимагав відкрити область, і проти пам'ятника інтернаціоналістам і Морозова з театру. 15.ІХ.1989. Увечері ходив містом. На нашому будинку хтось написав: «Бийте москалів!» Я гадаю, що це могли написати кадебісти або партапаратники, щоб мене скомпрометувати перед виборами. Новицький на зустрічі в обкомі говорив, що в Рогатинському районі на 17 вересня мало бути до 20 весіль.І ось «молодчики», як висловився він, почали об’їжджати весільних ґаздів з вимогою, аби весілля перенесли, бо 17-го – день трауру, і якщо не послухаються, то спалять хати і стайні. Не знаю, чия це дурнувата робота. У центрі на паркані розвісили листівки, щоб 17 вересня о 9-й годині вечора всі взяли з дому свічки, взялися за руки й організували такий свічковий хід (мавпують події прибалтійців). Якщо хтось не засвітить свічку в місті, то нехай засвітить у вікні квартири чи будинку. Всі ці оголошення довели до того, що з Одеси привезли батальон ОМОНу (отдел милиции особого назначения). Ходять по місту трійками. Чобітки з короткими халявками (від удару такого чобітка на грубій підошві легко сконати), гумові палиці при боці, рація, пістолет, у старшого електричний ліхтарик ззаду, здається, що балончики з газом сльозоточивим. Ходять по місту, по парку. Коло молочного кафе стояли хлопці близько першої години. Оці «чорносорочечники», як їх охрестили в народі, причепилися до хлопця, побили, кинули в машину, привезли в міліцію. Розказує жінка, що то сина її співробітниці отак побили. Ліг до лікарні, зняв побої, передав у прокуратуру. Побили Анатолія Тарана. х х х Каже Тарас наш, що телефонував тричі якийсь тип, погрожуючи, що мене передав до суду за «Галицьку браму». «Націоналістична книжка» – кричав. 16.ІХ.1989. Субота. Цілий день проводив Раду Товариства мови. Правда, вночі ще писав статтю про перебування в Карпатах Михайла Коцюбинського, бо ніхто не згадав, що 125-річчя письменника. Заніс до редакції. Наперед казав Громадському, аби запланував на неділю, але надрукують аж у вівторок, бо йде багато офіціозу. Рада йшла дуже бурхливо. Івасюк хотів спровокувати побоїще (проводити раду під синьо-жовтими прапорами і тризубами). Оцього лишень хотів загін «особого назначения» ОМОН. Дуже важко мені з величезним Товариством – 14000 членів. Дуже багато дурнів, але більшість – прекрасні. Бачу, що люди не орієнтуються в обстановці. Інколи доводиться мені пригальмовувати, аби віз зі снопами не перевернули. Гірко дивитися, як всі оті івасюки, шмигельські, гаврилюки, шевчуки вже бачать себе апаратниками республіканського, обласного і районного рівнів. Усі влади хочуть… 17.ІХ.1989. Вчора вдень на «кубі» й на паркані з’явилося оголошення Товариства “Рух», що ніякого походу зі свічками не буде, що це – провокація, що ніхто росіян і євреїв бити не буде, що компрометація. Росіяни і євреї тремтіли, що убиватимуть їх сьогодні. Коли з'явилася моя стаття, всі ніби воскресли. В дитячий садок прийшов хлопчик і сказав: - Будуть бродити по крові… - А де ти таке чув? - Удома. Тато з мамою говорили. Що тільки не розпускають. Гадаю, що розпускають ті, кому впоперек горла українське відродження. Вчора з Києва показували мітинг на стадіоні. Стояв свист шалений, коли говорив Яворівський. «Штрейбрехери» діють, їх організовують. х х х Позавчора я читав листівку про вечір свічок 17. ІХ. 89р. Підійшли «чорносорочечники». Один питає мене: - А ви свічку приготували? - Приготував. - Навіщо? - Аби тобі в задницю запхати… Тут і налетіли… Врятував мене статус недоторканості. Все ж… кандидат в народні депутати СРСР. х х х ГАМЗАТОВ (після нашого вечора в Москві) Пригадується початок сімдесятих. Реакція чорна. Вітошинський Ярослав Дем'янович був начальником Львівського управління культури. Максимчук Святослав до нього: - Коли буде дозвіл на літературні концерти? - У вас програма з націоналістичним ухилом. - А «Мій Дагестан» теж з націоналістичним? - Я люблю поезії Гамзатова, як і Межелайтіса, але книжка «Мій Дагестан» написана з нацоналістичних позицій. - Що-о-о? - Що? - Що-о-о? - Що таке? - Аби ви знали: автор буде знати. Через Міляна в Москву передав листа. - Расул не приїхав. У Махачкалу телефонує: - Расул Гамзатович, вас турбує Максимчук зі Львова. - А-а-а! - То не телефонна розмова, але мені в рідному місті сказали, що ваша книжка «Мій Дагестан»написана з націоналістичних позицій. - Подібне міг сказати ідіот. Книжка перекладається на мови світу. Я буду у Львові в лютому (був грудень). У Львові хороша земля. Резеда там. Резеда Ібрагімова (1987 року померла від раку), готувала зустріч з Расулом в університеті. Не приїхав, але включив радіо:
