ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Блог на БРІЗ
Перша половина березня 1989 року: Шевченківські дні і становлення РУХу
31.10.2019, 14:25 (ред.)
1.ІІІ.1989. Меморіальний музей-гауптвахта Тараса Шевченка. (Короткі записи!). 2.ІІІ.1989. На Орськ дорога, сонце світить нам, і холод -9*С. (Короткі записи, запис фольклору!). 3.ІІІ.1989. Ночували в Беляєвці. Тут же й виступали вчора в будинку культури. Дуже сильний вітер, сильний мороз, сніги. Гарно приймали нас на азіатській стороні, за Уралом. Прочитали в “Правде”, що буде 3000000 шевченківських монет. Верхньоозерне, де Тарас побував і допитувався, чи є тут хохли. Цікаво, що українців, які тут довго живуть, називають хохлами. Ми з України, то ми українці, а місцеві — хохли, бо мова нечиста. Верхньоозерна станиця. Отут діяв Пугачов. Будемо ночувати в Гаї. (Записи, фольклор!). 4.ІІІ.1989. Сонце, морозець і сніг. Ночували в Гаю (місто мізяників). (Записи!). Орський педінститут імені Т. Г. Шевченка. 21.ІІІ.61 року Міністерство освіти РСФРР присвоїло інституту ім'я Кобзаря. Виступаємо в кабінеті Шевченка. Озброєний пророк України... (Короткі записи!) 5.ІІІ.1989. За вчорашній день набрався багато вражень. Побували в музеї, на місцях казарм, плацу, церкви, гауптвахти, виступали в музучилищі, в педінституті; я роздивлявся місто, і навіть день народження відзначили Людмили з обкому, що нас супроводжує, і пом'янули Володимира Івасюка, якому було б 40. Сьогодні зустріч з учнями педучилища в музеї й повернення до Оренбурга, а завтра — виліт на Київ, якщо все буде добре. Тут стоїть сильна зима, а вдома веснують. Зустрів тут вінницьких селянок, що продають горіхи, яблука і гарбузове насіння. Навчилися українці, як кавказці, торгувати. 6.ІІІ.1989. Опівніч. Не спиться. Написав статтю для “Літературної України” про “Шевченківський березень”. Вчора повернулися з Орська. Там побували в краєзнавчому музеї. Я пропонував їм зробити етнографічний відділ, де були б виставлені національні костюми росіян, українців, башкирів, татарів. Повернення з Орська виглядало на білу казку. З джерела шевченкового набрав води, везу вербу додому. О 6 годині 50 хвилин виліт до Києва, але тут різниця в часі дві години, то прилетимо, якщо Бог поможе, близько 9-ї ранку. Дуже насміялися з Кочевського, якого багато разів прогнали крізь “підкову” в аеропорту, бо дзвонило й дзвонило. Він витяг з кишені ложечку — дзвонило, витяг ліки, гроші — дзвонило. Виявилося, що значки мав при собі. Там же довелось мені підійти до міліціонера й сказати, що письменники. - А мені хоч би й генерал! - відповів. - Та письменник вище за генерала. Пропустив. І летимо вже з годину до Києва. Паралельно летить військовий літак. Здається, що вже над Україною летимо між синім небом і сивими хмарами. Написав статтю про відвідини Оренбурга, Орська й багато інших населених пунктів, де бував наш Тарас, де так багато українців, які нічого не мають, навіть слова рідного в школі. х х х Був у “Літературній Україні”, залишив статтю й фотографії про Орську та Оренбурзьку одісею. Це Кочевський порадив,аби я написав. Був у видавництві “Дніпро” й Комвидаві.Розмовляв з Жолоб Світланою, Герасим'юком і багатьма іншими людьми. В “Літературній Україні” розказували, що керівництво республікою (Щербицький, Шевченко, Масол та інші) заповзялося, щоб не допустити створення народного Руху України. Шевченко виступала недавно проти письменників. Виходить,що Горбачов загравав з творчою інтелігенцією. Найближчим часом Верховна Рада прийме закон про державність мови. Все робиться, щоб провести закон двомовності. Це ще гірше, коли російську мову визнають державною в Україні. Вона і без закону державна. Але всі ці процеси примушують людей думати. В Києві була велика демонстрація робітників за народний рух, несли лозунги: “Геть Щербицького!”, “Геть Масола!”, “Геть Шевченко!”. Це розцінюють, як екстремізм. Правда, цій Шевченко давно треба було не тільки “геть” сказати, але й запитати, яким чином вона стала головою Президії Верховної Ради? Велика народна сила ще спить, але й не спить уже. Не бути вже дневі вчорашньому. х х х Я люблю великі й малі вокзали, аеропорти. Я люблю їх і не люблю. Тут люди завжди заклопотані,задумливі, втомлені очікуванням. Але тут мій народ. Саме народ. Різних прошарків народ. Багаті й бідні. Вродливі й не дуже. Щирі й скупі. Тут мій народ... Він кудись їде. Кудись женуть його радощі й біди. Велика залізнична станція Фастів. 7.ІІІ.1989. Прибув додому, а тут уся область гуде, що нібито до поїзда під’їхала чорна “Волга”, якісь молодики витягли мене і так побили, що я ледь живий. Гомін, гомін... Якийсь Павлюк телефонує, що текст звернення, який надрукував “Комсомольський прапор”, не співпадає з “Літературною Україною”. “Україна” надрукувала ілюстрації творів Заливахи й про Заливаху (Яковини та Андруховича матеріал). Це прекрасно! х х х У парку вирізали майже всі старі липи. Пустили поміж люди, що це простір собі роблять письменники. Ти кричиш про збереження природи, а тебе цим же й б'ють. Виступлю в пресі. Наш “Рух” компрометує всеукраїнський. Дива та й годі. Цілий день перечитую листи, газети, журнали. Багато цікавого. Разом з жінкою ходили на концерт до 8-го Березня до театру. Звучали дві мої пісні: “Карпатська ніч” і “Пісня про матір”. Овації були Сливоцькому. Дав у “Прикарпатську правду” статтю про “Шевченківський березень” на Оренбуржжі й записав коротке інтерв'ю для обласного і республіканського радіо. З Уральських степів привіз багато книжок. х х х Яка цікава ота Марія Бабій! Гадає, що лизання задниць начальницьких допоможе їй на підлості повзти до висот. Примусила, щоб у школі відзначили її 40-річчя. І зробили їй вечір! Притягла Лихачову. Почала виступати проти присвоєння імені Т. г. Шевченка школі № 18, де працює. Тероризувала весь колектив. І ось на партзборах дали їй доброї прочуханки вчителі. Висуває себе в директори Марія. Зробив я з неї письменницю на лихо людям. 8.ІІІ.1989. Жіноче свято. Дарунки я привіз із Оренбурга. Шевчук, Нельки Стефурачки співмешканець теперішній, понадруковував на цигарковому папері про мене різні бздури і поширює по області. Може, діє за завданням? Забагато щось ходить навколо мене різного. Я вже звик до такого й не звертаю уваги. Але чорні сили діють вперто й методично. Чорт з ними! х х х На радіозаводі, в будинку культури “Карпати”, відбувся шевченківський вечір. Я мав слово про Тараса. Концерт підготували добрий. Співали студенти та викладачі педінституту, музучилища, філармонія, заводські співаки, уривок з “Відьми” грала Фіцалович, був уривок з “Наймички”, і погано читав поезії Суржа, як і Симакова Наталка, зате хлопець-студент читав добре. В міському будинку культури теж вечори, а завтра в театрі. Після мого слова в концерті співав львівський кобзар Михайло Миколайович Баран. Я його слухав уже вдруге чи й втретє. На цей раз познайомилися ближче, погомоніли. Від нього я записав кілька цікавих переказів і легенд. Варто про старого написати нарис. Я і пісні записав. 9.ІІІ.1989. У парку клали квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченкові. Бідні Посторонко, Новицький та іже з ними мусили поклонитися Тарасу. Зійшлися й наші, та не всі. Звучав “Заповіт” та інші пісні на слова Шевченка. Я побачив багато міліції й КДБістів і сказав: “Бідний Тарас, і за життя слідкували за ним жандарми, і після смерті через 128 років слідкують”. “Що поробите? Такий вже Тарас” - сказав якийсь кадебіст. А тоді вже почули ми, що ректор педінституту сказав, аби не більше 20 осіб пішли до пам'ятника з педінституту. Й покладання квітів було майже засекречене. Та люди зібралися. Сфотографувалися