У рамках реалізації правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз’яснює, що робити, якщо роботодавець не виплачує чесно зароблені кошти.

У відповідності до положень статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Достатньо часто в Україні людям доводиться змінювати місце роботи та звільнятися з організації, де вона працює, в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України. Однак, роботодавці нерідко зловживають своїм становищем та не забезпечують дотримання усіх прав звільненого працівника, у тому числі на своєчасне отримання заробітної плати.

Заробітна плата – грошова винагорода, яку працедавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У день звільнення працівникові повинен бути повністю виданий розрахунок по заробітній платі, включаючи оплату праці за останній день роботи, а також відпускні за невикористані дні відпустки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Зі змісту цієї статті вбачається, що працівник має право на отримання належних йому виплат від підприємства безпосередньо у день звільнення, а не тоді, коли забажає керівник чи бухгалтер підприємства, як це нерідко буває.

Як діяти працівнику, якщо роботодавець не виплатив заробітну плату у день звільнення?

Найчастіше ведення переговорів у таких випадках є малоефективним методом вирішення проблеми, тому для реального захисту прав працівника, останньому слід звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, за судовим наказом з підприємства можливо стягнути не лише заборгованість по заробітній платі, а і суму середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (Далі – Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

За правилами цивільного судочинства суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження, а розгляд справи проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Крім того, сам по собі судовий наказ вже є виконавчим документом на підставі якого, після набрання ним законної сили, органи виконавчої служби мають забезпечувати виконання судового рішення.

Однак, необхідно розуміти, що боржник, тобто підприємство, має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу, заяви стягувача про видачу судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

У такому випадку працівнику необхідно буде звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати. Звісно, в порядку позовного провадження справи не розглядаються з такою швидкістю як у наказному провадженні, але позивач при зверненні до суду має право заявити вимогу про стягнення з підприємства моральної шкоди за правилами ст. 23 Ц кодексу України.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення невиплаченої заробітної плати позивач звільняється від сплати судового збору, на відміну від звернення з заявою про видачу судового наказу. Однак, якщо позивач просить стягнути на його користь разом зі всіма виплатами ще і моральну шкоду, за це доведеться сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Слід зазначити, що у більшості випадків суди ухвалюють рішення на користь працівників, чим змушують колишнього роботодавця виплачувати працівникам усі належні виплати при звільненні. Однак кожна конкретна ситуація завжди має свої особливості та питання, що зумовлює необхідність звернення до юриста для захисту свого порушеного права.

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх «ДІПРОМІСТО»,) тел. (096) 138-82-89.