Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії. Дизайнер прикраc
Її прикраси носять тисячі людей в Україні, Італії, Польщі, Росії, Америці, Іспанії, Греції, Норвегії, Грузії.....
Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...
Портрет професії. Інженер-технолог
Традиційно у третій тиждень лютого відзначається міжнародний тиждень інженерії та технологій (Engineering and Technology week). Будь-яке...
Портрет професії. Провізор
Зазвичай хворих лікують лікарі. Але нерідко наше здоров'я залежить від аптекарів. До них хворі в...
Портрет професії. Гуморист
Хтось скаже, що гуморист - це не професія... це не серйозно і заробити цим на...
Портрет професії. Дієтолог
Кажуть, що їжа - найкращі ліки. Ми б погодились з цією думкою, якби не статистика...

БЛОГИ


Говера Оксана
головний редактор БРІЗ...
Твір-опис зовнішності козака за картиною А. Монастирського «Запорожець»
Шпаргалка від мого сина для семикласників)))) Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за...
30.11.2020, 00:32 (ред.)
Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Спадковий договір
Не завжди відносини спадкування варто врегульовувати складаючи заповіт або очікуючи відкриття спадщини за законом -...
19.11.2020, 11:21

ОПИТУВАННЯ


Чи хворіли Ви на КОВІД-19?
Так
Ні
А що це?
Не існує ніякого ковіду
Не скажу

НАШІ ДРУЗІ


Апетит приходить під час їжі

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Місцеві чиновники бояться виборів і їм у липні було не до РУХу
19.2.2020, 17:06

  11.VІІ.1989.           

Приїхали з Київського телебачення знімати отой телефільм, про який домовлялися зі мною ще торік, а я все відкладав. Завтра приступаємо до зйомок в Галичі, а післязавтра їдемо в гори.

Всі четверо ходили до театру дивитися «Отелло» Шекспіра у постановці Львівського театру імені Марії Заньковецької. Був з Максимчуком Святославом. Хоче звання. Клопотатиму, аби йому дали заслуженого артиста. Отелло-Стригун мені не сподобався. Козак добре грав. На жінку і дітей вистава справила велике враження.


12.VІІ.1989.                

Немилосердна спека. Тереня Масенка дочка, жінка Андрія Німенка, зять Ганни Чубач і ще четверо з телебачення та я поїхали на Крилос, в Шевченкове, до Межигірців, Галича. Знімали оту телепередачу, яка мені не принесе ніякої насолоди. Коли повернулися, то обідали всі у нас вдома. Сестра Олеся з дітьми своїми була у нас.

     Зустрів Грабовецького. Він страшенно нарікає на свого сина, що той поклав 6 двійок випускникам-заочникам. Посварились на цьому.    


13.VІІ.1989.               

Допоміг дістати хлопцям до Києва на літак квитки. Поїхали через Надвірну під Говерлу. Я гадав там побути на «Заросляку» з жінкою і дітьми, але дощі нас вигнали з гір. Там дещо зняли і поїхали в Криворівню – знову знімали. Верталися додому через Косів, Коломию. Леся і Тарас привезли багато вражень, а я – розчарування. Щось мені не сподобалися оті зйомки. Хотів у Буркуті залишитися відпочити із сімейством своїм, але там, здається лісництво горіло, то не було б де зупинитись, почалися дощі, і ми повернулися.


  14.VІІ.1989.                     

Цілу ніч падав дощ, а вранці лив, як з відра. Дощу дуже треба, але почалися жнива, і все може згноїти.

        Був у редакції «Прикарпатської правди». На неділю готують добірку моїх віршів з фотографією. Дай, Боже, аби дали її. Журналісти жартують, що дають двох Степанів. Нарис Шафети про Бандеру і мою добірку…

        Розказують журналісти, що показували радіозавод Володимиру Щербицькому. Жінки одягли білосніжні халати.

  • Чем торгуете, девушки? – запитав старий.

       Привезли його до колгоспу. Жінки почали кричати, що цукру нема.

        - А самогон робите?

        - Та трапляється.

        - Ось бачите, ми боремось проти самогоноваріння, а ви самогон п’єте, а потім дурні діти народжуються.                               


      15.VIІ.1989.                          

Пізно ввечері поїхали в аеропорт мої телевізійники – я їх провів. Жінка з Лесею поїхали до села, а ми Тарасом в місті. Працюю. Але найкраще йде праця, коли ти наодинці з папером.

      Учора потелефонувала сестра Романа Гнатишина і сказала, що в Харкові загинув її брат, що працював у журналі «Ранок». Навесні він приїжджав до Івано-франківська, замовив мені статтю. Познайомились ми з ним, коли він ще у «Прикарпатській правді» працював. Довелось йому звідси утікати до Харкова, там одружився, має двоє дітей. Начебто кінь убив його, чи з коня падав. Молодий чоловік, 42 роки. Яка безглузда смерть.


 16.VІІ.1989.               

Випогодилося. Земля напилася дощу – це добре. Я не виспався, бо за стіною було весілля, грала музика.

Вийшла «Прикарпатська правда», де є ціла сторінка моїх віршів (так ще ця газета мої поезії не давала). 10 віршів у «Вітчизні», 10 віршів у газеті – це вже книжечка. Я задоволений. У цій же газеті надруковано початок повісті про лідера ОУН Степана Бандеру, про його оточення і родину. Я вчора сів у редакції і перечитав усю повість, бо деяких деталей я просто не знав. Перечитав матеріали про звірства НКВС між 1939-м і 1941-м роками. Андрухів – молодець. Люди бояться ще, але не всі. Матеріали поки що забороняють друкувати (створили комісію на чолі з Капітанчуком), але рушилося. Для багатьох катів нині Бандера не такий страшний, як їхні злочини перед народом. Упустити цю нагоду не можна. Треба надрукувати про все, що творилося, хоч і минуло майже півстоліття. Богдан Михайлюк, може, би і не дав мені читати, але я приніс пляшку коньяку, і серце зм’якло. Три камери в тюрмі були до стелі завалені трупами. Розстрілювали коло Павелчого в лісі. Трактор там працював, аби не було чути пострілів і криків – там дуб росте, де в ямах розстріляні…


  19.VІІ.1989.                  

Була зустріч чи нарада з керівництвом області. Я зрозумів, що усіх чиновників найбільше лякають вибори. Буде обов’язково альтернативна кандидатура до місцевих органів, почнеться чистка апарату, який фактично паралізований подіями як у столиці, так і на місцях. Учора телефонував Осадчук (їде Мороз, просив для неї замовити готель) і сказав, що верхівці тепер не до Руху. Застрайкував Кузбас, його підтримали робітники Донбасу. Оцей робітничий виступ – це вже не інтелігенція, яку можна шельмувати щербицьким і кравчукам. Країну роздирають національні протиріччя. Кавказ охоплений громадянською війною. Вірмени воюють з азербайджанцями, а абхазці з грузинами – це завжди події йдуть у парі. Після Казахстану мав бути Узбекистан.


   20.VІІ.1989.                     

Хмариться; у горах то дощ, то сонце. Бачив райдугу під горою, що лежала на лісах, а я стояв на горі Кринті, й хмари огортали мене, поливаючи дощем, а сонце і вітер висушували.

     Дався я на підмову Пудлові і Ромасеві (керівникам радіо) й поїхав з ними у Верховинський район. Доїхали до Замагори, там пересіли на вантажну машину і під дощем їхали аж до того місця, де вбили Заведію-Небесійчука і його побратимів повбивали на Пантелеймона 9 серпня 1951 року. Звідси йшли на полонину Кринту пішки, бо слизько було, й голова колгоспу Шекеряк боявся, аби машина не перекинулась. На полонині ватаг Костюк розказував, як знайшов убитого Небесійчука.

     Були з нами жіночий ансамбль будівельників і бандуристки. Виступали перед літувальниками (день радіо на полонині), пообідали там і зійшли та з’їхали вже під сонцем – випогодилося. Краса гір стоїть ув очах моїх.

      Поверталися із Замагори через Красноїлля, бо я ніколи ще не бачив того місця, де сходяться ці села, хоч у Головах та Красноїллі був не раз. Та й взагалі, Гуцульщину я знаю досконало і тепер можу сказати, що нема такого села, в якому б я не побував.

      Через Ясенів і Криворівню вернулися до Верховини, бо з нами їхав Ватаманюк – редактор, фотокор Манойлюк і ще якийсь з райкому – треба було їх там лишити. Ми верталися знову горами через Ворохту.


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Листопад
2020
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Ловаги - прикарпатське село, де страусів більше, ніж людей

ВІДЕОНОВИНИ


Софія Міколяш читає уривок зі свого роману
<p>
	<span style="color: rgb(3, 3, 3); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(249, 249, 249);">Софія Міколяш написала перший роман – «Наснилося Між Двох Світів. Невагомість». Попри деяку нерівність роману, він зачіпає душі тих, хто його читав особливою безпосередністю і чесністю...</span></p>
<p>
	інтерв'ю з авторкою<a href="http://briz.if.ua/64636.htm" target="_blank"> читайте тут....</a></p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців