Під час попереднього дослідження науковці показали, що самотність може мати негативний вплив на здоров'я, проте механізми, що лежали в основі цього зв'язку виявлені не були. Наразі нове дослідження виявило, що самотність змінює клітини імунної системи таким чином, що організм стає більш вразливим до захворювань.

Дослідження було опубліковане у виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.

Дослідження було побудоване на результатах попереднього, що виявило, що старші люди, які переживали важку самотність, мали на 14% більший ризик передчасної смерті.

Інше дослідження, що було проведено раніше цього року, виявило що надмірна самотність та соціальна ізоляція сильно збільшують ризик ранньої смертності.

Ці дослідження загалом свідчать про те, що самотність збільшує ризик смерті та викликає розвиток хронічних захворювань. Проте науковці визнають, що молекулярні механізми цих явищ погано зрозумілі.

Самотність вмикає експресію гену CTRA у лейкоцитах.

Спочатку команда науковців довідалась, що у самотніх людей розвиваються сильніші запалення та слабші імунні відповіді, в порівнянні з не самотніми людьми. Ці дані свідчать про те, що запускається так званий механізм консервативної транскрипційної відповіді на нещастя, або CTRA.

CTRA характеризується посиленою експресією генів, що відіграють роль у запаленні та зменшують експресію генів, що відповідають за противірусну дію.

Дослідники спробували розібратись детальніше у даних попереднього дослідження, аналізуючи експресію генів у лейкоцитах – білих клітинах крові, що допомагають імунній системі побороти інфекцію.

Проте з'явилась дуже цікава інформацію, щодо взаємного впливу цих двох факторів – самотності та CTRA. Самотність передбачала експресію CTRA щонайменше за рік до її появи, а експресія CTRA у лейкоцитах передбачала появу самотності більше за рік до її появи. Це свідчить про те, що експресія генів у лейкоцитах та самотність здатні підсилювати одне одного з часом.

Експресія CTRA підтримується руйнуванням сигналу "боротись-чи-не боротись".

Дослідники також проаналізували експресію генів у лейкоцитах мавпи макаки резус, яких вважають високо соціальними тваринами.

У мавп було виявлено не тільки високі рівні експресії CTRA у лейкоцитах,проте були відмічені високі рівні нейротрансміттера норепінифрину, що залучений до відповідей на стрес типу "боротись-чи-боротись".

Попередні дослідження показали, що норепінефрин може підвищувати продукцію незрілих моноцитів – типу лейкоцитів. Ці лейкоцити виявляють високу експресію генів запалення та низьку противірусну експресію.

Тому вчені помітили, що як мавпи, так і люди, мали високий рівень моноцитів у крові. Подальші дослідження виявили, що це було пов’язано зі збільшенням продукції незрілих моноцитів; мавпи, які часто піддавались жорсткому соціальному стресу, переживали підняття рівня цих клітин.

Загалом, дослідники кажуть, що дані дослідження свідчать про те, що самотність руйнує сигналізацію "боротись-чи-боротись", що призводить до збільшення кількості незрілих моноцитів, що в свою чергу знижує здатність організму протистояти вірусним інфекціям та посиленням запальних процесів. З іншого боку, це може також ускладнити продукцію лейкоцитів, частково пояснюючи, чому самотні особи мають більші шанси отримати хронічні хвороби.