За змістом цілющих речовин гарбуз перевершує багато інших овочів. У ній є цукор, каротин, вітаміни С, В1, В2, В5, В6, Е, РР і такий рідкісний вітамін Т, який сприяє прискоренню обмінних процесів в організмі, вітамін K, необхідний для згортання крові, жири, білки, вуглеводи, целюлоза, пектинові речовини, мінерали, у тому числі калій, кальцій, залізо.

 

У відомій казці Шарля П’єро добра фея, збираючи Попелюшку на бал, перетворила гарбуз на карету. І це не випадково, адже гарбуз – найбільший зі всіх існуючих овочів на Землі. Зустрічаються індивідууми вагою 200 і більше кілограмів, а не так давно в США вирощений гарбуз – рекордсмен, чия маса склала – 302 кілограми.

В той же час можна зустріти і малюточки - гарбузи, незвичайно красиві і витончені, химерних форм і різноманітних забарвлень. Це, так звані декоративні гарбузи.

Отже видів гарбузів видимо-невидимо. А вже який корисний гарбуз і говорити не доводиться, прямо-таки криниця необхідних для здоров'я людини речовин!

Власне кажучи, гарбуз, як і кавун, і не овоч зовсім, а справжнісінька ягода, але ми вже звиклися позиціювати її як овоч.
Гарбуз вважається за одну з якнайдавніших харчових рослин. Найперша згадка про гарбуз, вірніше про посудину з неї – калабасе, датовано 8 тисячами років тому.

Жителі Мексики розводять гарбуз вже 5 тисяч років, він був відомий і древнім єгиптянам, а древні греки і римляни робили з гарбуза (швидше за все з лагенарії) пляшки для води і вина. У Европу гарбуз потрапив лише на початку 16 століття, перша згадка про нього значилася в одному з лікарських порадників 1543 року.

Навряд чи знайдеться серед садівників-любителів той, хто ніколи не вирощував гарбуз, і точно так, як і у рибаків складаються цілі легенди про те, рибу якого розміру їм удалося зловити, так і овочівники хваляться один перед одним, який гарбуз вони змогли виростити. Наприклад, мій особистий рекорд – 42 кілограми, гарбуз саме такої маси пощастило виростити мені років 10 тому.

Ясна річ, з'їсти таку громадину не представлялося можливим, тому і служила вона нам якийсь час меблями – пуфом на кухні. На ній з радістю сиділо моє дитя. Доречно зауважити, багато століть назад древні індійці робили з гарбуза коритця для купання дітей, різний посуд і музичні інструменти.

Гарбуз – цілитель.

За змістом цілющих речовин гарбуз перевершує багато інших овочів. У ній є цукру, каротин, вітаміни С, В1, В2, В5, В6, Е, РР і такий рідкий вітамін Т, сприяючий прискоренню обмінних процесів в організмі, вітамін K, необхідний для згортання крові, жири, білки, вуглеводи, целюлоза, пектинові речовини, мінерали, у тому числі калій, кальцій, залізо.

Каротину в гарбузі в п'ять разів більше, ніж в моркві і в три рази більше, ніж в яловичій печінці. З цієї причини офтальмологи рекомендують людям з порушеннями зору вживати гарбуз і гарбузовий сік.

За dмістом заліза оранжевий гарбуз заслуговує на звання чемпіона серед всіх
існуючих овочів, з цієї причини його добре вживати тим, хто страждає анемією.

Пектинові речовини, виявлені в гарбузі у великій кількості, сприяють виведенню з організму токсичних речовин і холестерину.
Перш за все, гарбуз вважається кращим овочем для дієтичного живлення. Блюда з гарбуза рекомендують включати в раціон для профілактики гострого і хронічного нефриту і пієлонефритів. Завдяки солям калія, гарбуз володіє сечогінною дією.

Також цей овоч дуже корисний людям, страждаючим захворюваннями серцево-судинної системи і гіпертонією.
Свіжий сік гарбуза добре пити при хронічних запорах, запаленнях сечостатевої системи, нирковій недостатності, геморої і нервових розладах. Гарбуз чудово виводить з організму солі і води і при цьому не подразнює ниркову тканину.

Крім того, знахарі вважали, що гарбузовий сік дуже допомагає чоловікові підтримувати свій сексуальний тонус. При токсикозі вагітних гарбуз можна використовувати як хороший засіб від нудоти.
Гарбузова каша підійде тим, хто бажає схуднути: вона нормалізує обмін речовин і виводить з організму шлаки.Якщо Вас турбує безсоння, то на ніч корисно випити гарбузовий сік або відвар гарбуза з медом.

Відваром м'якоті вгамовують спрагу і знижують жар у хворих.
Гарбуз також чудово личить тим, хто страждає захворюваннями ЖКТ з підвищеною кислотністю.

Корисна не лише м'якоть гарбуза, але і гарбузове насіня. Воно просто криниця високоякісного харчового масла (від 32 до 52 відсотків). У багатьох країнах Европи, наприклад, в Австрії, Німеччині і Румунії, масло споживають для приготування різних овочевих салатів. Крім того, в насінні дуже багато цинку.

Саме на основі масла з гарбузового насіння випускається чудовий препарат «Тиквеол». Свого часу мені вдалося поговорити з одним з розробників цього препарату з Волгограду, отримані ними дані клінічних випробувань мене просто вразили: по своїй ефективності він у декілька разів перевершував відомий препарат «Есенціале». В даний час «Тивеол» став незвичайно популярний, і використовують його не лише для лікування хвороб печінки, включаючи гепатит і цироз, але і при захворюваннях ЖКТ і сечовивідної системи, а також при проблемах шкіри і жіночої сфери.

Розтерте з медом насіння гарбуза – один із старовинних глистогінних засобів. Сушені гарбузові насіннячка дуже корисні чоловікам, ними лікують простатит, для цього на самому початку захворювання щодня натщесерце і увечері слід з'їдати по 20-30 насіннячок.

Завдяки наявності цинку, гарбузове насіння корисно вживати жменями при проблемах, пов'язаних з його відсутності, а саме при вугрях, жирній лупі, себореї.

Коржикова Олена, фітотерапевт
http://www.yoki.ru