Приїхав до театру:
Де не був Максимчук, там читав роман. А через півроку записав на українському радіо. 18.ІХ.1989. Вчора у Львові відбулася грандіозна демонстрація на захист української греко-католицької церкви. В програмі «Час» показали й назвали цифру – 100000 учасників. Це величезної сили вибух, і я переконаний, що найближчим часом буде дозволена греко-католицька церква, очевидно, що після Пленуму ЦК КПРС. З’їзд НРУ і ця демонстрація примусять Москву дати Україні більшу свободу. Пленум з національного питання стане великою сутичкою перебудовників і реакціонерів. Настав такий час, коли Україна хоче сказати своє слово. Воно буде гучніше за всіх, і його почує весь світ. х х х СВІЧКИ СЕРЕД МІСТА Учора серед міста все ж зібралися люди й засвітили свічки, ставши колом. А посередині кола утворили хрест зі свічок. І вийшов хрест у колі. А у Львові сотні тисяч людей вийшли на демонстрацію. У вістях передали, що греко-католицької церкви добивалися, хоч то було 17-го, у день, коли Червона Армія перейшла Збруч. З цієї нагоди сильні виступи в Польщі. Радянську Армію виганяють додому. Вчора ввечері кадебіст подзвонив у двері нібито шукав, де будинок 54-а. Я подумав собі, що це перевіряють, чи я вдома. Правда, не знаю з якої нагоди. Мені вже погрожують по телефону. Я звик до погроз. х х х Проти Павличка ведеться така робота, що навіть прізвище його «загубили» в інформації про висунення кандидатом у депутати в Долинській райгазеті. х х х Провів правління Товариства. До нас ходить дуже багато людей. Приїхав Романко й повіз мене в свій агроінститут. Там організували прекрасний куток «Рідне слово» (на стендах вірші про мову, портрет Кобзаря в рушниках). Всю документацію українізували. Росіяни підняли гвалт. Особливо жінка одного кадебіста олютилася. Понаписували пасквілі на Романка. Заступник Тивончука запропонував йому подавати заяву й іти з посади. Мушу рятувати Романка. 19.ІХ.1989. Нарешті і з Польщі, і з Києва дістав виклики, з 16 по 21 жовтня Дні української літератури в Польщі. Від'їзд з Києва 15-го. У Вроцлаві конференція за Вінцензом. Виходить, що мені не треба ніяких додаткових клопотань. Турелик також запрошена для участі в Днях… х х х У Чернівцях – конкурс «Червона рута». Мене запросили, але я не поїхав. Бігав до міліції, оформляв паспорт, щоб поїхати до Польщі, забракували папери, переробляю. Приїхав Ігор Коваль. Розказує, що апарат і кадебісти не переслідують його і членів осередку Товариства мови після того, як я написав листи до бюро райкому і його підписали Павличко, Голубець, Калуцький. Зіграло своє і те, що я зробив Коваля довіреною особою. Пустили поміж люди, що Павличко пияк. Калуш обліпили агітками за Калуцького. Випустив міськком. х х х В «Прикарпатській правді» вийшла моя стаття про Коцюбинського «На червоному гуцульському коні». Такі статті забирають багато часу, та мушу служити, бо ж член ювілейної комісії – 125-річчя від дня народження Коцюбинського. Завтра їду до Києва. Виступатиму на ювійлейному вечорі Коцюбинського. А в суботу об'єднаний Пленум Товариства мови і Спілки письменників (так оповістили по лінії Спілки), а Правління Товариства прислало запрошення на позачергову конференцію, мандати прислали. Нині важко розібратися, що робиться навколо нас. Гадаю, що будемо обговорювати проект Закону про мови.
х х х Почався Пленум ЦК КПРС з національного питання. Слухаю, дивлюсь. Втіхи мало.
|
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |