Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: керівник військових вишколів
Сергій Демчук: громадський діяч та захисник національного бойового мистецтва. Сергій Демчук є видатною особистістю, яка впливає...
Портрет професії. Водій
«Під час зустрічей з колегами розумієш, що насправді є війна, - розповідає водій в АТ...
Портрет професії. Воєнний розвідник
7 вересня 2021 року українська воєнна розвідка відзначає 29-у річницю створення. За цей час відомство...
Комплектувальник товарів: обов’язки, плюси та мінуси професії
З розвитком гуртової та роздрібної торгівлі, а також численних інтернет-магазинів набула актуальності вакансія «комплектувальник товарів»...
Портрет професії. Дизайнер прикраc
Її прикраси носять тисячі людей в Україні, Італії, Польщі, Росії, Америці, Іспанії, Греції, Норвегії, Грузії.....
Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба спільно захищатимуть права вразливих категорій осіб
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба, як центральний орган виконавчої...
14.7.2023, 10:09
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Жовтень, 1989: Пушика продовжують "звинувачувати" у націоналізмі
11/10/1989 «Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я...
2.2.2021, 12:57

ОПИТУВАННЯ


Чи любите ви пампухи з ружою?
Так
Ні
Це що?

НАШІ ДРУЗІ


Жінці треба думати головою, а не подружками

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Свічковий хід у Франківську
31.7.2020, 11:23

13.ІХ.1989.                    На зустрічі письменників з М.С. Горбачовим.

ІВАН  ДРАЧ: Ось ви побували у Львові, у Києві, на машині їхали з Києва в Донецьк. Ви побачили хоч одну назву села українською мовою? України вже нема.

ГОРБАЧОВ:    Иван, не пужай!

ІВАН  ДРАЧ: У Вінниці за одну ніч зникли усі написи вулиць українською мовою, переписали російською.

ГОРБАЧОВ: (До Щербицького) Это правда?

ЩЕРБИЦЬКИЙ: Правда, но это не мы. Это комунхоз. (Сміх)

МУШКЕТИК: Ваше ставлення до статусу державності української мови?

ГОРБАЧОВ: Положительно. Будет! Мне запомнились со школьных лет стихи: «Україно моя! Мені в світі нічого не треба…» (Процитував строфу). Это, кажется, Тычина.

ПАВЛИЧКО: Ні, Михайле Сергійовичу, це один з кращих віршів Андрія Малишка.

Почав Горбачов про перебудову: «Эпиграфом к перестройке могут быть слова:

                  Думи мої, думи мої,

                  Лихо мені з вами…»

 ПАВЛИЧКО: Михайле Сергійовичу, в Шевченка є кращі слова, що можуть стати епіграфом для перебудови:

                    Борітеся – поборите!

                    Вам Бог помагає…

Михайле Сергійовичу, ви скликаєте людей щопівроку, радитеся з письменниками. А з нами в Україні ніхто не хоче радитися. Якби не ви, то ми були б цього кабінету і не бачили.

                          х                    х                       х

    З’їзд НРУ висловився за те, щоб зняли з посад Щербицького і Шевченко.

   Однією з вимог шахтарів-страйкарів було: зняти Щербицького…

   Мільйони почули мою репліку по всесоюзному телебаченню, що Щербицький утратив живий зв’язок з життям, від 67-го року не був на Прикарпатті.

    Ненависть до Щербицького сягнула апогею. На 23 вересня назначено Пленум ЦК КП України з організаційних питань. Знімають з роботи Щербицького.

                        х                    х                   х

     У обкомі й облвиконкомі закрили спецбуфет – жолоб для номенклатури. Люди відреагували так:

    - Сьогодні в обкомі день трауру.

                        х                      х                   х

    Учора увечері моїй дружині якась жінка зателефонувала, що в центрі міста рухівці будуть бити вашого чоловіка. Жінка з дітьми побігла в центр міста. Там ходили міліціонери в касках, панцерних жилетах і з дубинками (в зв'язку з подіями, які готуються на 17 вересня). Кинули спецформування на Західну Україну. Крім цього, з'їзд НРУ налякав не тільки  Київ, чи Франківськ, а й Москву. 120 кореспондентів передали на цілий світ про цю подію. Лиш тільки свої не знімали. В «Актуальній камері» показали дядьків у вишиванках і з вусами: мовляв, шабаш націоналістів. Тому й вигнали телебачення із з'їзду. Японія заплатила 1,5 мільйона доларів за право трансляції зйомок. Та я відволікся.

   Жінка з дітьми (Тарас озброївся японською палицею) побігли мене рятувати. Бо ж тата б'ють. А я, приїхавши з Калуша, не мав ключа й кукав попід хату. Провокація нова. Нарочито телефонували. Ще й трагічне видовище прибило мене. Коло Піонерського парку (трохи вище, де магазин «Меблі») дві дівчини років 14-16 перебігали Галицьку вулицю, а два такі самі підсвинки мчали на мотоциклі і одну з них збили посеред вулиці. Вона була мертва, не дихала. Русяве волосся. Білявий, що міг бути її чоловіком, жував жуйку, і куціший жував. Вони, безперечно, хотіли показатися перед ними і наїхали. Дивувало мене, що так спокійно стояли й ходили зі шлемофонами, коли з'явився міліціонер, ще й  оправдовувалися, а шофер з вусами казав:

     - Та вони мене обігнали, що мало на машину не налетіли.

     - Хто-о? Я?  Ми?

     - Та мовчи… ти…

З’явилася швидка допомога і з-межи гурмища людей забрали дівчину-труп, чи, може, ще живу…

 З’явилася дружина з дітьми. В коридорі Лесі привиділося, що на горищі хтось є, бо хочуть убити тата! «Там хтось ходить!»

Тепер я збагнув, що таке страх дітей і жінок. Я сміявся з цього. Зустрів двох рухівців, ходив з ними і балакав, що багато дурниць робимо. У хаті переживала жінка і діти. А хіба не такий самий страх у сім'ях росіянів, євреїв, якщо їх лякають по телефонах? А ще оці патрулі, що з гумовими палицями ходять по місту, наводять на людей сум'яття.

                             ВІЙСЬКОВІ

    У суботу в Крихівцях, де стоїть військова частина, два офіцери засперечалися з хлопцями, і один хлопець офіцера вліпив по морді. А, може, офіцер хлопця вдарив спочатку. Мені розповідав про це прапорщик, уродженець Кобак, що між Вістовою і Боднаровом сідав на автобус. І тоді один з офіцерів побіг у військове містечко, а другий по командира частини. Цей перший по тривозі підняв солдатів у казармі, озброїв автоматами,а командир частини сказав видати холості патрони. І ось автоматники почали обстрілювати Крихівці. Ходили по хатах. Але один місцевий житель, що відслужив службу в армії, зрозумів, що стріляють угору з холостих, тому в одного солдата відібрав автомат і кинув у кущі. А тоді накинувся на командира частини. Невідомо, чим би це все закінчилося, якби хтось узяв рушницю для самозахисту, або солдатам видали бойові патрони. Був би новий Бабин чи Більшівці, як у 1944-му. Як легко спровокувати різню.

                        х                   х                   х

  Був у облвиконкомі. Сардачуків зять по секрету розповів мені про передвиборну ситуацію. Посторонко лютує, що мене знову висунули в депутати. Але ще більша злива проти Павличка. Показав мені вірші, які намножили на машинці. То Павличкові вірші, які він писав у молодості проти тризубників і жовтоблакитників, проти Шептицького. Попідбирали компромат, аби розповсюдити по районах, щоб показати дводушність поета. Не знаю, чи в обкомі партії то робилося, чи в КДБ. Можливо, що з Києва прислали. Кинуть межи люди, аби тільки Калуцького протягнути в депутати. Сам не знаю, що робити. Хочу зняти свою кандидатуру на користь Павличка, але бачу тепер, що це смертельно небезпечно. Проти Павличка пустять у хід усе, щоб розчистити дорогу Калуцькому… Павличко запаморочився.                   


14.ІХ.1989.                                     

Прокидаюся дуже рано, і вже сон не вертається. Оці й попередні вибори забрали в мене дуже багато часу. Знову оформлення анкет, платформи, нарешті закликали до обкому: зустріч членів бюро обкому з творчою інтелігенцією. Вкрай примітивні виступи: Посторонка, Яроша, Бабій, Нестеренка, Грицька Кирилюка. Грицько звів усе до своєї п’єси про Галана, Бабій – що нема чим клас білити. Почав Нестеренко про приміщення для театру. Я не витримав і почав, що таких зустрічей не треба, бо вони нічого не дають. Народ чекає від нас вирішення серйозних справ. І я почав, що днями, може, знімуть Щербицького (начебто 23.ІХ. – пленум) – всі засміялися, і аби «вожді» області негайно добивалися від нового першого і від Масола поліпшення постачання області продуктами, бо інакше народ піде на штурм м'ясокомбінатів. Я казав, що приміщення адміністративного будинку треба передати під медичний центр, генеральський готель коло парку – теж. Я казав, аби всі багатотиражки об'єднати в міську газету і дати дихати «Прикарпатській правді». Заодне закликав до тверезості проти насильства з боку правових органів і закликав до пильності проти можливого перевороту, бо ж приховується все. Казав, якщо не перебудуються власті, то народ не вибере. Вчив історії. Національної символіки. Кажуть, що найкращий виступ, бо пробивав і асфальт для Вікторова, і вимагав відкрити область, і проти пам'ятника інтернаціоналістам і Морозова з театру.


 15.ІХ.1989.                       

Увечері ходив містом. На нашому будинку хтось написав: «Бийте москалів!» Я гадаю, що це могли написати кадебісти або партапаратники, щоб мене скомпрометувати перед виборами.

      Новицький на зустрічі в обкомі говорив, що в Рогатинському районі на 17 вересня мало бути до 20 весіль.І ось «молодчики», як висловився він, почали об’їжджати  весільних ґаздів з вимогою,  аби весілля перенесли, бо 17-го – день трауру, і якщо не послухаються, то спалять хати і стайні. Не знаю, чия це дурнувата робота.

     У центрі на паркані розвісили листівки, щоб 17  вересня о 9-й годині вечора всі взяли з дому свічки, взялися за руки й організували такий свічковий хід (мавпують події прибалтійців). Якщо хтось не засвітить свічку в місті, то нехай засвітить у вікні квартири чи будинку. Всі ці оголошення довели до того, що з Одеси привезли батальон ОМОНу (отдел милиции особого назначения). Ходять по місту трійками. Чобітки з короткими халявками (від удару такого чобітка на грубій підошві легко сконати), гумові палиці при боці, рація, пістолет, у старшого електричний ліхтарик ззаду, здається, що балончики з газом сльозоточивим. Ходять по місту, по парку.    

    Коло молочного кафе стояли хлопці близько першої години. Оці «чорносорочечники», як їх охрестили в народі, причепилися до хлопця, побили, кинули в машину, привезли в міліцію. Розказує жінка, що то сина її співробітниці  отак побили. Ліг до лікарні, зняв побої, передав у прокуратуру. Побили Анатолія Тарана.

                        х                    х               х

     Каже Тарас наш, що телефонував тричі якийсь тип, погрожуючи, що мене передав до суду за «Галицьку браму». «Націоналістична книжка» – кричав.


  16.ІХ.1989.                 

Субота. Цілий день проводив Раду Товариства мови. Правда, вночі ще писав статтю про перебування в Карпатах Михайла Коцюбинського, бо ніхто не згадав, що 125-річчя письменника. Заніс до редакції. Наперед казав Громадському, аби запланував на неділю, але надрукують аж у вівторок, бо йде багато офіціозу.

      Рада йшла дуже бурхливо. Івасюк хотів спровокувати побоїще (проводити раду під синьо-жовтими прапорами і тризубами). Оцього лишень хотів загін «особого назначения» ОМОН. Дуже важко мені з величезним Товариством – 14000 членів. Дуже багато дурнів, але більшість – прекрасні. Бачу, що люди не орієнтуються в обстановці. Інколи доводиться мені пригальмовувати, аби віз зі снопами не перевернули. Гірко дивитися, як всі оті івасюки, шмигельські, гаврилюки, шевчуки вже бачать себе апаратниками республіканського, обласного і районного рівнів. Усі влади хочуть…                         


  17.ІХ.1989.                      

Вчора вдень на «кубі» й на паркані з’явилося оголошення Товариства “Рух», що ніякого походу зі свічками не буде, що це – провокація, що ніхто росіян і євреїв бити не буде, що компрометація.

     Росіяни і євреї тремтіли, що убиватимуть їх сьогодні. Коли з'явилася моя стаття, всі ніби воскресли.

     В дитячий садок прийшов хлопчик і сказав:

     - Будуть бродити по крові…

     - А де ти таке чув?

     - Удома. Тато з мамою говорили.

Що тільки не розпускають. Гадаю, що розпускають ті, кому впоперек горла українське відродження.

     Вчора з Києва показували мітинг на стадіоні. Стояв свист шалений, коли говорив Яворівський. «Штрейбрехери» діють, їх організовують.

                          х                  х                   х

     Позавчора я читав листівку про вечір свічок 17. ІХ. 89р. Підійшли «чорносорочечники». Один питає мене:

    - А ви свічку приготували?

    - Приготував.

    - Навіщо?

    - Аби тобі в задницю запхати…

Тут і налетіли… Врятував мене статус недоторканості. Все ж… кандидат в народні депутати СРСР.

                          х                  х                 х

               ГАМЗАТОВ (після нашого вечора в Москві)

     Пригадується початок сімдесятих. Реакція чорна. Вітошинський Ярослав Дем'янович був начальником Львівського управління культури. Максимчук Святослав до нього:

     - Коли буде дозвіл на літературні концерти?

     - У вас програма з націоналістичним ухилом.

     - А «Мій Дагестан» теж з націоналістичним?

     - Я люблю поезії Гамзатова, як і Межелайтіса, але книжка «Мій Дагестан» написана з нацоналістичних позицій.

      - Що-о-о?

      - Що?

      - Що-о-о?

      - Що таке?

      - Аби ви знали: автор буде знати.

Через Міляна в Москву передав листа.

      - Расул не приїхав.

У Махачкалу телефонує:

      - Расул Гамзатович, вас турбує Максимчук зі Львова.

      - А-а-а!

      - То не телефонна розмова, але мені в рідному місті сказали, що ваша книжка «Мій Дагестан»написана з націоналістичних позицій.

      - Подібне міг сказати ідіот. Книжка перекладається на мови світу. Я буду у Львові в лютому (був грудень). У Львові хороша земля. Резеда там.

      Резеда Ібрагімова (1987 року померла від раку), готувала зустріч з Расулом в університеті. Не приїхав, але включив радіо:

  • Говорить Москва! Послухайте по радіо передачу за книжкою Расула Гамзатова «Мій Дагестан».

     Приїхав до театру:

  • Чули?
  •  Чули!!!

Де не був Максимчук, там читав роман. А через півроку записав на українському радіо.                       


 18.ІХ.1989.                             

Вчора у Львові відбулася грандіозна демонстрація на захист української греко-католицької церкви. В програмі «Час» показали й назвали цифру – 100000 учасників. Це величезної сили вибух, і я переконаний, що найближчим часом буде дозволена греко-католицька церква, очевидно, що після Пленуму ЦК КПРС. З’їзд НРУ і ця демонстрація примусять Москву дати Україні більшу свободу. Пленум з національного питання стане великою сутичкою перебудовників і реакціонерів. Настав такий час, коли Україна хоче сказати своє слово. Воно буде гучніше за всіх, і його почує весь світ.

                       х                    х                   х

                     СВІЧКИ   СЕРЕД   МІСТА

      Учора серед міста все ж зібралися люди й засвітили свічки, ставши колом. А посередині кола утворили хрест зі свічок. І вийшов хрест у колі. А у Львові сотні тисяч людей вийшли на демонстрацію. У вістях передали, що греко-католицької церкви добивалися, хоч то було 17-го, у день, коли Червона Армія перейшла Збруч. З цієї нагоди сильні виступи в Польщі. Радянську Армію виганяють додому.

      Вчора ввечері кадебіст подзвонив у двері нібито шукав, де будинок 54-а. Я подумав собі, що це перевіряють, чи я вдома. Правда, не знаю з якої нагоди. Мені вже погрожують по телефону. Я звик до погроз.

                             х                 х                 х

    Проти Павличка ведеться така робота, що навіть прізвище його «загубили» в інформації про висунення кандидатом у депутати в Долинській райгазеті.

                           х                    х                    х

     Провів правління Товариства. До нас ходить дуже багато людей. Приїхав Романко й повіз мене в свій агроінститут. Там організували прекрасний куток «Рідне слово» (на стендах вірші про мову, портрет Кобзаря в рушниках). Всю документацію українізували. Росіяни підняли гвалт. Особливо жінка одного кадебіста олютилася. Понаписували пасквілі на Романка. Заступник Тивончука запропонував йому подавати заяву й іти з посади. Мушу рятувати Романка.


     19.ІХ.1989.                

Нарешті і з Польщі, і з Києва дістав виклики, з 16 по 21 жовтня Дні української літератури в Польщі. Від'їзд з Києва 15-го. У Вроцлаві конференція за Вінцензом. Виходить, що мені не треба ніяких додаткових клопотань. Турелик також запрошена для участі в Днях…

                            х                    х                      х

    У Чернівцях – конкурс «Червона рута». Мене запросили, але я не поїхав. Бігав до міліції, оформляв паспорт, щоб поїхати до Польщі, забракували папери, переробляю. Приїхав Ігор Коваль. Розказує, що апарат і кадебісти не переслідують його і членів осередку Товариства мови після того, як я написав листи до бюро райкому і його підписали Павличко, Голубець, Калуцький. Зіграло своє і те, що я зробив Коваля довіреною особою. Пустили поміж люди, що Павличко пияк. Калуш обліпили агітками за Калуцького. Випустив міськком.

                            х                     х                   х

     В «Прикарпатській правді» вийшла моя стаття про Коцюбинського «На червоному гуцульському коні». Такі статті забирають багато часу, та мушу служити, бо ж член ювілейної комісії – 125-річчя від дня народження Коцюбинського. Завтра їду до Києва. Виступатиму на ювійлейному вечорі Коцюбинського. А в суботу об'єднаний Пленум Товариства мови і Спілки письменників (так оповістили по лінії Спілки), а Правління Товариства прислало запрошення на позачергову конференцію, мандати прислали. Нині важко розібратися, що робиться навколо нас. Гадаю, що будемо обговорювати проект Закону про мови.

                           

                             х                     х                    х

   Почався Пленум ЦК КПРС з національного питання. Слухаю, дивлюсь. Втіхи мало.


Гість 15:02, 6.8.2020

Ой. Степане Григоровичу. Вам було так важко боротися та перемагати. Жаль. що Ви відійшли у вічність. тому що зараз набагато гірше ніж в кінці 80-х. Наш народ збайдужів остаточно. лише грошей хоче та ласих харчів. А Вас та ваших однодумців . хто б міг підняти та повести українців. на жаль немає. Надії на всенародний спротив супроти московських запроданців у разі реальної загрози незалежності наразі немає. Біда чекає і Україну. і Галичину. тому що нікому буде край боронити.

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Березень
2024
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

РЕКЛАМА



ФОТОНОВИНИ


ФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»

ВІДЕОНОВИНИ


Яку небезпеку несе генератор?
<p>
	<span style="color: rgb(15, 15, 15); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgba(0, 0, 0, 0.05);">Часто замінниками центрального електропостачання стають генератори, а обігрівачами приміщення - газові прилади. Поряд з тим, такі речі несуть в собі ряд потенційних ризиків. Про них розповів Богдан Левицький, лікар з гігієни праці відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ "Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України".</span></p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців