У рамках реалізації правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Марія Коляджин роз’яснює порядок звільнення.

Багато людей рано чи пізно вимушені змінювати місце роботи та звільнятися з організації, де працюють не один рік. І мабуть кожен з нас розуміє, що перед тим, як залишити колектив та піти у «вільне плавання» необхідно скласти заяву та відпрацювати два тижні, що визначено у ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Але що робити працівнику, якому звільнитися треба негайно?

В житті кожного можуть виникнути форс-мажорні обставини, що впливають на звичний спосіб життя і не дають можливість у повній мірі виконати обов’язки, передбачені зазначеною статтею щодо відпрацювання двотижневого строку.

З огляду на це законодавець передбачає, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Так, до умов, що зумовлюють неможливість продовжувати роботу законодавець відносить:

1.     переїзд на нове місце проживання;

2.     переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

3.     вступ до навчального закладу;

4.     неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

5.     вагітність;

6.     догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;

7.     догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

8.     вихід на пенсію;

9.     прийняття на роботу за конкурсом.

Крім того, звільнення за власним бажанням є не єдиним варіантом залишити місце роботи. Так, п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю визначає, що підставою для розірвання трудового договору є угода сторін (тобто працівника і роботодавця).

При цьому ініціатором такого звільнення може бути як працівник так і роботодавець, головне щоб така домовленість була зафіксована у заяві, яка складається у простій письмовій формі та підписується працівником. Сторони трудового договору можуть самостійно визначити дату такого звільнення і у працівника не виникне жодного обов’язку відпрацьовувати на підприємстві два тижні.

При цьому слід зазначити, що перелік таких умов не є вичерпним і власник або уповноважений ним орган може визнати поважними і інші умови, на які посилається в своїй заяві працівник.

Необхідно додати, що у разі, якщо працівник звільняється за власним бажанням та відпрацьовує передбачені законом два тижні, протягом цього строку він має можливість відкликати свою заяву про звільнення та продовжувати роботу без жодних наслідків. А ось відкликати заяву про звільнення за угодою сторін працівник права не має.

Коли здійснюється розрахунок?

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Треба зауважити, що до сум, які належать працівнику при звільненні слід відносити не тільки заробітну плату. Працівнику також зобов’язані нарахувати компенсацію за невикористану відпустку, яка провадиться на підставі копії наказу про звільнення.

Таким чином, звільнення є простою та водночас важливою процедурою припинення трудових відносин, оскільки звільняючись з роботи працівнику необхідно правильно обирати підставу звільнення, а роботодавцю в повному обсязі виконати свої обов’язки при звільненні працівника (Виплатити всіх сум, видача трудової книжки, тощо).

Крім цього, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», що реалізується Міністерством юстиції України у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.

Метою даного проекту є підвищення юридичної грамотності українців та формування нової правової культури в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.

Ми не лише інформуємо громадян про їхні права, а й навчаємо їх, як ці права захищати. Ми даємо чіткі й зрозумілі поради, як діяти, коли твої права порушують. Ми доводимо, що держава може бути твоїм партнером, і встановлюємо рівність перед законом для кожного українця.

Одним з ключових елементів, який забезпечує реалізацію проекту «Я МАЮ ПРАВО!», є надання громадянам безоплатної правової допомоги. Це дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному.

За більш докладною інформацією звертайтесь до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4 (І поверх «ДІПРОМІСТО»,) тел. (096) 138-82-89.