Начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Марія Коляджин в рамках проекту «Я маю право!» роз’яснює основні питання щодо укладення шлюбного договору.

Суть сімейних відносин зумовила розширення можливостей їх регулювання безпосереднього самими учасниками, саме тому і виникло договірне регулювання. Це стосується насамперед шлюбного договору. В останні роки в Україні відстежується чітка тенденція до збільшення кількості укладених шлюбних договорів, оскільки упереджена думка що це є проявом недовіри до одного з подружжя почала відходити на другий план.

Що таке шлюбний договір?

Шлюбний договір (контракт)– це нотаріально посвідчена угода в якій сторони, дружина та чоловік, встановлюють свої взаємні майнові права та обов’язки.

Шлюбний договір укладається між подружжям або особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. У випадку подачі заяви, згідно ст. 95 Сімейного кодексу України, шлюбний контракт набирає чинність у день реєстрації шлюбу.

Шлюбний контракт може регулювати як майнові відносини, які склалися до його укладення, так і майнові відносини, котрі виникають після його укладення.

Незважаючи на те, що законодавством визначено, що у договорі може бути встановлено загальний строк дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків, проте, як правило, шлюбний контракт діє безстроково, тобто він регулює майнові права та обов’язки подружжя навіть після розірвання шлюбу.

Які умови можна включити в договір?

У ньому може бути зазначено:

1. по-перше, правовий режим майна. Наприклад, яке майно подружжя вважається особистою приватною власністю дружини або чоловіка (таке майно, яким власник може розпоряджатися самостійно) або визначення майна, яке передається для використання на спільні потреби сім`ї.
2. по-друге, може бути зазначено співвідношення часток кожного з подружжя в майні, яке буде набуватися під час перебування у шлюбі. Також у шлюбному контракті може бути зазначено режим приватної власності титульного власника, тобто тієї особи на яку зареєстровано відповідне майно. Окрім цього у шлюбному контракті, відповідно до закону, може бути зазначено граничний розмір витрат. Під цим розуміється конкретно визначена сума на яку один з подружжя може здійснювати покупки без погодження з іншим. Проте, слід зазначити, що на практиці виконання даного пункту договору є досить складним.

У разі наявності шлюбного контракту майно підлягає поділу згідно умов зазначених у ньому. Загальні норми на такий поділ не розповсюджуються. У більшості випадків, при наявності контракту, процедура поділу майна фактично відсутня.

      Подружжя  можуть   змінити  умови договору з власної  згоди, або  у  разі  виникнення  спору  за  рішенням  суду.  Одностороння  зміна  умов  шлюбного  договору не допускається.

         Стаття  102  СК України  передбачає,  що  розірвання  шлюбного  договору можливе на вимогу розірвати договір  одним  з  подружжя,  або  за  рішенням  суду  з  підстав,  що  мають   істотне   значення, зокрема  в  разі  неможливості  його   виконання. Той з  подружжя, хто  пред’явив  позов,  має  довести  наявність  таких  підстав. Уявляється,  що  під  істотними  обставинами,  як  й при   зміні  умов  шлюбного  договору,  треба  розуміти  обставини,   наявність яких  істотно  порушує  інтереси  того  з подружжя,  хто  пред’явив позов, а також  неповнолітніх  та  повнолітніх  непрацездатних  дітей. Для розірвання  шлюбного  договору необхідне пред’явлення  перетворювального  позову.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених законодавством.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх «ДІПРОМІСТО») тел. (096) 138-82-89.