купити смарт-квартиру

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...
Портрет професії. Інженер-технолог
Традиційно у третій тиждень лютого відзначається міжнародний тиждень інженерії та технологій (Engineering and Technology week). Будь-яке...
Портрет професії. Провізор
Зазвичай хворих лікують лікарі. Але нерідко наше здоров'я залежить від аптекарів. До них хворі в...
Портрет професії. Гуморист
Хтось скаже, що гуморист - це не професія... це не серйозно і заробити цим на...
Портрет професії. Дієтолог
Кажуть, що їжа - найкращі ліки. Ми б погодились з цією думкою, якби не статистика...
Портрет професії. Стиліст секонд-хенду
За приблизними оцінками, світовий ринок збуту ношеного одягу становить 4 мільярди доларів США. Як засвідчує дослідження...
Портрет професії: тренерка з ефективних комунікацій та конфліктології
Конфліктів з кожним днем стає дедалі більше. Рівень свободи зростає, а люди такі різні -...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Що буде з вашим бізнесом, якщо ви не сплачуєте аліменти?
Фахівець відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги...
23.1.2020, 16:57
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Як в Івано-Франківську на зруйнованому цвинтарі відкривали меморіал січовим стрільцям
10.VІ.1989. Учора і сьогодні холодно, хмарно. Я бігаю до матері в лікарню – ношу їду. Вчора...
17.1.2020, 11:36 (ред.)

ОПИТУВАННЯ


1 вересня це:
Новий навчальний рік
Початок осені
Початок вересня

НАШІ ДРУЗІ


Добре тому в дорозі, хто сидить на возі

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
Прапор над Воскресінцями сколихнув усе Прикарпаття та велика повінь на заході країни
12.12.2019, 13:54

11.V.1989.

Вчора я виступав у школі № 11. Кликали й до обкому. Лихачова на мене написала в ЦК КПРС члену Політбюро Чебрикову, щоб мене поставили на місце і захистили її від нападок націоналістів. Новицький розповів про це Зелякові, а Зеляк сказав мені.

Я запакував у конверт журнал з моєю статтею і написав до Москви Чебрикову: «Мені стало відомо, що заступник голови облвиконкому Лихачова написала вам на мене. Посилаю вам журнал, де є моя стаття «Пам’ять совісті», щоб ви зрозуміли, хто така Лихачова. Заодне скажу, що за 50 років радянської влади жоден вихідець з нашого краю не став ні першим секретарем, ні міністром, ні іншим керівником республіканського рівня, не кажучи вже про союзний». Чебриков, виявляється, листа прочитав, подякував мені, зобов’язавши обласних діячів поговорити зі мною. Я бачу, що цей лист налякав і міських, і обласних, бо вже Федорчук зі мною балакав, і Куравський, і Постронко, і, певне, Новицький буде. Вчора мене запевнили, що Лихачова сидітиме ще два місяці й на її місце, мабуть, сяде Куравський, бо Лавренко з Москви не вернеться (з Академії суспільних наук). Вона виходить удруге заміж і «осідає» в Москві або в Києві.
                           х х х
     Ходили вчора на концерт Івана Поповича. Тут знімають телефільм про нього, а Нестеренко організував кооперативні концерти. Свою лавочку Вова Нестеренко називає фольклорним театром, хоч це тільки ширма для вибивання грошей. Він оркестр Санькова підключив також. Як тільки оркестрову групу не називають. Тепер – «Вернісаж». Попович «шпарить» під фонограму. Його ловлять. Він каже, що то живий звук.
                           х х х
     000700073 – такий рахунок нашого Товариства імені Тараса Шевченка в Житлсоцбанку. Нарешті вдалося його відкрити. Мені приємно, що маю таких заступників, як Шулепа Степан Григорович і Лесюк Микола Петрович.
                          х х х
     Учора я був у Слюсара в обкомі. Був там і Гладиш. Цей юрист - революціонер на словах. Тільки кричить. Входить до «Руху», «Меморіалу», тепер НРУ (зональний комітет), перся в керівництво Товариства мови імені Тараса Шевченка, виступав, кричав; тепер галасує по вулицях, у обкомі теж проводив революцію перед Слюсарем (я йому сказав, аби хоч перед Посторонком кричав), і ось забирають його до армії, аби нейтралізувати Гладиша. Побачив учора і Леоніда Йосиповича Говзмана. З Яковиною стояв, а якийсь у спорт формі, присівши, спостерігав за ними, бо ж їздили до Львова на ту нараду. Не знаю, як Яковина й Говзман, але Гладиш дурнуватий у цих викриках. Я сказав йому: ізолюють Гладиша від народу. Бачу, що йому це сподобалося.
                          х х х
     Шлемко створив драматичний молодіжний театр. Карась і Шукайло хочуть влаштувати йому «смотрини», не пускають на сцену. Воюю з ними.
     Провів заняття літстудії. Люди сполохані тим, що ночами миють спецрозчином вулиці. Дезактивація. Так само мили в 1986 році, але ніхто нікому не говорив, що Івано-Франківщина заражена більше, ніж Київ. Отой дощ напередодні травневих свят приніс нам лихо. Діти помирають. Тепер у Івано-Франківську 17-19 мілірентген, але усе в повідомленнях занижене.


12.V.1989.

Перевтомлений. Пишу статтю для журналу «Прапор», бо ж зробили членом редколегії та й треба щось робити для них. Щоденно багато громадської роботи.
     Міністерство атомної енергетики хоче знищити «Козацькі могили». Роблять штучне водоймище, щоб підняти рівень води, якої не вистачає. В Чорнобилі вигадали переробляти відходи з атомних станцій усієї Європи. Банда! Банда! Банда!



13.V.1989.

Газета «Комсомольський прапор» дала рецензію Князького на пісенник «Сміються, плачуть солов'ї». Не розумію, навіщо писати і давати такі рецензії, ліпше повідомлення дати. Хоч і мій пісенник, але навіщо? У цьому ж номері 77 імен хлопців, які загинули в Афганістані. Міфологічне число 77. Жахливо це. Ціла сотня загинула нізащо. А скільки по Вкраїні? Колись і не повідомляли, скільки вбито в Єгипті, скількох у В’єтнамі вбили, у Чехословаччині й Угорщині.
     Дивилися по телебаченню львівський театр «Не журись». Добре, що хоч таке є, але в цілому… В цілому революційно.
                             х х х
     Товариство української мови розгортає роботу. Вчора до Києва й в обласні та міські органи відіслав кілька листів, щоб школа № 23 була українською без російських класів. Планувалося на 1800 учнів, а буде 1200. Базова школа для педінституту.
      Вчора в центрі міста інженери й робітники заводів зібрали більше 10 тисяч підписів з вимогою надати нашій мові статус державної. Паркан, що огороджує незакінчену добудову переговорного пункту огорнули тканиною і вивісили там статут Товариства, цитати з творів Шевченкових, ще різні написи. Єврей Роговий зловив мене коло пам'ятника Міцкевичу й потягнув дивитися, що написано «возвеличу рабів німих». Та поки я підійшов, цю «неактуальну» цитату зняли, бо Роговий кричав. Була там Шукайло і капітан міліції, проганяли тих, що збирали підписи, але люди не вступалися.


14.V.1989.

Ми сьогодні відкрили барельєф Кобзаря на початку вулиці Шевченківської, а в центрі міста величезні стилізовані рушники на ліхтарях, сцена і багато хорів, солістів, читців. Величезний концерт, виставки. Навіть програма називається «Любіть Україну». Гаївки виконуються, музика. Твори Заливахи виставлені в художньому музеї. І дощ не падав до полудня, а в полуднє пішов дощ майовий. І ввечері ллє. 8 травня Дністер піднявся на 4 метри, затопило багато сіл (особливо Львівщина постраждала). Якщо дощ піде на цілу ніч, то знову повінь зробить.
                                х х х
     Завтра у жінки день народження. Була Лариса (колишня Ярошева) з донькою, Добрянська і Лесючка були. Разом почимчикували на прем’єру новонародженого театру. Шлемко з жінкою прекрасний театр створили, поставили «Розриту могилу» - виставу, якої ще не бачив Івано-Франківськ і ніхто на Вкраїні не бачив. І треба було бути на виставі! Що тут робилося! Фактично мала бути здача, але людей так багато прийшло, що працівники відділу культури почали продавати квитки.

