Сьогодні «гібридна війна» Росії проти України стала предметом детального вивчення для спеціалістів з багатьох країн світу, оскільки сусіди РФ, зорема, країни Прибалтики, серйозно побоюються, що у майбутньому пропагандистська війна може розпочатися проти них. Зараз розробляються нововведення, що допоможуть ефективно протистояти інноваційним методам війни. Російська тактика інформаційної війни найкраще розвинена у світі.

Вона еволюціонувала від часів Другої світової до наших днів, і зараз для її мети – маніпуляції суспільною думкою та збору інформації, використовуються найсучасніші засоби комунікації. При цьому, роль інформаційної війни як складової «гібридної» війни проти України в рази більша, ніж у будь-яких подібних випадках у минулому. Це пов’язано, насамперед, із розвитком інформаційних технологій.

Декілька десятиріч тому інформація поступала «зверху вниз» – тобто, ключові ЗМІ давали дані про ту чи іншу подію, що розходилися по менш авторитетних ЗМІ. З появою електронних засобів інформації – Інтернету та соцмереж – напрямок руху інформації змінився: тепер пост у Фейсбуці може бути ретрансльований провідними ЗМІ. У зв’язку із збільшення потоку інформації люди не встигають перевіряти її, що спрощує поширення фейків і підвищує ризик ретрансляції неправдивих новин доволі авторитетними медіа.

Крім того, авторитетність того чи іншого джерела часто оцінюється не по способу подачі інформації, а по кількості відвідувачів ресурсу, а збільшення об’єму і швидкості появи і поширення інформації змінили психологічне її сприйняття суспільством. Порівняно з минулим, у контенті значно зросла емоційна складова і знизилася інформаційна складова. Це дозволяє противнику підмінювати інформацію, наповнювати її вигідним для нього емоційним навантаженням. На думку окремих спеціалістів, інформаційна війна проти України почалася задовго до анексії Криму – ще взимку 2013 року. Стартом було використання терміну «фашисти» – це було першим міфом російської пропаганди, що розпочав підготовку суспільної думки Росії до майбутньої агресії проти України. Саме завдяки інформаційній блокаді та поширенню пропагандистських міфів РФ змогла “анексувати” Крим та Донбас ще задовго до безпосередніх агресивних дій.

Однак, наразі російська пропагандистська машина дуже ослаблена, оскільки залишається дедалі менше підгрунтя, яке могло б бути використане для створення і поширення нових міфів. У даний час мета російської пропаганди – показати, як погано живуть країни, що зробили європейський вибір. Цей меседж просувається їхньою пропагандою сьогодні і просуватиметься у майбутньому. Тому, найдієвішим засобом протидії російській пропаганді для тих країн, проти яки вона веде інформаційну війну, може бути їхня успішність та підвищення благополуччя населення. Крім того, доступними методами протидії пропаганді можуть бути курси «інформаційної гігієни» у школах та вузах, де молоде покоління навчатимуть фільтрувати інформацію, а також грунтовне, підкріплене фактами спростування дезінформації авторитетними державними лідерами і лідерами громадянського суспільства, щойно вона з’являється в інформаційному просторі.

В умовах інформаційної війни Росії проти України необхідно усвідомлювати те, що розповсюдження неперевіреної та необ’єктивної інформації про суспільно-політичні процеси та ситуацію в державі може бути використано Російською Федерацією для поширення антиукраїнської пропаганди, дискредитації України в очах світового співтовариства як самостійної та самодостатньої країни.