11/10/1989
«Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я... 2.2.2021, 12:57
директор ПП "Інститут іміджу і репутації", автор книги "50 куточків Львівщини, які варто відвідати"
Відповідальним за бардак пропонують призначити…народ
15.4.2017, 13:35
За останні дні у різних джерелах довелося прочитати дослівно таке: «Держава - це ми. Якщо щось не так з державою, то причину знайдемо в дзеркалі» і «Ми дуже любимо звинувачувати владу. Але вона – наше віддзеркалення. Пам’ятаймо, що її обирали ми».
Це меседжі двох лідерів думок – у кожного з них по кілька тисяч друзів і підписників у Фейсбук. Так чи інакше вони де-факто нам пропонують визнати себе співучасниками усього бардаку, який твориться навколо. Мені би не хотілося думати, що це робиться навмисно і цілеспрямовано. Можливо, це Великопістне і спроба заглянути у себе, а відтак побачити світ крізь призму визнання людської недосконалості.
Але незалежно від мотивів озвучення таких думок, вони – то зерна почуття спільної колективної провини - і за мішки готівки, вказані у е-деклараціях, і за Роттердам+, і за діряву «Стіну» на сході, і за те, що в.о. міністра охорони здоров’я не розрізняє сиворотку і вакцину, і за ще багато чого.
А нав’язування почуття провини – то маніпуляція. Навіть якщо вона несвідома і без жодного злого умислу.
Маніпуляція стає забороненою зброєю тоді, коли вона впливає на систему цінностей та самоідентифікації людини. Маніпуляція – це прихований вплив на стереотипи поведінки людини для того, щоб досягнути потрібної лінії поведінки.
Психологи добре знають: однією з успішних маніпуляцій є вміння нав’язати почуття провини за те, що нібито людина чинить погано і неправильно. Маніпулятор знецінює, змушує думати про те, наскільки ти недосконалий, некомпетентний, і ти починаєш відчувати провину за свої вчинки.
Психологи одностайні: нав’язане почуття провини і помилкової глупості – контрпродуктивний стан, який програмує людину на самозвинувачення та самозасудження. Це своєрідна агресія, спрямована на себе самого. Однак той стан не означає, що людина, якій нав’язали почуття провини, готова брати чи візьме на себе відповідальність. Радше навпаки. Саме з такого народжується інфантилізм. У тому числі громадянський.
Тепер про державу і владу як «наше дзеркало», за яке ми голосували. Перепрошую, але хлібороб, який голосував за «АТО за кілька днів» і «Президента миру вже у першому турі», яким чином винен у феномені Насірова? Яким боком український солдат, який голосував «за успіх всіх і кожного» авторства Яценюка, винен у тому, що мадам Корчак виписувала собі премії по 200 тисяч гривень? Таких риторичних питань можна наводити сотнями. Серед навіть гіпотетичних відповідей на них нема аргументів про те, що ми всі винні у бардаку, бо самі цю владу обрали. Люди голосували за те, що їм обіцяли. Якщо ви замовили товар, а вам його не доставили, або доставили зовсім не те, що ви замовляли, то винен постачальник, а не покупець. У нашому випадку постачальником обіцяних послуг є влада, яка давала обіцянки перед виборами. І покупець (громадяни. виборці) не має почуватися винним і дивитися в дзеркало з надією побачити там недобросовісного постачальника.
Нам потрібно позбуватись совкової моделі самоідентифікації особистості в державі в якості маленкого гвинтика, який "нічого не вирішує". Потрібно забувати про той анахронічний підхід до відповідальності за свої вчинки, відповідно до якого винні всі хто завгодно, крім ти, хто ці вчинки робив безпосередньо. Хто винен у всіх бідах? - Влада, олігархи, клани, система і далі по тексту перелік аморфних і не конкретних визначень, кінцеве значення яких не всі усвідомлюють, навіть ті, що кожного дня тараторять цю мантру. За конкретні вчинки відповідати повинні конкретні люди. Годі чекати, що на чергових виборах прийде чергова політсила чи "лице з плакату" і вирішить за нас усі наші проблеми. ДТП вчиняють конкретні люди, за кермо випившими сідають конкретні люди, хабарі правоохоронцям, воєнкомам, лікарям і чиновникам дають конкретні люди, смітять - конкретні люди, крадуть, обманюють і вбивають - теж конкретні люди. Є безліч проблем в нашому суспільстві, в якому винна не аморфна "влада", а наші з вами сусіди і конкретні особи, з якими ви кожного дня бачитесь. Нав"язувати - погано, але відчувати відповідальність за свої конкретні дії та вчинки і безпосередньо відповідати за них - це цілком нормальна практика для людей, які не бажають жити в "совковій моделі" суспільства.
Гість
10:34, 11.8.2017
...система залишається такою, що жодна "конкретна людина" не в стані, навіть при соціальній гіперактивності, особистій моралі і високому почутті відповідальності не в стані втрутитись у засадничі механізми прийняття рішень і стратегічних питань. Прсто не в стані паралельно зі своїм власним життям "доповнювати" і виправляти помилки влади. А постійне "згуртовування" різних громад над вирішенням поточних проблем приводить до утворення нових партій і кланів за інтересами. І замкнутись всередині своїх цнот теж не вдається, коли безліч речей відбувається поза можливостями і всупереч кожної "конкретної людини". Тому чергове апелювання до "кожного конкретного на своєму місці" розбивається об загальну систему (норму, звичку, традиції, беззаконня, чи законодавство...). Не можна моралізувати , звертаючись до кожного в очі. Це не працює на зміну системи. І ніколи в історії не працювало.