Продали майже на 700 карбованців. Ці гроші не хочуть віддати на Товариство мови. А ще дуже багато пройшло без квитків. Вибухнув зал оваціями під час вистави, співали «Червону калину». Не обійшлося без вискочок.

Якийсь «рухівець» говорив про відкриття пам’ятника у Воскресінцях, що там бюрократи планували свято на дві години, але їм не вдалося це зробити, говорив, що над Львовом звівся в небо прапор жовто-блакитний (виявляється, що такий самий прапор був у Воскресінцях). Я не знаю, хто цей хлопець. Можливо, що із КДБ провокатор. У Воскресінці поїхали Надя Стасів, яка прапор шила, Володимир Ковальчук, Ігор Андрухів, Роман Гладиш, Роман Круцик, Ігор Попович, Ярослав Шевчук, Маркіян Чучук. Підняв Володимир Ковальчук – відважний. Арсенич Петро теж вихопився і промовляв банально, примітивно, вбого, як і завжди, щоб збирали фольклор, закінчив коломийкою. Боюсь, щоб патріотизм не вилився у фанатизм.

Було обговорення «Розритої могили». Підло виступав Борис, і я йому сказав усе, що думав, і про шевченківський концерт, і про двомовний театр, і про сьогоднішній виступ. Був там Кочержук з міськкому, Ганна Карась, Райковська, Володимир Нестеренко, Микола Лесюк, Ходорович, Шулепа, ще якісь люди.

Йшла суперечка. Театрові ходу не дають. Цікавило начальство, чий буде театр. Шлемко хоче, аби при Товаристві мови діяв, культура хилить на свій бік, аби задушити дитя. Йде війна. Я захищав театр як міг. В мене вже нерви напружені, як струни. За Шлемків театр треба боротися. Це щось набагато сильніше, як хор «Червона калина». Ректор Кононенко з педінституту вигнав цей театр. Шлемко одержимий, як і його жінка Ольга, як і Захарії, як і теперішня молодь. Зала плакала на виставі й вибухнула оваціями; підспівували й кричали «Слава!»

х х х

Лесюк з Григорською їздили до Воскресінців. Вернулися, і Марія засікла їх. Приревнувала й пішла з концерту, не чекаючи їх. Ярош теж вертався з Коломиї з Лесюком. Стояв з Григорською, а в цей час Лариса вийшла з дочкою. Ярош стояв-стояв, а тоді сказав: «Оце моя дочка». Він почав її кликати до себе, але мала не підійшла. Він тоді сам підійшов до неї, вмовляв, але дочка не пішла й не захотіла з батьком розмовляти. Характером однакові.


15.V.1989.

Цілу ніч ллє дощ. Вчора боліла голова, але я з нагоди дня народження дружини перехилив чарку, і не знаю, чи ота чарка, чи великої сили вистава «Розрита могила», яку поставив Галицький молодіжний театр (так себе називає Шлемків драмгурток), чи дощ, що почався, чи моя полеміка на захист театру, але голова перестала боліти. На вчора снилося, що я ходив якимись дебрами, загубив черевики чи мешти і босий ходив коло горішньої школи в селі, і начебто земля була замерзлою, але я не відчував холоду. Пророчий сон. Так, земля справді розмерзається. Тепер, я гадаю, процес відродження України вступив у глибшу стадію, ніж у 1960-61 р.р. Правда, тоді було більше українського в Україні, але тепер українізація відбувається з іншого боку. В 1964-му році на рубежі 150-річного ювілею Кобзаря українське відродження закінчилося, на рубежі 175-річчя Шевченка українізація повинна початися на вищому рівні. Той вогонь, що у нас розгорівся, у Львові, у Києві, у Тернополі, піде далі. Чорнобильське й Чернівецьке лиха, Чигиринська, Ровенська й Хмельницька атомні електростанції – все це отверезило людей. Я гадаю, що світ уже ніколи не буде таким, яким він був до 1985-го року. Україна воскресне, як Фенікс.
х х х

Цілу добу дощ. До обіду писав. У обід поїхав до Чернієва. Там у клубі зібралися учителі й учні школи, геологи, колгоспники. Прекрасна зустріч відбулася. За вікном дощ, а в клубі – тіснота і поезія моя. Вернувся, а тут – новина: Ганна Карась заборонила виставу Галицького театру. Розказує Ходорович, що в міськкомі чи КДБ дали їй великого бобу. Десь близько 17-ої години Ходорович розігнав усіх своїх працівників, позамикав усі двері, вивісив оголошення, що вистава переноситься. Гомонять, що найбільше налякало чиновників те, що неформал Ковальчук розмахував жовто-блакитним прапорцем у Воскресінцях. Його дружок учора після вистави повідомив аудиторію про це. Промовляв. А тут довкола одні дурні, другі підлі, а треті провокатори. Налізло їх у наше Товариство мови, в неформальний рух, а ти, Пушику, ходи, телефонуй по обкомах і міськкомах, добивайся, аби двері будинку культури відчинили, бо під будинком сотні людей зібралося. Йшла нині єврейка з будинку культури Сімкіна і:
- Правильно сделали, что «Розритую могилу» отменили.
Як важко чогось добитися. Та доб'юсь. Добре, що мене слухають деякі керівники.
х х х

У Львові – торжество. Ростислав Братунь став депутатом до Верховної Ради СРСР. Це ще одна велика перемога. По іншому округу нікого не вибрали. В Києві теж нікого не вибрали. Залишилися Телятников і Яворівський, Карпенко і ще один робітник. Є надія, що ще один або й два мандати будуть у письменників. А донедавна мололи, що письменники не мають довір'я в народі й ніхто їх не уповноважував виступати від імені народу. Казяться чинодрали.


16.V.1989.

Закарпаття затопило 1 і 2 травня, Львівщину і нас – 6,7,8 травня, навіть 9 –го повінь була. А ось учора і позавчора знову гуляли води, тобто 14 і 15-го. Я їхав до Чернієва і бачив Бистрицю велику, чорну, сильну. Ці дві повені вичистили потоки й ріки, промили міста й села. Люди вперто гомонять, що в Делятині стався вибух і заражена радіацією місцевість. Я все ж сумніваюся. Можливо, що розбили атомну чи водневу бомбу й стався витік плутонію чи урану. Там же нема ніяких уранових копалень
х х х
Наша бухгалтерка вчора в обід пішла собі додому, а Спілку лишила відчиненою. Там собі ґаздували різні люди, аж увечері потелефонувала якась жінка, і я пішов замкнути нашу організацію. Можливо, навмисне це зробила. Стукачка? Жучки ставили?
х х х
Вкоротять мені віку наші «революціонери». Скільки було боротьби, щоб дозволили відкрити пам'ятник Шевченкові! Ще одна перемога! Це вже після вистави «Розрита могила» був крик. І заборонили другу виставу. І зібралося гурмище людей під будинком культури замкненим, бо ж по підприємствах розповсюдили платні запрошення. Коли я з'явився під будинком культури,то Шлемко уже здер оголошення Ходоровича. Люди кинулися до мене: «Рятуйте виставу! Інакше підемо в парк і будемо грати коло пам'ятника Кобзареві». Там було повно кадебістів, міліції. Я пішов телефонувати до обкому, щоб відкрили будинок культури. Іван Слюсар мене послухав, десь знайшов Токаренка, Токаренко, начальник управління культури, знайшов підлеглих. Будинок культури відчинили аж о 20 год 30 хв., хоч вистава мала початися о 19 год. 30 хв. Артисти Галицького молодіжного театру мили самі сцену, а тим часом Петро Арсенич розказував історію міста. Почалася вистава о 21-ій годині. Люди йшли вражені й задоволені, бо людей було дуже багато. Не менше 1000, як і вчора.

х х х
А пізно ввечері, коли я вже задрімав, прийшов Головатий. Прислав його Петро Арсенич, аби я підписав листа, щоб міськвиконком дозволив провести мітинг на могилі Дениса Січинського. Це вже мене вивело з рівноваги. Замість того, щоб організувати концерт, покласти квіти, «братчики» по Товариству знову мітингувати хочуть, бо мріють про депутатство. Агентурники КДБ. Я висварив Арсенича й не підписав листа, бо вже пішло кілька важливіших листів і до обкому, і до міськкому, і в інші організації. Не хочу, аби Товариство вбили в зародку, коли воно ще й не зареєстроване. А «братія» виконує вказівки КДБ. Сказав їм піти на створення осередку Товариства мови на залізниці. Кажуть, що не можуть, не престижно – замала аудиторія. Доведеться самому йти.

х х х
Богдан Бойко приїхав із села. Дуже схуд. Каже, що серце болить від Великодня. Скаржиться, що жінка іншим вибиває дачі, а його мамі навіть город не завеснує. Якийсь надірваний Богдан, розгублений.
Закінчив нарешті статтю для журналу «Прапор» і відіслав її сьогодні. Не знаю, чи надрукують, хоч запланували в №9. Намучився з нею і незадоволений.

х х х
Я під посиленим наглядом КДБ. Невже кожен письменник, який робить те, що й дозволено Конституцією, постановами і т.д., переживає отаке? У великих містах усе простіше. Там більше об'єктів для стеження за ними.
Сьогодні в драмтеатрі була зустріч зі співаком Вахтангом Кікабідзе. Розповідав страшні речі про побоїще в Грузії. Виходить, що операція готувалася завчасно. Абхазці добиваються від'єднання від Грузії і приєднання до Росії. Грузини кажуть, що в ХУІІ столітті вони прийшли і зайняли грузинські землі (ні, в ХІІ ст.). Абхазці проводили демонстрації. 5 квітня міліціонерам і кадебістам Грузії запропонували здати зброю. А вночі з 8 на 9-те почали запроваджувати військовий стан. І тоді глава грузинської церкви звернувся до людей. Та вже кинули спеціальний підрозділ 300 чоловік із саперними лопатками, що гострі, як бритва. Б’ють цими лопатками в три місця, від чого людина гине. Солдатам дали наркотики,бо вони одичіли (це знімали скритою камерою). Рубали і чоловіків,і жінок. Коли одна жінка втекла, то солдат з люті рубав брук. За іншою дівчиною гнався з кілометр і зарубав. Порубану жінку забрала швидка,а вона проклинала. Тоді солдат розбив вікно й добив поранену. Порубали міліціонерів і кадебістів, які рятували людей від одичілих молодчиків-спецназівців.

Почали труїти людей якимись газами. Кажуть, що газ цей застосовувався в Афганістані. В лікарнях лежать 2,5 тисячі людей. Нервово-паралітичний газ? Співак говорив відважно. Люди вражені почутим. Кікабідзе сказав, що Грузія цього не простить ніколи. Грузини переконані, що ця провокація підготовлена навмисне, аби скомпрометувати Горбачова. Таке ж саме, що стосується Карабаху і Вірменії.

Сьогодні в Івано-Франківську величезні черги. Продають по пачці прального порошку, по куску господарського мила, по куску туалетного мила. Зникла зубна паста. Тепер пустили чутки, що зникнуть сірники і сіль. Робиться це навмисне, аби посіяти паніку, викликати незадоволення. Невже справді чорним силам вдасться задушити перебудову? Горбачов і Яковлєв у Китаї. Невже готують переворот? Військові страшенно обурені скороченням армії.

х х х
Сьогодні приїхала до Спілки якась Тамара Онуфріївна Германюк. Вона з П’ядиків, працює в онкодиспансері, була вивезена в Печору разом з мамою. Їздила до Польщі. Тато її в США. За тата її вивезли на Північ. В Польщі вона була в Любомира Литвинця, що там лікарем. Він великий оригінал і філософ. Я з ним познайомився в кав’ярні. Здається, Володимир Баран мене познайомив з ним. Привезла мені в подарунок платівку модного молодіжного ансамблю. Це Тарасові втіха, бо я такою музикою не захоплююсь. Ця Германючка мені не сподобалася. Але багатство письменника – це багатство зв’язків зі світом. Вона розказала мені, що батько січовика Степана Мельничука не поїхав до Чорткова хоронити свого сина, якого там розстріляли чи то повісили поляки в листопаді 1922 року. Примусили зректися сина, і старий злякався, що і його закатують.