ми. А тоді пішли до нашої Спілки і написали відповідь смердюхам, які топчуть Народний Рух України на сторінках газет. Дивна стаття Бориса Олійника в “Радянській Україні” проти Івана Драча. Пише, що не поділяє програму, ще редагував проект і т. д. Правда, що не пише, як проект покалічили в ЦК, як навмисне загубили, як увечері знайшли в надії, що таке не надрукують, то буде компрометацією НРУ. Невже Борис Олійник робить те ж саме з Драчем, що й із Загребельним? Невже хоче посади голови Спілки письменників, чи Ленінської премії хоче? Не можна нині вносити розкол у рух письменників. Бачу, що на горі робиться щось таке, як у Франківську. Шевчук уже розповсюджує листівки, що я сам себе обрав головою оргкомітету Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Мене вибрали делегати республіканської конференції, сформували оргкомітет на засіданні комітету по відзначенню 175-річчя Шевченка, ввели від обласного Руху Мар'яна Чучука, але на лідера, виявляється, претендував чоловік Нельки Стефурак – Шевчук. І тепер поширює про мене плітки. х х х Матківського вигнали з роботи. Написали в “Зірку”, що бив дітей-синів двох міліціонерів. Він каже, що не бив. Клас ходив його захищати до обкому, міськкому, редакції. Та з ним розправився директор школи. Довго чекав нагоди розправитися. Він Сеник присвоїв звання заслуженої вчительки за те, що зробив Матківський. Матківський запротестував. А тепер підвернулася нагода відомстити. Подія з учнями сталася в жовтні (не бив їх), а вигнали вчителя з 38-річним стажем 2 лютого. Я потелефонував до Коритана (тепер завідувач ідеологічим відділом). Попросив, щоб поновили на роботі. Допомогло начебто. х х х Приїжджав Посторонко на ТОС, назвав цей завод “мятежным”. Директор розмовляв з ним, а тоді сказав, що мусить іти на засідання трудового колективу. Виступив. Тоді його почали допитуватися, чому їм не дозволили висунути свою людину кандидатом у депутати, тобто письменника Пушика. Він вдав з себе дурника і звалив усе на партком і облвиконком. Тоді економіст Синишин запитав, чому він себе висунув по Снятинському округу. Посторонко сказав, що треба піднімати село. Синишин тоді ще раз встав: “А чи маєте ви суперника?” “Ні, не маю”,- відповів. І втретє встав Синишин: “Будучи на вашому місці, я зняв би свою кандидатуру, щоб не ганьбитися”. Посторонко почервонів і нічого не відповів. Засідання трудового колективу закінчилося. х х х Ходили з дружиною і дітьми в театр, де відбувся шевченківський вечір. Здається, що вперше від 1964 року сиділи в президії всі начальники обласні, сидів і я в першому ряду. Коли я полетів до Оренбурга, Добрянський сказав Дорошенкові, що виступатиме він замість мене. Та Новицький побачив мене на концерті до 8-го Березня, потелефонував Павлові, й виступали ми обидва, бо я сказав, що Ярославові треба виступити. Кононенко зробив доповідь. Тоді надали мені слово. Під овації принесла якась дівчина букет гвоздик, коли я сказав, хто такий Кобзар для нас, як його вшановують казахи й росіяни, башкири, українці на Уралі й за Уралом, і побажав нашому начальству в них вчитися, передати будинок Маргошеса, який служить готелем для начальства, під музей літературний. То був вибух овацій, і коли я закінчив виступ, овації довго не вщухали. Стояли при виконанні “Заповіту”. Гарний вечір відбувся в театрі. Переповнено все було. Наш син Тарас подарував букет квітів Христині Фіцалович. 10.ІІІ.1989. Мій виступ в театрі викликав великий резонанс. Ірина Купновицька йде на роботу і каже: “Дайте я вас поцілую”. І поцілувала. Інші тиснуть руку. Чинодрали теперішні й минулі поспішають, щоб не зустрічатися. Радіо передало моє інтерв'ю про Шевченківський березень на Оренбуржжі. І вперше за шістнадцять років заговорив Щербицький українською мовою. Раніше він тільки на з'їздах письменників і на зустрічах з творчою інтелігенцією глаголив, а тепер відкривав у Києві Шевченківське свято українською. Ну й “слуга народу”! Не людина, а тьху! І таких тисячі... х х х На “Меморіалі” в Косові виступав хлопець зі Львівщини й розказував, як енкаведисти оточили село й палили. А молода мати гола й боса з дитиною на руках вирвалася і утікала до лісу по снігах. Поки вона добігала, то дитина замерзла в неї на руках. І стала та жінка ходити з автоматом у бандерівському загоні, мстити за свою дитину і спалене село. х х х Приходила до Спілки Катерина Андріївна Савчук з Дубовець ( тепер живе в Івано-Франківську). Хоче 1000 крб., зібраних нею з пенсії (одержує 45 крб. щомісяця), передати на пам'ятник Осмомислові чи Данилу Галицькому. Я їй сказав, щоб поки що не давала, бо ж не потрапить за призначенням. І розповіла мені, що у Воркуті відбула 10 років. Мала хлопця, та його вбили німці в горах. Тоді й вона пішла допомагати. Не говорить, ким була. Лишень коло Солотвина натрапила на засідку. Зловили її. Допитували. Ніякого компромату, лишень хотіла з пазухи (з ліфчика) вийняти ампулу з ціаністим калієм. Тоді скрутили їй руки. Ампулу послали до лабораторії на експертизу. Спочатку сказала, що ліки, потім виявили — отрута. Допитували в Богородчанах. Начальник НКВС Зельонєнький бив. Перевирбовували. В Станіславі тримали її в підвалах, де було арештантів, як оселедців. Вербували: - Повернешся в сотню. Будеш агітувати стрільців, аби пов'язали сотників, курінних. Приведеш. Не давала згоди. Був січень 1945 року. Тиф... Помирали дівчата, вивозили їх уночі. До Львова везли, коли захворіла. Вийшла з того. Судила “трійка”. Дві жінки й чоловік. Завезли до Воркути. Концтабори... 10 років дали їй. Повернулася. Але ті, що поверталися з таборів, дітей не мають. У концтаборах їм давали такі уколи, щоб убити батьківство і материнство. Такі експерименти проводилися не тільки в німецьких, але й у радянських таборах. Не має дітей ця жінка Катерина Савчук. Не має і Володимир Чав'як, 1921 року народження. Він родом з Тустані, а мешкає в Галичі. Він був курінний. Діяв під псевдонімом ”Чорнота”. Дивно, що курінні мали такі псевдоніми: “Різун”, “Чорнота”... Начебто торговельну школу мав. Було б цікаво з ним поговорити, довідатися, як то все виглядало в УПА. 13.ІІІ.1989. У місті багато шевченківських вечорів проводиться. Здається, що ніколи ще не було так багато. Робітники приладобудівного (тепер “Промприлад”) зібрали більше 1300 підписів на підтримку Народного Руху України. Сичання з усіх боків національних нігілістів і шовіністів. Народний Рух України налякав їх. х х х В “Известиях” інформація про те, що 250 письменників відкололися від Московської письменницької організації, яку розцінили, як міністерство. Хоч і названо поіменно письменників, але мені здається, що євреї відкололися. Антисемітизм у Росії розгорається сильно. Протиєврейські настрої повсюдно поширюються. Навіть у Івано-Франківську мелють, що євреї хочуть підірвати театр і критий ринок. Зрозуміло, що це відгомін давніх подій. На початку 50-х на єврейському кладовищі вибудували кінотеатр “Космос”, і обвалилося перекриття серед ночі. Це могло статися під час показу фільму. Зрозуміло, що людей це насторожило — диверсія. І тепер, коли здають нові об'єкти, то цю подію пригадують і народжують догадки, чутки нові, плітки. Євреям страшенно нашкодили троцькі, каменєви, ягоди, берії та іже з ними. Маланчук і Андропов дуже топтали нас, але і їхньому народові не легше через них. 14.ІІІ.1989. Виспався, хоч і прокинувся о 5-ій ранку. Вчора мав грізну розмову про НРУ. Я підписав звернення на підтримку Руху. Приїжджала вчителька Тацюк з Отинії і розказувала, як шельмують Барчука та інших учителів, які за Рух. Як гриби після дощу, ростуть осередки Товариства мови. Готую конференцію. х х х Алла Маротчак з Верховини в райкомі комсомолу працювала, та за непокірність, за справедливість її звідти вигнали. Мати, ще за життя, добилася, що обком переселив її з дочкою до Івано-Франківська, надавши двокімнатну квартиру. Тут кинулася Алла в боротьбу з чиновниками. В університеті марксизму-ленінізму задавала гострі питання Полоніну. Прорвалося про гниле суспільство чи партії. І скомандував Полонін, щоб її покарати. Завели персональну справу, хотіли виключити з партії. Довелося Аллі просити пробачення в Полоніна. Тепер вона працює на станції хрестоцвітих культур у ветвідділі. Організувала екскурсію до Канева на 175-річчя Т. Г. Шевченка. Гадали, що 9-го березня там будуть торжества. Поїхало всього тринадцятеро, хоч автобус був на 32 особи. І вернулися розчаровані, бо ніяких урочистостей там не було. Під'їхала “Волга”, вийшли з машини люди і поклали там квіти. Сіли в машину й поїхали. Алла привезла собі плакат, випущений до ювілею Тараса, причепила на стіні. Прийшов парторг: - Алло, зніми! Стіну псуєш... Почала Алла вивчати історію України. х х х Іван Цюпа вернувся з тюрми. Відбував кару за несплату аліментів. Каже, що починає робити проект пам'ятника І. Я. Франкові (конкурс продовжено до осені). х х х Не минув безслідно мій виступ у драмтеатрі на шевченківському вечорі. Сьогодні викликали до обкому, і я мав тривалу розмову з Новицьким і Куравським. Почалося все начебто з Товариства мови (бояться, щоб не проголосили “Україна для українців” і аби не переросло в народний рух, хоч це рух і тільки рух), а перейшов Новицький на мій виступ. Є в нього в папочці лист, що начебто хтось написав, як я міг ображати секретарів обкому, що вони сякі-такі, вимагати передачі будинку Марґошеса, говорити, що українці не повинні давати дітей у чужі школи. Хто це написав — не знаю. Гадаю, що то обкомівська заготовка. Але Новицький і Куравський,мабуть, не розраховували, що я піду в атаку і висловлюсь про багато різних неподобств. Я зачепив і осмолодське обкомівське гніздо, і Хом'яківку, і будинок на Ватутіна, коломийських дурнів. Я три години просидів у обкомі. Дізнався, що в області відкривається “Інтурист”, приїжджатимуть іноземці. Зачепив я екологію, постачання області. Чув я і докори, і сповідь, і хитрий Новицький лишився задоволений,бо подумав, що мене задобрив, що мир настав, але їм не вдасться грати дурнів і мене мати за дурня. Розказують, що на фурнітурному заводі страйкують робітники. Після того, як директор Слободян із секретарем парткому й профспілковим діячем від імені колективу виступили із засудженням НРУ, робітники збунтувалися. Вони вимагають заміни директора. Пристрасті киплять і на інших підприємствах. Управління бурових робіт приєдналося до Руху, і тут теж почали тиснути на людей. Розказують студенти, що 9 березня жителі Коломиї несли квіти до пам'ятника Шевченкові, що в Шепарівцях. Вони вимагали, щоб пам'ятник перенесли в центр Коломиї. Перший секретар кинув міліцію зі щитами й дубинками. Перегородили дорогу. Тоді вінок поклали на те місце, де до 1914 року стояв пам'ятник Т. Г.Шевченкові, але його зруйнували російські війська. Міліція вночі перевезла вінок до пам'ятника поетові у Шепарівці. Сьогодні до Івано-Франківська з’їхалися міліцейські боси на нараду. Кажуть, що міліція відмовляється боротися з робітниками. Вимагають діяти спільно з армійськими підрозділами. В Коломиї діє Товариство “Поступ”. 15.ІІІ.1989. Сьогодні зрозумів я,чому Новицький викликав мене вчора в обком. Зеляк сказав, що Лихачова написала на мене Чебрикову в ЦК КПРС. Залишається кричати “ура!”. Скаржилася виступом моїм на шевченківському вечорі. Цікаво, що “предпримет” Чебриков Віктор Михайлович? Пошлю йому журнал зі своєю статтею, або покажу, коли приїде комісія. Коментарів ще не додавалось! |
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |