Купити квартиру Івано-Франківськ

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: керівник військових вишколів
Сергій Демчук: громадський діяч та захисник національного бойового мистецтва. Сергій Демчук є видатною особистістю, яка впливає...
Портрет професії. Водій
«Під час зустрічей з колегами розумієш, що насправді є війна, - розповідає водій в АТ...
Портрет професії. Воєнний розвідник
7 вересня 2021 року українська воєнна розвідка відзначає 29-у річницю створення. За цей час відомство...
Комплектувальник товарів: обов’язки, плюси та мінуси професії
З розвитком гуртової та роздрібної торгівлі, а також численних інтернет-магазинів набула актуальності вакансія «комплектувальник товарів»...
Портрет професії. Дизайнер прикраc
Її прикраси носять тисячі людей в Україні, Італії, Польщі, Росії, Америці, Іспанії, Греції, Норвегії, Грузії.....
Портрет професії. Електрогазозварник 5 розряду «Івано-Франківськгаз»
Лідія Анікеєнко: «Коли ставлю шов, вогонь мене заряджає… Тому я б не змогла працювати за...
Портрет професії. Миловар
Заради нової справи вона залишила звичний побут та стабільну роботу у Франківську і перебралась до...
Портрет професії. Кондитер
Щодня у стрiчцi соціальних мереж нам трапляються фото апетитних тортiв та кексів, вiд споглядання на...
Портрет професії. Тренер з НЛП (нейро-лінгвістичного програмування)
У нашому суспільстві багато говорять про те, що НЛП – це маніпуляції. Демонізуючи НЛП, люди...
Портрет професії. Інженер з якості
У рамках відзначення міжнародного тижня інженерії та технологій продовжуємо розповідати про інженерні професії. Чи задумувалися ви...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба спільно захищатимуть права вразливих категорій осіб
Координаційний центр з надання правової допомоги та Національна соціальна сервісна служба, як центральний орган виконавчої...
14.7.2023, 10:09
ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана...
Жовтень, 1989: Пушика продовжують "звинувачувати" у націоналізмі
11/10/1989 «Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я...
2.2.2021, 12:57

ОПИТУВАННЯ


Чи любите ви пампухи з ружою?
Так
Ні
Це що?

НАШІ ДРУЗІ


Горілка в малих дозах - ліки. Пиво - знущання.

Блог на БРІЗ


ЩОДЕННИКИ СТЕПАНА ПУШИКА
З люб’язної згоди дружини Степана Григоровича – пані Ганни, його сина Тараса і доньки Лесі окремим блогом починаємо друкувати (вибірково) «Щоденники Степана Пушика», щоб дати змогу нашим краянам якомога краще відкрити для себе нашого земляка й патріота.
У партійній номенклатурі у січні 1989 року вчинився справжній переполох: громадські об'єднання вимагають висунення Пушика в Кандидати до Верховної Ради України
8.10.2019, 09:08 (ред.)

11.І.1989.        

 У “Прикарпатській правді” добірка матеріалів, організована КДБ, про долинського Василя Січка, якого засудили за виступ на могилі Івасюка Володимира. В червні його критикували за різку діяльність. І ось тепер за те, що створює “Український християнсько-демократичний фронт” (УХДФ). Його прийняли до Української Гельсінської Спілки (УГС), куди входять Чорновіл і Горинь. Тепер пишуть, що Січко рветься в лідери, бо збирав підписи начебто за те, щоб відкрити українську католицьку церкву, а повіз до Москви і представив, що люди хочуть фронту. Зрозуміло, що КДБ не хочеться ні одного, ні другого, та фронт страшніший, і критикують за це.

                                                          х                        х                          х

     Пишуть, що поезія — душа народу. Але поезія була й офіціанткою-душечкою, що прислуговувала сталінцям, брежнєвцям, андроповцям, якого нині так оберігають, як збите яйце, нібито не він очолював відомство імені Берії, нібито не його “батири” саджали  в психушки поетів, нібито не він сукав петлю Івасюкові, Близницеві, Тютюнникові, нібито не його “воспіватєлі” нас викликали, щоб посіяти страх у душі, щоб та душа, випалена страхом, ставала пустелею, щоб не здатна була дати сили мисленому  древу літератури. А хіба не Андропов винен, що то тут, то там знаходили вбитих, кинутих під поїзд, зарізаних, утоплених, повішених кращих синів українського та й інших народів? А скільки сиділо по тюрмах! А хіба не він арештовував угорський уряд під час революції 1956 року? Хіба не він брав участь у нищенні Чехословаччини? Хіба не на його совісті Афганістан? Хіба не він підпирав брежнєвсько-сусловську машину? Не він хіба змазував трансмісію цієї чорної машини кров'ю і слізьми кращих синів і дочок народів Радянського Союзу? Орден чорних рицарів плаща і кинджала діяв. Я вистояв. Коли мене били спереду й з боків, то мав гори Карпати, об які міг опертися спиною, і гори захищали мене від ударів у спину. Якби зірвався звідси і поїхав кудись, то міг би був багато втратити, можливо, що й життя втратив би.


 13.І.1989.                  

Уночі підмерзло, день сонячний, Маланка. Розказує Чорний з педінституту, що на портреті Щербицького вже тричі ставили хрест студенти або викладачі. Тричі міняли портрет на стенді, де члени Політбюро. Вирішили поміняти місцями, перенесли вище (так ректор розпорядився), але хтось не розібрав у темряві й перекреслив Чебрикова, здається. Вся Україна чекає, коли цей політичний труп Щербицький Володимир Васильович піде з посади, а він себе ще висуває в депутати. Брежнєва зняв з верху, де герої, й поставив поруч у музеї Великої Вітчизняної війни.

                                х                      х                        х

Щось таки важу на цьому світі, якщо вчора приїжджали директор Боднарівської СШ Бенько Іван Олексійович і начальник цеху радгоспу “Калуський” з Мислова Василь Олексійович Іванишин, аби я дав згоду балотуватися депутатом Верховної Ради СРСР. А сьогодні потелефонувала Дарія Дмитрівна Ферлей з Коломийського заводу “Сільмаш”, що вони мене в Коломиї висувають теж у депутати. Попросила біографічні дані про мене, я й передав по телефону. Люди надіються, що вибори будуть демократичними, але життя показує, як звіріють номенклатурники, як комбінують вони, щоб не допустити прогресивних людей до влади. Коломияни теж за мене.

                                х                      х                        х

“Літературна Україна” надрукувала Статут Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка (проект). Що тепер скажуть чиновники-розбійники? А нам не давали дозволу на створення Товариства. Тепер рушиться. Ні в кого не будемо питати.

 Вийшла “Прикарпатська правда” зі статтею Богдана Михайлюка “Власна думка”, в якій дістали своє Чернов і Захар'ян за “клітки”, в які колишній перший ідеолог області пропонував саджати письменників і журналістів. Громадський боявся її давати, але я ходив до нього, висміював, той червонів, пітнів. Я налякав, що коли понесе до обкому, то я висмію його з трибуни. І бідний Громадський через півмісяця (або й більше) дав статтю. Добрянський, напевне, втішився, а “чорна гвардія” шипить, мабуть, скаженіє, скрипить зубами.

                                 х                     х                      х

Мав я сьогодні казати слово про Маланку. Але Ярош написав своє ім'я в афіші. Потім ту афішу зірвала Карась. Ми порадилися, Добрянський пішов до обкому, добився дозволу і сказав, що там була домова, аби я говорив слово. Сьогодні Ярош попередив Добрянського, аби він попередив мене, щоб “небагато говорив Пушик”. Я не збирався багато говорити, але маю в рукописі книжку про міфологію слов'ян, знаю те, чого в Україні ніхто нині не знає. І ось у будинку культури підійшов до мене Ярош, що він говоритиме найдовше (бо він на афіші, яку сам робив, а я “доповню” трошки). Це мене якось образило. Я сказав, що хвилин 15 виступатиму, що знаю і маю що сказати більше, ніж він. Зрозуміло, що треба йому поставити в заслугу те, що привіз з Королівки Маланку, яку там називають Меланкою.

                                х                       х                        х

     На 22 січня товариству “Рух” дали дозвіл на проведення антисталінського мітинга. Мене теж запросили виступити на майдані в центрі міста. Але сьогодні начебто сполошилися власті, розшукували за “рухівцями”, відбирали дозвіл: 22 січня річниця Універсалу (ІУ). ЗУНР возз'єдналася з УНР у січні 1919 року. Виходить, що 80 років — кругла дата. Дивно, але проголошення навіть Радянської влади в Україні не святкували цього року. Не дозволять і згадувати День Злуки.

                                    х                        х                          х

     Приїхав Василь Скуратівський. Він видав нову книжку “Просвіт”. У двох нарисах пише й про мене, бо ж, бачу, користувався моїм нарисом про тисові гаї. Пише він по-газетному, але таких книжок нині треба. Я ж дуже багато часу трачу на інші речі, хоч міг би успішно видавати такі ж книжки. Василь Скуратівський — чоловік потрібний нашій культурі.

                                    х                       х                         х

                                       РАДІАЦІЯ

    Роман Яремійчук був у “Прикарпатській правді” (в редакції). Орнат сказав, що після трагедії, яка сталася у Кіровограді, прийшла вказівка заміряти рівень радіації. І ось виявилося, що рівень цей надзвичайно високий. У Кіровограді контейнери з ураном використовували як важелі на кранах. Потім розбили й брали уран, як срібло, в кишені. Можливо, що й звідти, або й свій контейнер розбили в нашому місті. Могли це зробити навмисне. Йде слідство. Займається цим прокурор Данилів. Ніякої інформації він не дає нікому. Що робиться з нами, світе мій? Якщо в Мексиці розбили отакий контейнер, то в нас шуміли — писали, а тут і в Кіровограді сталося, і в Чернівцях, і в нас... Мені крутило руки й ломало ноги. Чому дезактивацію не провели? Це ще раз говорить про драматичні й трагічні дні, що наближаються. Невже не можна встановити дозиметри, щоб кожний глянув і знав, що робиться з нами?

                                    х                        х                       х

      Гуляли з Яремійчуком, розмовляли. А чорноволосий (хімічні кучері) телефонував, то телефон не працював. Він заскочив за липу й спостерігав за нами. Негласний нагляд поліції. Величезна армія нахлібників не має що робити й слідкують за письменником і доктором технічних наук, які годують всю оцю зграю нероб. Я на свої гонорари, а він на відкриття наукові. Як це страшно, коли тебе, людину, яка життя кладе на вівтар батьківщини, можуть будь-коли зробити ворогом. Можуть будь-що вчинити з тобою. Можуть розтоптати, вбити, звинуватити в будь-чому.

     Цікаво, що посилене патрулювання міліції та кадебістів не тільки напередодні й під час державних свят, але й під час і напередодні релігійних. Гомонять, що в Богородчанах вивісили націоналістичні прапори. Гадаю, що робота самих кадебістів, щоб наполохати Москву й Київ. Треба показати якусь роботу.

                                     х                       х                        х

    Ніщо і ніхто ніколи не оглуплював так людський мозок і серце, як різні посидіння (збори, наради, засідання, семінари) у ХХ столітті. Ніде і ніколи люди не били себе в груди, визнаючи єдину істину. І засідали, засідали, засідали...


  15. І.1989.          

Сказати, що українська література в ХХ столітті піднялася на верховини в порівнянні з ХІХ століттям, то це буде помилкою. Так, освіта і освіченість виросла, але Шевченко, Франко, Леся Українка – недосяжні вершини. Якщо зважити на те, що “проклятий капіталізм” на Західній Україні розвивався до 1944 року (Галичина й Волинь — 39 р., Буковина — 40р., Закарпаття — 44р.), то він народив Кобилянську, Стефаника, Черемшину, Турянського, Потушняка, Чайківського... Ми опинилися над прірвою. І нам стріляли в серця, в чоло, в легені. А ми падали й падали. Такого ще світ не знав й не знатиме. “Розстріляне відродження”. Чи правда це ?                              


   17.І.1989.            

Ранок ясний, з-за хмар сходить сонце. Де ж ви є, йорданські морози?

Журнал “Москва” і журнал “Политическое образование” сильно розгромили Віталія Коротича. Те, що він робив в Україні, вийшло на Союз. Виходить, що від людей нічого неможливо приховати, все стає явним. Росіяни розправляються безпощадно зі своїми противниками, і ніхто їм не закидає звинувачення в націоналізмі. Невже і на цей раз Коротич не зрозуміє нічого й буде таким же, як він був. В Україну не повернеться, побоїться радіації, але і в Москві рівень “політичної радіації” для нього досить високий. Серед кандидатів у депутати до Верховної Ради від КПРС є Олійник, Герман-Гранін, Белов, Айтматов (усього 7 письменників), та Коротича нема.

                                 х                      х                      х

Так виглядає, що піде Коротич услід за Чайковським. У Москві проходить пленум Спілки письменників. Гадаю,що “громадянська війна” продовжується. Коротич у своєму журналі надрукував статтю під величезним чорним заголовком “Громадянська війна” в літературі”. Рупор “холодної війни” - Коротич... Я півдня читав цю статтю.

                                   х                     х                   х

       Сьогодні приїжджали хлопці з Калуського району. Почали висувати мене кандидатом до Івано-Франківського національного виборчого округу, і на них вчинили сильний тиск калуські чиновники. Спочатку спробували викликати “на килим”. Викликали директора радгоспу, парторга; кинули в село міліцію, приїжджав завідувач відділом, на голову трудового колективу тиснули, забрали в нього машину. Стався переполох і в Калуші, і в Коломиї. Там теж тиснули на ініціаторів, називали їх націоналістами. Корчинський телефонував до Новицького. Новицький начебто сказав, аби робили так, як хоче трудовий колектив. Телефонували із заводу “Карпатпресмаш”. Там теж хочуть, аби мене висунули в депутати. Справжній переполох стався в номенклатурі. Нове положення про вибори розбудило людей. Люди хочуть своїх депутатів, а чиновники все роблять, аби був тільки один-єдиний, щоб знову не люди обирали своїх послів.

                                                             х                      х                        х

     Скуратівський Василь ще тут. Бере Христину Стебельську на свою телепрограму до Києва. Його “Берегиню” висунули на Шевченківську премію. Кавували ми разом. Я запросив його на щедрий вечір, на вечерю. Зустрів Посторонка. Бачу, що сердитий за критику мою. Та чорт з ним.


  19.І.1989.                   

Багато читаю. “Огонек” прочитав, де надруковано лист Колосова на адресу Бондарєва. Це хитрий прийом Коротича. Він, мабуть, уже пронюхав, що його громлять у “Москве”. А ось учора в “Правде” вийшов колективний лист Алексеєва, Бондарчука, Распутіна на захист Бондарєва. Борис Васильєв у “Известиях” дав три подачі статті, в якій оглянув історію Радянської влади від Лютневої революції. Він спростовує всю історію і приходить до сумного висновку, що злочин вчинили більшовики в 1917 році. Виявляється, що пострілів у Зимовому палаці не було, що Керенський у жіночому платті не втікав, а вивіз за кордон величезний архів, що більшовики скористалися із незгод, бо уряд Керенського боявся, аби не стався військовий переворот (наступав Краснов). Матрос-анархіст Железняков о 4-ій ранку кинув фразу “Караул – втомився!” І це вирішило все. Васильєв роздумує, що духовність була знищена, в своєму розвитку народи країни були відкинуті назад на багато років. Почали нищити пам'ятки, звичаї, обряди. Під видом наступу на церкви вбивалося все живе. Вбили Єсеніна, з голоду вмер Блок, емігрували передові письменники, Горький після повернення став прислужником. З його уст злинув “соцреалізм” - тунель. Він не осуджував репресій. Його отруїли все одно. Дуже й дуже багато невідомого відкривається. Переучуюсь не тільки я. Знав дещо, а ось вони не знали, народ не знав.

                                 х                          х                          х

     Номенклатура звіріє. Розмовляв по телефону з Дарією Дмитрівною Ферлей. На заводі “Сільмаш” революція. Страшний тиск з обкому, аби мене не висунули кандидатом в депутати. Її викликали в міськком. Викликали ще й інших моїх прибічників. Зірвали завтрашні збори. Начебто перенесли на неділю. Не вдалося зарізати мою кандидатуру, то пішли по цехах, почали агітувати “штрейбрехерів”. Вони висунули ще трьох своїх, аби лиш мене вибити. В Боднарові йде така ж сама війна. В голови робітничого колективу забрали машину, до нього приїжджали з райкому, присилали міліцію, директора школи посилають на якусь нараду, лиш аби він не організовував збори. Йде страшний тиск на тих, хто захотів висунути мене в депутати. Треба бути обережним на вулицях, можуть зробити що завгодно зі мною.

                                  х                         х                        х

                               ГРАБІВСЬКА    ВІЙНА

     В Грабовці є церква. Кілька років тому кинули в це село міліцію з псами, погромили все - “освоювали церкву” й вивезли в Болехів. Але в Болехові церква, наповнена іконами та різним церковним майном, загадково згоріла. Безперечно, що навмисне спалили під керівництвом різних петрових, олефіренків і т. д. І ось тепер людям дозволяють відкривати церкви. Житель цього чи сусіднього села Гаврилів закінчив Ленінградську духовну академію. Але не визнав православ'я, перейшов на греко-католицький обряд. Почало село боротьбу за відновлення уніатської церкви. Гаврилів очолює її. На Різдво в селі чергувала міліція, кадебісти, приїхали з телебачення (пішло по Калуському району, що це з англійського телебачення, та я гадаю, що це служби фіксували на плівку активних поборників). Грабовець на лінії вогню.                                 


     20.І.1989.                

Я погано сплю, бо оце висунення в депутати забирає багато сил і енергії, а ще дітей треба відправити до школи, проконтролювати. Часто болить голова. Ось і учора дуже боліла. В студентів сесія. Двох студійців рекомендую на нараду молодих письменників до Києва.

     Щойно телефонувала Поліщук із заводу “Карпатпресмаш”. Вона вже телефонувала, аби я дав згоду бути висуненим у депутати. І ось зібрали 860 підписів. Робітники однодушні: “Наш кумир! Наш!” – кричали. На неї чинять тиск. Але все одно ініціативна група домоглася, що в понеділок о 16-ій годині 30 хвилин відбудеться висунення мене в депутати прямо перед заводським корпусом. Висували мене і в інституті нафти і газу, але вчинили тиск на Максиміва, секретаря парткому. Виплив Адаменко. Я порадив Яремійчука. Починається сильна війна. Завтра вона розпочнеться в радгоспі “Калуський”, позавтра в Коломиї, а в понеділок на “Карпатпресмаші”.

                                  х                       х                           х

     В Чехословаччині, в Празі, на площі Вацлава відбуваються демонстрації молоді. Минуло 20 років, відколи ввели війська. Тоді спалив себе студент Карлівського університету Ян Палах.

     Сьогодні відбулися збори в інституті нафти і газу. Гомонять, що висунули кандидатами в депутати Адаменка, Яремійчука і мене. Сьогодні приходив Кричун Василь, конструктор, і агітував балотуватися. В Коломиї страшенний шантаж і натиск. Землячок Добрянського виконує волю Посторонка та й інших. Сьогодні мало відбутися висунення на заводі “Сільмаш”, але так зробили, аби перенести на неділю. А в неділю завод не працює. Шантаж, залякування, тиск...


Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Березень
2024
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

РЕКЛАМА



ФОТОНОВИНИ


ФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»

ВІДЕОНОВИНИ


Яку небезпеку несе генератор?
<p>
	<span style="color: rgb(15, 15, 15); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgba(0, 0, 0, 0.05);">Часто замінниками центрального електропостачання стають генератори, а обігрівачами приміщення - газові прилади. Поряд з тим, такі речі несуть в собі ряд потенційних ризиків. Про них розповів Богдан Левицький, лікар з гігієни праці відділу досліджень фізичних та хімічних факторів ДУ "Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України".</span></p>

РОЗСИЛКА НОВИН



все для підприємців, роботодавців та орендарців