Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...
Портрет професії. Інженер-технолог
Традиційно у третій тиждень лютого відзначається міжнародний тиждень інженерії та технологій (Engineering and Technology week). Будь-яке...
Портрет професії. Провізор
Зазвичай хворих лікують лікарі. Але нерідко наше здоров'я залежить від аптекарів. До них хворі в...
Портрет професії. Гуморист
Хтось скаже, що гуморист - це не професія... це не серйозно і заробити цим на...
Портрет професії. Дієтолог
Кажуть, що їжа - найкращі ліки. Ми б погодились з цією думкою, якби не статистика...
Портрет професії. Стиліст секонд-хенду
За приблизними оцінками, світовий ринок збуту ношеного одягу становить 4 мільярди доларів США. Як засвідчує дослідження...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Фахівці правової допомоги знають як швидко стягнути аліменти
До одного із відділів бюро правової допомоги звернулась жінка із проханням якнайшвидше скласти заяву про...
26.5.2020, 15:29
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Як Степана Пушика висували в народні депутати і що з того вийшло?
1.ІХ.1989. Дощ. Болить голова. О 9-ій виступав на відкритті СШ № 23. Запрошували студенти педінституту на зустріч...
25.5.2020, 10:17

ОПИТУВАННЯ


Чи подобається вам кліп BIG LAZER - Качечки (Official Video)
Так
Ні
Дуже

НАШІ ДРУЗІ


Навіть велике сонце крізь маленьку дірочку виглядає маленьким

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Серпень 1989 року: в країні не може процвітати рабство, інакше країна ця загине
27.4.2020, 23:39

22.VІІІ.1989.

Учора провів засідання правління Товариства мови (щопонеділка засідаємо), а в суботу – раду, на якій обговорили багато гострих питань. Збираємо матеріали про етикетування продукції й різних виробів (аби все перевели на українську мову), ведення документації теж. Вже ряд підприємств стали україномовними, хоч опір великий, багатьом, зокрема Шулепі Степану Григоровичу, погрожують по телефону. Я на таке вже й не реагую. Постійно шантажують. З Добрянським розділили допомоги по Літфонду. Собі я не беру нічого жодного разу. Павло теж не взяв. Готуємо в Спілку Павла Федюка, Ігоря Гаврилюка, який приватно видав другу книжку; проситься Багірова, хоч книжки я їй допомагав писати. Якщо Тарас Мельничук до кінця року видасть поетичну книжку (а така надія є!), то приймемо і його, бо то поет від Бога, хоч характером препаскудний.

 х х х

 Неділя була перенасичена подіями. Єпископ Макарій організував хресний хід (перенесення копії ікони Матері Божої на Ясну гору в Гошеві до монастиря, бо оригінал десь пропав). Дійшли з Івано-Франківська до Павлівки, і далі йдуть, щоб на Богородицю (28.VІІІ.89.) бути там. Війна між католиками і православними.

 Екологічний мітинг переріс у дві події. Ми боролися проти хімічних підприємств, могильників високотоксичних відходів і відходів від атомних станцій, які нібито хочуть хоронити в Грабівці й Рахині, проти дубинок і чинодральства, проти Гриньківського водосховища й Гамерівських підприємств. А частина неформалів водила по вулицях міста львів’ян і жителів області під національною символікою. Цей захід перелякав украй росіян, євреїв, поляків. Особливо лозунг «Геть окупанти з України!» перелякав. «Куда нам теперь деться?» – запитують росіяни.

 В Коломиї теж гомоніло все, цвіло національними прапорами. Пішов гомін, що зник, невідомо куди, Січко. Начебто три дні перед мітингом в неділю шукали його й нема. Лишень не знаю я, котрий Січко зник. Василь??? Гомонять, що у Долинському районі задумали висувати кандидатом до Верховної Ради СРСР Січка. Можна тільки уявити собі, який то переполох серед апаратників і різних служб: пропагандист бандерівської сотні – депутат Верховної Ради СРСР. А, може, то син його Василь хоче балотуватись?

 х х х

 Учора приїжджав до мене Микола Гнисюк з Москви (він сам уродженець Могилів-Подільська, а працює фотокором «Советского экрана»). Пропонує мені написати текст для фотоальбому, який має вийти в Швейцарії. Ця книжка буде про Гуцульщину. Його фото, мій текст. Гадаю, що треба зробити. Я йому учора склав список об'єктів, які треба знімати.

 х х х

 ПАМ’ЯТНИК

 Терміново споруджують пам’ятник возз’єднання перед обкомом. У центрі міста з’явились листівки-заклики, що на цей пам’ятник 200 тисяч беруть із житлового фонду. В газеті з'явилося, що йде збір пожертвувань. Я сказав, що на Молотова й Ріббентропа грошей не дам.

  • А де Молотов і Ріббентроп?
  • Отой, що на цимбалах грає у гуцульській одежі, то Ріббентроп, а той, що в козацькій одежі – Молотов.

Замаскувалися, прокляті, під козаків і опришків, грають на кобзі й цимбалах, і хочуть, аби ми під їх музику танцювали. А українці не хочуть скакати ні задком, ні передком – прапори носять, гасла вигукують, Щербицького проганяють з посади.

 х х х

 Сталіністи озлоблені до краю. Грицько Кирилюк, енкаведист, прийшов з городу, де пенсіонери-чекісти збираються, і каже:

- Що буде, як на червону пляму Горбачова впаде цегла?

- Закінчиться перебудова…– відповідає сам собі Грицько і сміється.

А Добрянський Павло осадив енкаведиста Грицька. Почав Кирилюк оправдовуватись, що чув. Хотіли б, аби Михайла Горбачова не стало, тоді почались би «варфоломіївські ночі».

 х х х

 Озвіріння. Потелефонував Степан Григорович Шулепа. Каже, що побили його зятя-хірурга коло хати.

  • Получай, гад, за Долину! – сказали і били.

Він, очевидно, був на мітингу. Погрожують Шулепі за те, що домігся переведення документації на українську мову. Кажуть, що вб’ють його.

 Завтра «Прикарпатська правда» дає повідомлення, що вбив хтось Лебедя з Донецька, який приїхав до родичів у Івано-Франківськ. Труп виявлено коло ресторану «Бистриця» на Набережній. Боюсь, що цього О. В. Лебедя 1952 р.н. вбито за Левицького Романа, або ті ж убили, що й Левицького. Чи не навмисне вбили, щоб збити ненависть?

 Пропав якийсь І. Макар, 1955 року народження з Ганусівки. Поїхав брати квитки на літак і не вернувся з Івано-Франківська.. У Стрию побили Січка, здається, молодого… Молоді хлопці заворушилися. Щоб захищати себе від міліції, кадебістів і різних провокаторів, почали створювати курси каратистів і самбістів.

 На заводі «Карпатпресмаш» хочуть виразити недовір’я Іванові Постронкові, першому обкому, й не допустити на цю посаду Ярослава Федорчука, першого міськкому. Керівництво перелякане.

 Львівська «Ленінська молодь» надрукувала листа групи депутатів Верховної Ради СРСР про новий виборчий закон на Україні, в якому різко розкритикували кліку Щербицького. Підписали листа Федорів, Братунь, Яворівський і навіть Сидорчучка підписала, оця оббивальниця меблів, яку в депутати тягнуло начальство, яку зневажають виборці.

 Київ переляканий. Проект Закону розгромлено в «Огоньку». Я теж послав листа в «Радянську Україну» проти проекту нового Закону, не можна таке ухвалювати.

 Між 4 і 5 годинами вдосвіта три кадебісти чи міліціонери (у цивільному) з центру міста куб, на якому рухівці вивішують різні оголошення й вирізки з газет, перенесли аж на задвірки клубу медінституту. Рухівці випустили про це повідомлення. Куб, на якому червоно-жовто-сині смуги, перенесли знову в центр. Обком і міськком партії почав вивішувати різні звернення і копії статей (перебиті на «Ері»), в яких обпльовуються неформальні об'єднання, ОУН, УПА, національна символіка. Нині вкрай реакційні газети «Правда України» і «Робітнича». Раз-у-раз редакція «Прикарпатської правди» дістає завдання передруковувати звідси статті, в яких очорнюють Чорновола, Ірину Калинець, Січків, Гориня. Дійшло до того, що наказали статтю передрукувати з «Радянського міліціонера», але журналісти не захотіли її друкувати.

З’явився народний фронт. Ситуація вкрай напружена. Товариство «Рух» хоч і називається культурно- наукове, пішло шляхом крайньої політизації. Нема в ньому ні науки, ні культури, є лишень повна безвідповідальність. Шевчук Славко і Роман Гладиш пересварилися й ворогують, Мітингують, але на більше вони не здатні, політичну владу їм віддавати не можна, бо вони світ зробили б божевільним. Нема тверезого підходу. Нині, як ніколи, потрібні розумні і мислячі люди, які могли б повести людей. Будь-якого дня може відбутися державний переворот, і кривавий терор може втопити все найсвятіше.

 Нині Україна дуже й дуже ніяка. Захід почав прокидатися, а схід спить історичним сном. Прочитав у «Молоді України» про події в Запоріжжі. Оптимізму ще дуже мало. Тверезість – ось що потрібно нині. Потрібно провести вибори в республіканську Верховну Раду й місцеві органи. Потрібне очищення, бо інакше не здобуде народ нічого, хіба смерть і сльози.


 25.VІІІ.1989.

Я їздив до Галича на мехзавод, де відбулася літературна зустріч. Хочуть висунути мене кандидатом у депутати, а організаторів (Тараса Петраша) уже викликали до райкому – тиснуть, щоб відступити. Заводське начальство теж косо дивиться на своїх же й на мене. Зі страху, мабуть, чи тому, що виступ мій був гострий. Я повернувся з Галича ввечері якийсь пригнічений. Дністер нині вже отруєний до решта, води в Галичі нема, хоч Галич на водах.

 х х х

 В центрі міста нові події. Вночі на вчора знову вкрали «куб демократії»,занесли його за кінотеатр імені Івана Франка і там порізали й поламали. Рухівці кинулися шукати цей куб, знайшли й позбивали докупи, щоб можна було встановити, принесли на місце, чорною тушшю написали плакат і вивісили на верху понищеного куба: «Громадо! Вчинено ще один акт проти демократії і перебудови. Вночі, на 24 серпня, невідомі забрали й понищили цей куб…»

 х х х

 Позавчора за містом (вище Пасічної), поблизу того місця, де НКВС закопували розстріляних українців, відбувся несанкціонований мітинг з нагоди 50-річчя підписання німецько-радянського пакту Ріббентропа-Молотова. Мітинг почався ввечері, близько 8-ої години, й тривав зо дві години. Міліцейські автобуси з гумовими палицями не могли під’їхати, бо туди від автобусної веде лишень стежка через засаджене поле. Було там багато синьо-жовтих прапорів. Провокатори кричали: «Бий москалів і комуністів!» Начальник міліції Гончаренко закликав розійтися, бо мітинг несанкціонований, але ніхто його не слухав. Людей було близько 5000, прапорів десятки, коли наближалися до міста, позвивали прапори ті, хто був на мітингу, й почимчикували по домівках…

 х х х

 Гомонять, що коло нашого м'ясокомбінату приварили до рейок колеса вагонів, у яких вивозять м'ясо та м'ясні вироби в Кемерово, Москву, Донецьк, Ленінград.

 х х х

 Ніхто не турбується долею пам'ятника Іванові Франкові для нашого міста, хіба що шкодять. Дію сам. Розіслав умови в усі організації художників, опублікував учора в «Літературній Україні», дав повідомлення в «Радянській Україні», і його надрукували «Вісті з України». Гадаю, що третій тур щось подарує нам. Агітую, аби один із проектів пам'ятника Шевченкові, що на конкурсі у Львові здобуде призове місце, взяти для Івано-Франківська.

 х х х

 Був на сесії обласної ради з питань екології. Говорільня. Брехня. Суцільна гра. Не втримався, вдарив по Постронкові, а Галюк з редакції надбіг переляканий, що Посторонко не втручається, хоч всі оці галючки, михайлючки, кіндратючки на Посторонка перли в редакції. Боягузи…

 х х х

 Товариство мови забирає в мене весь час, всі сили. В неділю день народження Івана Яковича Франка. Збиралися, вирішили покласти квіти до пам'ятника. Я казав, щоб вечір організувати, але Ярош нічого не робить, хоч я поклав його на свою колишню посаду, і всі інші теж нічого не роблять, а в мене вже нема змоги працювати за всіх і за вся.

Домовився, що будинок культури дасть нам залу для проведення Ради Товариства, 16 вересня. Запросимо директорів підприємств, фабрик – всіх керівників, аби українізувалися й українізували діловодство, назви продукції і т. д. Шулепа буде доповідачем…

 х х х

 Група депутатів звернулася до законодавців і народу, аби був прийнятий демократичніший закон про вибори. Запропонували альтернативний. На них зразу ж накинулася чорна сила, серед яких Шибик та інші. Прогресисти закликають 2.ІХ.89р. на всеукраїнський мітинг. Написали, аби навіть до страйків вдатися, якщо затвердять цей закон про вибори. Величезна гризня.

 х х х

 Розпускають найнеймовірніші чутки. Сьогодні наздогнав мене єврей і запитав, чи то правда, що складено списки, і 17 вересня різатимуть євреїв. Це навмисне вбивають клин між народами. Гадаю, що ті, над ким нависла загроза. Смішно мені з єврея.

 - Я…я вже вступив до Руху… Мені сказали, що списки складені, щоб 17-го різати євреїв…

 О Господи!

 х х х

 Величезні події в прибалтійських республіках. У день підписання пакту Молотова–Ріббентропа естонці, латиші й литвини взялися за руки, і цей ланцюг розтягнувся був на 600 км. Прибалти виходять із СРСР, і, гадаю, ніякий терор не зупинить цей процес. Колоніальна система, якою б вона не була, не має майбутнього… Насуваються грізні літа. Імперія розвалюється.

 х х х

 ЖЕРТВИ В СРСР

 За публікаціями в пресі можна скласти таку таблицю людських жертв в СРСР:

Громадянська війна 1917-22 р.р. – 13 млн. осіб;

Колективізація – 10-13 млн. осіб;

Голодомор – 16 млн. осіб;

Репресії 37-38 років – 12 млн. осіб;

У 1938-50 р.р. поміщено в концтабори – 12 млн. осіб і приблизно 1 млн. розстріляно;

Війна забрала – 27 або 37 млн. осіб;

Голод повоєнний – 6-7 млн. осіб;

За колоски розстріляні 2 млн. осіб.

За роки радянської влади знищено 97 або 107 мільйонів осіб.


 27.VІІІ.1989.

Сьогодні був Пленум міськкому партії. Розказував Роман Яремійчук, що Федорчук Ярослав вперше виступав українською мовою, але піддав критиці мою особу за «екстремістські прояви членів Товариства мови». Пушик не працює з осередками заводів «Карпатпресмашу», арматурного, «Геофізприладу». Нагоріло і за те, що агітуємо за Дмитра Павличка в депутати до Верховної Ради СРСР. Вже пропагують нового генерального директора «Прикарпатлісу» Калуцького. Ще не застило тіло Вереса, як цього Калуцького назначено на цю «темну» посаду і вже в депутати до Верховної ради СРСР, хоч Верес був до республіки. Але оскільки незабаром нові вибори, то замість померлого Вереса вже на посаду не пропонують нікого.

 х х х

 В центрі міста щовечора демонструють кіно, аби не мітингували. На побитому «кубі» знову висять листівки.

 Цікаво, що сьогодні на партійному пленумі мав слово єврей начальник міської міліції Гончаренко. Він заявив, що надалі діятиме тільки в рамках закону. Виходить, що моя критика міліції на мітингу своє дала, а нині ще й у «Комсомольському прапорі» Турелик дала добірку листів. Галина змінюється разом із газетою.

 На «кубі демократії» оголошення, що у Львові виникла Спілка української молоді (СНУМ). Закликають й іванофранківців до Спілки.


 27.VІІІ.1989.

Неділя. Сонячно. День народження Івана Франка, покладання квітів до пам’ятника, який нагадує пародію на Франка. Тішуся, що газети дали мої оголошення про конкурс, який утретє продовжено.

 Олекса Іванович Шокалюк, колишній завідувач ідеологічним відділом обкому, а тепер завідувач кафедрою інституту нафти і газу стривожений тим, що син його на Загайпільському сірчаному рудникові бере активну участь у діяльності Товариства української мови, до НРУ примкнув. Отакі-то парадокси… Батько – реакціонер, а син – прогресист.

 х х х

 Сьогодні день народження І. Я. Франка. Жодного рядка в газетах нема, жодного слова по радіо. Ми зібралися великою групою (актив Товариства мови) і поклали до пам’ятника квіти. Я виголосив коротке слово, підійшли ще люди.

 Зайшов до Спілки письменників прочитати пошту і слідом за мною відчиняє двері Вадим Бойчук, голова облвиконкому, що прогулювався парком. Довго гомоніли, зо дві години. Я перед ним підняв багато проблем, радив Куравського взяти на місце Лихачової, заступником з гуманітарних питань, а Ілика Миколу теж підтягти вище. Бойчук признався, що «на верхах» тепер серйозно ставляться до мене, як до реального кандидата в народні депутати до Верховної Ради СРСР. Я говорив йому, аби Москву й Київ поставив перед фактом, що народ повстане, якщо так грабуватимуть область. Вивозиться 65 – 67% м'яса. Цікава арифметика. Те зерно, яке завозиться в область, переводять на м'ясо і грабують, хоч ця арифметика досить відносна. В карбованцях завіз і вивіз складає різницю 10 млн. крб. Виходить, що це грабіж постійний. Вдалося вирвати на наступний рік 2000 тонн м'яса. Тепер везуть наше м'ясо у Донецьк, Ворошиловград, Вірменію та ще в деякі міста, а в області залишають кості. Закрили майже всі кооперативні магазини, шашличні. Отак ми говорили, і з'явилася у мене цікава ідея.

В Монастириськах на Тернопільщині хотіли будувати цементний завод. Люди збунтувалися, не допустили. Тепер хочуть починати будівництво в Дубівцях. Тут уже люди задихаються від Бурштина, ТОСу, цементного Ямницького, Калуша. А що, коли одним пострілом убити двох зайців? Переконати монастириських селян, що той завод може врятувати і нас, і їх, і дасть найголовніше: відновиться залізниця Тернопіль – Івано-Франківськ через Нижнів. Уже можна настелити полотно Бучач – Монастириськ, а звідси рукою подати до Івано-Франківська. Залишається побудувати на Дністрі міст. Набагато скоротиться дорога до Києва і до Москви. Заодно в Карпати буде легко доїхати з Тернополя.

 х х х

 Сказав Вадим Бойчук, що Іван Скиба, перший секретар обкому, не винен, що обрізали постачання м'ясом область, що Скиба опирався цьому, але його ніхто не питав. Бойчук невисокої думки про господарські здібності Івана Скиби і про нього самого. Я зі свого боку переконував Бойчука, що не можна бити демонстрантів гумовими палицями, чинити будь-які репресії проти «Руху» і т. д. Я казав йому, що треба стримувати отих Півнєвих і подібних до них; не допускати більше хімічних підприємств, стримувати військових. Нарешті ми зговорилися, що Бойчук їде в делятинську зону й рятує церкву, яка колись належала до села Луги. Цю унікальну церкву, де був дуже цінний іконостас, були б знищили, а на території військової бази вона збереглася. Я Бойчука буквально просив, аби від негайно їхав до генерала й вмовляв його ремонтувати церкву, або перевезти в Манявський скит. Краще не рухати, лиш відремонтувати. Міжнародна обстановка складається так, що ця база військова буде ліквідована і, мабуть, відновиться село Луги. Було б великим здобутком,якби ця церква дочекалася відновлення виселеного села. Я говорив Бойчукові, аби він якнайшвидше хапав майданчики, які звільняють військові. Один такий у Вороні, де стояли ракети, передають колгоспові. Відходів від атомних станцій на території області не хоронитимуть. Ми балакали довго. Клопотав, аби Чучука, голову Товариства «Рух», поновили на роботі. Бачу, що на рівні обласному між керівниками йде велике тертя. Бойчук з ними заграє. Хоче залишитися головою.

 х х х

 З’явився в мене ще один “дерзкій» план, якщо справді піду в депутати, і не кинуть мені колоду під ноги; добитися, щоб новий адміністративний будинок (де обком і облвиконком) передали під готель «Інтурист». Тоді буде валюта. А старий будинок чудово надається під адміністрацію…

 х х х

Ми тепер є немала сила, що об'єднує тисячі людей, і за кілька місяців зроблено те, що й не снилося. Ось результати Товариства української мови:

 1. Обласні й міські наради, активи, партійні пленуми проводяться українською мовою. В суботу Федорчук виголосив доповідь українською мовою. Місто найдовше затягувало українізацію. Шукайло - росіянка, і всі виступали українською.

 2. Українізація відбувається на десятках підприємств, організацій, установ і т. д.

 3. Відвойовано школу № 23. Українська школа, а не двомовна. В училищах, вузах, школах поворот до рідного. Виникла маса гуртків.

 4. Різко зросла передплата на прогресивні українські журнали.

 5. Відібрали готель, де ночували найвищі гості (будинок Маргошеса). Тут діти будуть.

 6. З'явилися вулиці Дністровська і Височана, ночами виправлено назви населених пунктів на українську мову. Хто це зробив – невідомо поки що, але зроблено це після моєї статті «Дивлюсь я на назву».

 7. Перевірка шкіл і дитячих садків щодо стану вивчення української мови сколихнула область.

 8. У вересні скликаємо керівників підприємств області, щоб всі етикетки на продукції були українською мовою.

 9. Колядування, щедрування, гаївки, купальські свята – без Товариства не було б цього.

 10. Мітинги, свята мови, фольклорні свята, рятування членів Товариства, екологічна боротьба, боротьба за вечори Івасюка, Шевченківські свята… Всього не перелічити.

 х х х

 Ситуація вкрай напружена. Вся Східна Україна спить, Львівська й Івано-Франківська області на грані революційного вибуху. Будь-хто і будь-коли може спровокувати цей вибух, і тоді проллється кров, ріки крові, море крові. Оці неформали-«рухівці» не здатні очолити народ. Амбіції, дріб'язковість, примітивізм з них аж пре. Почали поширювати про мене найнеймовірніші чутки, що я продався начальству, що пруся в депутати, але народ мені не повірить. Це страшенно вигідно саме апарату, саме тим, проти кого воюють неформали. Треба терміново, аби ці неформали змінили назву, бо компрометують НРУ вкрай. На 17 вересня готується щось грандіозне. Можуть піти в хід лопатки, танки і що завгодно. Розтоптати Львів і Франківськ дуже легко. В цей час мовчати не можна. І хоч сиплються погрози, що зі мною будуть порахунки, що нібито я продався начальству, мовчати не можна нині. Не допустити провокації. Чи буду я депутатом, чи ні – це не має значення. Депутатство моє нині потрібне не мені. Цей період треба використати для народу й во ім’я народу. Можливо, підготую телеграму до ЦК КПРС.

  1. Негайно треба зняти Щербицького.
  2. Поміняти перших секретарів обкомів на місцевих.
  3. Обком (приміщення) передати під лікарню або «Інтурист».
  4. Негайно впровадити українську мову (державність). Українська – державна!

 х х х

 Розказують, що мітинг відбувся в Жидачеві, на якому виступала сестра Степана Бандери. Були там тисячі людей. У Львові всупереч заборонам властей пам'ятник Шевченкові стоятиме в центрі міста.

 На 2 вересня назначено всеукраїнський мітинг протесту проти реакційного закону про вибори до українського парламенту. Дозволили мітинг на вимогу депутатів, бо пригрозили страйком.

 Страйки відбуваються і в нашому місті. Страйкував цех фурнітурного заводу, бавовняна фабрика, здається.

 х х х

 Апарат переляканий. Боюсь, що готують змову проти Горбачова. В «Аргументах і фактах» повідомлено про те, що прокуратура СРСР депутатській комісії досі не дає «узбецько-московської справи», яку вели Гдлян та Іванов. Ниточки тягнуться до Кремля і до Лигачова (а, може, й не до одного). Тепер народ добре бачить, хто є хто…

 х х х

 Обком робить все, аби Івана Федоровича Калуцького, якого кілька днів тому назначили директором виробничого об'єднання «Прикарпатліс», зробити депутатом Верховної Ради СРСР. Уже вчора висунули його. Буде війна між партбюрократією і народом.

 х х х

 

 Щоб відвернути увагу людей від екологічних, соціальних та національних проблем, у газетах і журналах десятки публікацій про хіромантію, «барабашок», чарівників, екстрасенсів і т. д.

 У Сочинській газеті дивне інтерв'ю про появу інопланетян чи гномів, які сіро-зелені або синьо-сірі й з'являються перед появою кульової блискавки, мають паралізуючий погляд, відключають телебачення й годинники. З'являються близько 3-ої ночі в квартирі п'ятиповерхового будинку. Я читаю отакі статті і все більше й більше переконуюсь, що наші предки називали чортами, дідьками й дияволами отаких привидів. «Кульова блискавка» - червоний дідько, якого вбиває Перун-Громовик (запізнілий вибух плазми) – це безумовно. Вона і стрибає, і котиться, і свище, і вбиває коня, людину, дерево; палить. Ми ще дуже мало знаємо світ. Можливо, що ці «чуда» направлені ще й на те, щоб відволікти людей від американських успіхів у освоєнні космосу. «Вояджер» облетів планету Нептун і відкрив 6 невідомих супутників, на яких є атмосфера. «Вояджер» вилетів на околиці сонячної системи. Очевидно, що там є ще невідомі планети. Пролетіти на відстані 5000 км від Нептуна й облетіти його – це успіх нечуваний. Вже задля цього варто було народитися й жити.


 29.VІІІ.1989.

Сказав мені Ярема Петрів, який тепер пошту возить, що начебто його родич з Америки надішле на моє ім'я для Товариства української мови множильну машинку. Хоч і будуть неприємності, але це нам вкрай потрібне. Дуже багато праці, дуже багато крикунів, дуже багато легковажних. Серце болить постійно.

 х х х

 У цей час треба максимум зваженості, розуму й таланту, щоб не наламати дров. Неформали інколи нагадують піну на високій воді. Багатьом крикунам хочеться діяти то від письменників, то від Товариства мови, то ще від когось, але люди, які щось можуть робити, придивляються й мовчать. Сплять історично цілі області на Україні. Якщо революційні Львів та Івано-Франківськ, то Вінниця, Житомир, Дніпропетровськ, не кажучи про Полтаву, Донецьк і всі інші міста, мусять хоч би поворухнутися. Тут треба найперше вибороти садки, школи, закон про мову треба забезпечити тією силою, яка впровадить його у життя.

 Мене дивують молоді люди. Зрозуміло, що багато корисного роблять рухівці, але ще більше дурного, коли стріляють по горобцях. Становище таке, що треба консолідації, а не роз'єднання. Люди страшенно закомплексовані й неосвічені, не знають історії. Зараз кинулися топтати 1939-ий рік. Але ж, якщо Латвія, Литва та Естонія втратила суверенітет, якщо Польщу окупувала Німеччина, то українські землі зібралися докупи: Буковина, Закарпаття, Галичина й оба боки Дніпра. Гомонять про рік 1919-ий, але ж не втрималася тоді Україна. Очевидно, що треба було пройти ще одне Дантове коло. Якщо деяких дурнів послухати нині, то виходить, що треба знов колоти Україну на четверо, чого хочуть румуни, угорці й поляки. Вони ніяк не можуть збагнути, що були окупантами. Зрозуміло, що сталінські репресії вбили мрію і віру народів і народу Західної України. Але ж історію неможливо переробити, треба бачити завтрашнє з позицій сьогоднішнього дня.

 Я, можливо, і в чомусь помиляюсь, але зла своєму народові я не бажав ніколи, а тому робитиму все, аби він не розколовся на два ворогуючі народи. Нині потрібно розуму і дій зважених.

 х х х

 Для себе заново відкриваю Андрія Чайковського. Щойно вийшов роман «Сагайдачний», а раніше повісті під назвою «Олюнька». Тільки тепер дійшло, що Памво Беринда не просто сам подався до Києва. Це галичанин Петро Конашевич-Сагайдачний збирав галичан. Виходить, що в історії України було кілька таких періодів, коли галичани вдихали душу в зранене тіло народу. Не думав, що цього року доведеться мені рятувати коломийців від штрафів, якими обклали членів Товариства за мітинг на могилі Андрія Чайковського.

 х х х

 На шкіряному об'єднанні сьогодні створили ми осередок Товариства української мови. Народжувався в боях. Є там секретар парткому, жінка холодної краси, якась Кабанова (здається, Інна). Підготувала «адвокатку» з Дніпропетровщини, яка повинна була «підловити» мене в «ідейно незрілих виступах», та й вона почала палиці в колеса пхати. Але я обидвох розбив «залізними аргументами», за допомогою філософів, народних приповідок, логіки. Правда, Антон Іванович Путько загнув тут задуже про те, що читати треба тільки Шевченка, Франка, Лесю Українку і нікого більше; в депутати до місцевих рад обирати тільки українців і нікого більше. Сказав і утік геть. Такий наламає дров багато.

 Я вислухав виступи, сам виступав двічі, провів голосування. Обрали головою Цуциловську, Карабіна – заступником. Майже щотижня треба десь бути при створенні осередку, а щодня захищати членів Товариства.

 х х х

 Сьогодні всі дружки мої ведуть себе якось неприродно. Виявляється, що на бюро обкому партії обговорювалось щодо висунення мене кандидатом у депутати до Верховної Ради СРСР. Партійні органи вирішили повернути справу так, аби вийшло, що я їхня кандидатура. В очах революційно настроєної маси я виглядатиму «ставлеником власть імущих». Це надія, що голосуватимуть проти мене, але за директора «Прикарпатлісу». Зіштовхнути хочуть з Павичком. Разом з тим керівники (а особливо Посторонко) відчули, що народ украй обурений, члени Товариства мови Посторонку висловлюють недовір'я, на кожному кроці люди дорікають, що вибрали нікудишніх депутатів. Ця хвиля незадоволення примушує керівництво загравати з масою. Що далі? Як поставиться народ? Що чекає в Калуші, Долині, Галичі й Рогатині? Обком і облвиконком відчули, що мене висунуть кандидатом у депутати і без них, тому й вирішили збити ажіотаж. Гру затіяли. Можливо, що Павличко для них більш небезпечний? Сумніваюсь. Павличко в Києві, а я – тут. Їм нас обидвох не треба.

 х х х

 Чекаю завтрашнього дня. Моя стаття в «Прикарпатській правді» буде вибухом великої сили. Боюсь, що підлакують, знімуть пафос. Штукатурити в цій газеті вміють, як ніде. Говорять одне, а роблять інше.


 30.VІІІ.1989.

Свинотники Богдан Галюк і Богдан Михайлюк у моєму матеріалі «Чутки… чутки…» повикидали деякі місця й вписали, що «з одного боку полетіли каміння й пляшки»… Не писав я цього!!! Я писав тільки про гумові палиці, якими міліція била людей. Тепер ударили по мені. В очах громадськості я – брехач і пристосуванець. Звертався до редакції, щоб дали виправлення помилки. Не хочуть продажні писаки. Це мене мучить. Переляканий Галюк і на сесії обласної ради мало не вмер, коли я сказав, що Посторонко чинить тиск на газету, що колектив обурений. Нікудишні люди… Що Громадський, що Галюк. Думка Громадського – це не думка громадськості.

 х х х

 Проти мене ведеться шалена кампанія. Калуцького висунули кандидатом на його ж, Вигодському, комбінаті; Павличко, з нашої намови робітників, пішов по Калуському «Хлорвінілу»; мене висунули у понеділок на Галицькому мехзаводі. Говорять, що хтось ще агітує за львівського вченого (здається, що це отой ботанік, що виступав на екологічній нараді навесні).

 х х х

 Якщо би ми знали, що висунуть Калуцького, то були б не агітували, може, за Павличка. Мені члени Товариства пропонували балотуватися, але я розраховував, що висунуть багатьох (обіцяли до 30), що буде окружне «сито» (збори), тому стояв і стою за Павличка. Добре, що тепер є нас два, якщо дочекаюся понеділка і там мене висунуть, бо ж готуються висувати. Збори в понеділок о 16 год. 30 хв.


 31.VІІІ.1989.

Удосвіта вибіг до парку. Там Василь Мороз – мій вихованець. Розказує, що в обкомі шаленіли з приводу того, що я дорікав чиновникам, які учасників мітингів називають «бидлом», «худобою». Правда, ці слова мені зі статті викинули, а написали «лайливі слова». Кого він мав на оці? А Півнєва! А Баранник!

 х х х

 Що таке щоденникові записи? Це блідий відблиск подій. Не завжди ти маєш змогу дивитися на події згори, інколи з вікна, інколи зі щілини, інколи й з-за грат, чи в ямі перебуваєш і нічого не видно. А інколи не можеш висвітлити всього. Минає час і стає сумно, що поруч з тобою були великі люди, і ти міг інакше повестися, більше дізнатися про них, чи про щось інше, але…

 х х х

 Подавали мене до суду, що я комусь там сказав «москаль»…

То треба було подати до суду Івана Котляревського за «Москаля-чарівника», Тараса Шевченка за «оддадуть у москалі», Маяковського за «Слышишь, москаль, зубов не скаль», людей з прізвищами Москаль, Москаленко; москвофілів (Товариство імені Качковського) і народ за «як були австріяки, то були сякі-такі, а як прийшли москалі, то був хліб на столі»; Черниченка, що на з'їзді депутатів сказав, що в його селі москалем людей лякали.

 х х х

 Раби безталанні, художник за подругу має свободу. Далі в країні не може процвітати рабство, інакше країна ця загине. Раби можуть тільки примітивними знаряддями праці користуватися,бо ж раб знаряддя своєї праці ламає. Полонені турками козаки могли веслувати на галерах тільки прикованими, але сучасний літак чи космічний корабель не може вести прикований раб; не може він вести атомний підводний човен, не може сидіти за електронікою на сучасному підприємстві. Тільки вільна людина може вільно мислити й робити унікальні відкриття.

 х х х

 Минулої п'ятниці хлопці з нашого двора поїхали в Павелецький ліс з палаткою. Ночували там. Близько п'ятої ранку почало їм снитися, що гадюка лізе, що топиться. Малий прокинувся, почав вилазити з намету і тут дістав по голові. Почали бити по черзі всіх, хто вилазив.

 - Ти москаль?

 - Сам ти москаль!

Ударив…

 - Ти москаль?

 - Сам ти москаль!

Ударив…

Переступали побитих з розквашеними мордами. Один називався «Льохою», другий – «Беком» (це ті, що били). Савчука – художника сина (Орисиного) називають Дундоном, інших ще якось (міських). Цих побили, ограбували (рюкзаки, речі позабирали). Міські зі старших класів повернулися до міста. Батьки заявили в міліцію. Цих грабіжників переловили. Вони з Павлівки, на 2–3 роки старші, працюють, чи один працює на заводі. Будуть сидіти грабіжники. Але не це мене лякає. Лякає антагонізм між міськими юнаками і сільськими. І ці, і ті – українці. А що було б, якби інородці? Невже патріотизм так легко може перейти в бандитизм, якщо впаде на дику, некультурну ниву? Це має бути уроком для багатьох. Атомним реактором не може керувати фірман чи доярка. Правда, в нас і доярки, і кухарки, і костоправи увійшли до Верховної Ради.

 х х х

 Мої братчики-журналісти добилися свого. В статті дописали «пляшки і каміння», і це було саме те, чого треба було для компрометації мене перед виборцями. Пущено в хід ще й інший компромат. Розсердила стаття багатьох функціонерів. Мене вибило з колії творчої…

 Сьогодні віддувався за Товариство української мови. В Калуші, в Долині, в Коломиї, в Івано-Франківську йде революційне перетворення життя, і тільки один Господь Бог знає, скільки в мене забирає часу, сил, енергії рятувати людей від ударів. Вступаюся за кожного, переконую, наполягаю, аби не шельмували, не переслідували активістів, не мстили. І як це гірко слухати, коли кажуть, що не чути Товариства. Листівка на паркані вивішена рухівцями, ото праця, а в нас гостра війна за школи, за слово рідне, за культуру, за гідність народу.

 Не для слави, але для людей – ото найвищий заповіт. Найлегше пустити під укіс велику справу.


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Травень
2020
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Як у Франківську діти вчились робити натуральний крем

ВІДЕОНОВИНИ


Головний торговий центр Пасічної запрошує дітей на "River Fest"
<p>
	14-15 грудня головний торговий центр Пасічної ТЦ River Park запрошує на новорічно-різдвяний ярмарок.</p>
<p>
	Адреса: Галицька 139А.</p>
<p>
	ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ.</p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців