Начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Марія Коляджин в рамках проекту «Я маю право!» роз’яснює в яких випадках суб’єкта декларування може бути звільнено за несвоєчасне подання е-декларації.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України “Про запобігання корупції” за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 вище згаданого закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Положення цієї частини поширюється на таке коло осіб:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

- Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

- державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

- військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;

- судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

- особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;

- посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

- члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

- члени Центральної виборчої комісії;

- поліцейські;

- посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

- члени державних колегіальних органів;

2) особи, які для цілей вище зазначеного Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку;

- особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

- представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої цієї статті;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, – у випадках, передбачених цим Законом;

4) кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України “Про вибори народних депутатів України”, кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України “Про вибори Президента України”, кандидати в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост;

5) фізичні особи, які:

- отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);

- систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, – якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;

- є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.

Як ми бачимо, до вищевказаних осіб (щодо яких застосовується відповідальність за корупційне або правопорушення, пов’язане з корупцією) більшою мірою відносять державні службовці (в тому числі зі спеціальним статусом) та члени представницьких колегіальних органів.

Згідно частини 2 Закону України “Про запобігання корупції”, особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При застосуванні звільнення як обов’язку роботодавця (після набрання законної сили рішенням суду) можуть виникнути певні сумніви у прийнятті такого радикального рішення з огляду на наступне.

Виходячи з положення частини 2 Закону України “Про запобігання корупції”, якщо судом не застосовано до особи покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то таку особу слід притягнути до дисциплінарної відповідальності. Однак, профільне законодавство розрізняє такі підстави звільнення як: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією. Тобто ці поняття не є тотожними, а зовсім різними видами дисциплінарної відповідальності за вчинене порушення.

В розрізі вказаних вище категорій працівників варто звернутися до профільного законодавства.

Так, відповідно до статті 84 Закону України “Про державну службу, підставами для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

У цьому випадку суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.

Однак, про другу категорію (членів представницьких колегіальних органів) нічого не зазначено. Отже, для народних депутатів, депутатів органів місцевого самоврядування, звільнення як покарання за несвоєчасне подання е-декларації не застосовується. Однак, згідно статті 9 Закону України “Про місцеві вибори”, депутатом, сільським, селищним, міським головою, старостою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 109 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний такий факт: суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх «ДІПРОМІСТО») тел. (096) 138-82-89.