х х х
Обіцяли нам виділити кімнату для Товариства мови, а тепер уже крутять. Пітікіна, секретар міськкому КПУ з питань ідеології, страшенно збунтувалася, що ми організували перевірку, як навчають української мови в дошкільних закладах, школах, училищах, технікумах. Директор радіозаводу зробив зауваження Шулепі, що той з робочого телефону подзвонив Пітікіній. Це вже пішла команда від «покровителів», тобто кагебісти фіксують, звідки телефонують.


17.V.1989.

Я дуже зденервований, як кажуть у Львові; не йшов сон уночі, й лиш тільки під ранок заснув і до 9-ої години спав. Мав їхати до Калуша виступати, але не поїхав,бо мали дах ремонтувати, тече, але аж завтра будуть. А ще сьогодні проводили вечір Володимира Івасюка в інституті нафти і газу.
Страшенна нервова напруга. Відбувся Пленум ЦК КПУ. Хрунь Щербицький діє в тому ж дусі, що й раніше. Хвалить франківських чинодралів за успішно проведені вибори. Колись говорили, що Івано-Франківщина на другому місці після Туркменії. Тепер на першому.

Пішли в наступ на гельсінську спілку й на народний Рух. Критикує координаційну раду Руху, радіо й телебачення, а особливо Львів, де УГС (гельсінківці) пройшли повз трибуни на першотравневій демонстрації під жовто-блакитними прапорами. Нічого не каже про державність української мови. Я гадаю, що розвиток подій на цьому не завершиться. Машина заведена й котиться. Торік з партії вийшло 1862 члени (здали партквитки); за перший квартал цього року з партії вийшло 1299 членів. Це тільки по Україні. Я думаю, що по Союзу ще вищий відсоток. Особливо Закавказзя й Прибалтика киплять. Ця страшна подія, що сталася в квітні, вже ніколи не вивітриться із сердець грузинів.
Землетрус на Кавказі стався. Грузини сердяться, що Україна не висловила співчуття з приводу побоїща. Українці деякі кажуть, що Грузія теж не висловлювала співчуття, коли Сталін і Берія винищили мільйони українців, може, й десятки мільйонів.


18.V.1989.

Сьогодні чуюся набагато краще, хоч і спав небагато. Наше Товариство української мови сильно розгортає свою роботу. Був прекрасний вечір Володимира Івасюка в інституті нафти і газу. Інститутський актовий зал був переповнений. Михайло Івасюк на цей раз приїхав із старшою дочкою і зятем Крисою. Цей художник – брат скрипаля Олега Криси, який тепер залишився на два роки в Канаді з дружиною.

х х х
Сосюра хотів примирити в собі українського патріота й більшовика-комуніста. Він написав дуже багато творів, у яких «розстрілював у собі петлюрівця» в той самий час, коли Сталін розстрілював і комуністів, і націоналістів, коли цвіт української культури був обморожений кулями, колимами, соловками. Хвильовий собі кулю пускає в чоло. А Сосюру із допитів – у божевільню. Написав послу ГПУ. І Рильський під арештом, і Тичина. Врятують їх пісні про ката Сталіна, і вірш «Ура», що «Партія веде».

ВЕЧІР ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

І було людей так багато, що ніде голці було впасти. Співали й читали поезії. Говорив Михайло Івасюк і, як завжди, хвалив мене, що я не відрікся від дружби з Володею, а протягом 10-ти років боровся за Володимира, говорив з високих трибун, у пресі, по радіо, телебаченню, і здобув перемогу. Володимира не вдалося віддати забуттю. Івасюки дуже добре ставляться до мене. Особливо Михайло Григорович усюди хвалить. Він так підготував залу, що мені вчинили овації, коли я читав вірш «Пам'яті друга» і «Все бачили люди», коли розповідав про Володю і той бруд, який лили на композитора і поета. Кошти, виручені на вечорі, підуть на Товариство мови. Хочуть люди ще такого вечора. Будемо проводити. Правда, я вже перетворився в громадського діяча, а не в літератора. Все це мене вбиває. Але що життя? Життя – це сон!

СМЕРТЬ ВАСИЛЯ МОРУГИ

Редактор «Барвінку» Василь Моруга, мій добрий друг, з Геннадієм Літневським і дівчиною з Томська (це, здається, племінниця теперішнього секретаря ЦК Лігачова, про яку Василь розказував мені; хотів одружитися з нею і вона кандидат якихось наук, хотіла його) поїхали до Болгарії. Їхали через Румунію. Василева мати казала не їхати машиною, але Моруга не послухався. Поверталися з Болгарії. І ось на румунському кордоні, очевидно, повбивали їх. Сказали румуни, що врізалися в дерево, за іншою версією, що вибухнув двигун і згоріли. Та я переконаний, що їх зупинили, пограбували, повбивали, облили машину бензином і запалили. Це пов’язано з тим, що робиться в Молдавії. Румунський шовінізм. Я чомусь думаю, що не аварія сталася там, а політичні події стали причиною загибелі трьох молодих людей. Сьогодні чи вчора привезли обгорілих до Києва, хоронитимуть завтра. Учора телефонував Чередниченко, але мене не було. Сьогодні я телефонував до Дмитра,і мені телефонувала Камінчук. Усе це правда. Мені гірко. Василя догризла мафія, яка нині вгніздилася в «Молоді». Він мріяв оженитися. Мати його старенька. Це велике потрясіння для всіх. Ні, в цьому житті не можна сподіватися на завтрашній день. Треба все робити сьогодні. Все, що можеш зробити.

х х х
У Кракові два дні 16-17 травня кипіла молодь. Кидали в будинок консульства СРСР каміння, хотіли прорватися на територію, вимагаючи, аби з Польщі вивели радянські війська. Проти них кинули водомети, сльозогінні гази, поліцію з дубинками. Там тепер консулом Петро Сардачук. Відчуваю, як він перелякався, коли почалася ота заворуха – антирадянська демонстрація. Кидали гроші на дорогу.

х х х
Виявляється, що Левко Лук’яненко, який очолює Гельсінську спілку – юрист. Гомонять, що таке ж саме, яке вчинили у Тбілісі, готували для Львова, чи й готують. У Львові готується громадська панахида 21 травня на могилі Володимира Івасюка. Начебто греко-католицькі священики прийдуть на ту відправу. Микола Посікіра, львівський скульптор, який зробив украй поганий пам’ятник Миколі Леонтовичу, робить надмогильник для Володимира Івасюка.

х х х
Громадська робота… Сьогодні півдня просидів на тиражній комісії. Нікому нічого не треба. Ніхто не ходить замовляти книжки. Хіба гроші роблять на виступах мої літературні братчики і сестрички. Дуже багато здоров’я забирають сварки за кожну українську книжку.
Провів заняття літературної студії. Зайшов ректор Кононенко і почав розмову про базову школу №23. Виявляється, що листи мої до обкому й міських властей про те, щоб ця школа була чисто українською, вже переполошили багатьох. Головне наступати.

х х х
Два-три дні тому Богдан Бойко вернувся з Діброви, і я його не впізнав. Дуже схуд, став якийсь пригнічений, втомлений, сумний. Я не знав причини, аж Ліда сказала, що з редакції «Жовтня» повернули рукопис роману «Столочене жито». Мені сказав Роман Іваничук, що відмовився друкувати його роман ще в лютому, а прислали аж тепер. Очевидно, що лежав рукопис у секретарки. Ніколи Богданові ще не вертали отак рукописів, і це великий удар по ньому. Крім усього, він розуміє, що час переоцінити усе, і нині вже нормальний чоловік на національне питання не буде дивитися так, як він дивився в 70-ті роки. Очевидно, що так писати не треба було, як він писав. У 70-ті роки Богдан на боротьбі з націоналізмом зарвав великої слави, він дуже багато наобіцяв. На кінець 80-тих прийшло розчарування. Тільки тепер він напише такий твір, що стане помітним у його доробку, якщо переборе розчарування. Він – талановитий і мав би перебороти всі сумніви і невдачі. Як можу, так підтримую в ньому цей вогонь.
                        


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Cічень
2020
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


У Франківську діти створили святкові пряничні композиції

ВІДЕОНОВИНИ


Головний торговий центр Пасічної запрошує дітей на "River Fest"
<p>
	14-15 грудня головний торговий центр Пасічної ТЦ River Park запрошує на новорічно-різдвяний ярмарок.</p>
<p>
	Адреса: Галицька 139А.</p>
<p>
	ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ.</p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців