купити квартиру в Пасічній

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: банківський працівник
Ефективний банківський сектор, який є важливою складовою економічного базису країни, — це не лише система...
Портрет професії. Віртуальна асистентка
Напевно, Вам доводилося шукати відповідь на питання, як відкрити власну справу, організувати офіс, де знайти...
Портрет професії: Матір
Робота 24 на 7 без вихідних, лікарняних, відпусток і деколи навіть сну. Такі умови праці...
Портрет професії. Викладач комп’ютерних систем і мереж
За даними рейтингу американського сервісу CareerCast викладачі увійшли в десятку лідерів серед найпрестижніших професій 2017...
Портрет професії. Сезонні роботи
На ринку праці, як і на будь-якому іншому ринку, є певні сезонні коливання. Звідси і...
Портрет професії. Машиніст екскаватора
Сьогодні БРІЗ розповість вам про професію, яка потребує сильних чоловічих рук та уважності до деталей...
Портрет професії: водій тролейбуса
Кожен другий франківець бодай один раз на день користується послугами громадського транспорту. Тож сьогодні ми...
Портрет професії. Хореограф для людей на візках
БРІЗ продовжує знайомити своїх читачів із особливостями різних сфер та професій. На черзі у нас...
Портрет професій: роастмастер
БРІЗ розпочинає серію інтерв’ю про низку професій очима франківців, які працюють або ж мали досвід...
Портрет професії. Стоматолог
До Міжнародного дня стоматолога, який відзначається 9 лютого у день Аполлонії Олександрійської, спеціалісти Міжнародного кадрового...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Нестандартні способи забезпечення виконання договору
Укладаючи договори, сторони часто використовують такий механізм, як засіб забезпечення виконання зобов’язання (далі – забезпечення)...
11.5.2018, 12:14
Вороняк Ірина
директор ПП "Інститут іміджу і...
Архетипи долі та героїзованого злочинця в образі Савченко
Феномен Надії Савченко як потенційної терористки чи організатора державного перевороту небезпечний для українського суспільства безвідносно...
19.3.2018, 16:51

ОПИТУВАННЯ


Чи Ви вже відчистили тротуари від пилюки?
Так
Ні
Це мають робити комунальники
В мене і так чисто
Мені це не заважає

НАШІ ДРУЗІ



Блог на БРІЗ


Біла Вікторія
Вільний журналіст, блогер
Оповідання "Фото" (уривок)
15.11.2014, 19:11 (ред.)

- Фрау, ви щось загубили,- почула Ганна позаду себе  старечий хриплий голос.

Вона різко зупинилась і обернулась. Маленький сірий папірець, на зворотному боці якого надруковане фото, лежав просто перед ногами продавця крамниці. Більше того, старий з довгою тонкою борідкою хотів його підняти і віддати жінці. Ганна миттю кинулась на землю і першою простягла тремтячу руку за пожовклою світлиною. Імітуючи неймовірно чарівну усмішку, вона швидким кроком зникла з крамниці, залишивши здивованого продавця солодощів.

 «Знав би цей старий цап, хто там на фото – позеленів би від обурення! Та навіщо це йому? Вже певно і сердечко трохи хворе… І хто його зна? – може б доніс її чоловікові. А Гюнтер Зільберштейн по голівці за це її не погладить. Це вже точно»,- всміхнулась жінка.

Ганна озирнулась – нікого на вулиці не було. Тоді вона дістала з маленького редикюля фото, погладила таке дороге їй обличчя  долонькою, одягнутою у вишукану червону рукавичку, ніжно чмокнула, стерла слід від помади хустинкою і знову сховала назад – у потаємну кишеньку сумочки, розмірковуючи, як світлина могла випасти звідти.

Після цієї не дуже втішної пригоди у жінки страшенно розболілась голова, ще й нога замлоїла – далися взнаки новенькі чорні черевички, які одразу ж вирішили натерти ніжну жіночу ніжку. «Потрібно десь присісти»,- подумала Ганна і озирнулась. Довкола не було жодної лавочки. Вірніша була одна, але на ній уже скупчився цілий ряд дітисьок, які гучно галасували, промовляючи якісь рахувалки. Таке сусідство жінці зовсім не підходило. Аж тут вона побачила гойдалку, яку дітки чомусь не чіпали. Жінка попрямувала просто до неї. Гойдалка прийняла жінку у свої обійми і ніжно колисалась, чи то від вітру, чи від легкого поруху правої ноги. Жінка заспокоїлась, голова чомусь одразу перестала боліти, а легке погойдування перенесло її у дитинство.  

У саду так добре! Зелене листя закриває маленьку Ганнусю від палючого сонячного проміння. Все довкола сповнене пахощами. Вони різні – пахощі трави, кори дерев, яблук, слив, деревного соку і ще там чогось. Все разом складає невимовну гармонію ароматів, яка п’янить, і манить до себе, яка дарує насолоду і  відновлює втрачені сили. Гойдалка з буку, що прив’язана мотузками до яблуневої гілки дбайливим татом, злітає  високо, ледь не дістає до найвищої гілляки. І не можливо зупинити цей вир емоцій, які перебувають в дитині. Та так було не довго. Це були останні мирні дні. А далі почалась війна.

Війна заставила Ганнусю одразу подорослішати. Саме усвідомлення, що сюди, у цей край, можуть прийти німці  викликало боязливе тремтіння у її тілі. Вона чимдуж намагалась зайняти себе роботою, щоб лиш не думати про можливе нашестя «коричневих жуків»,- так їх про себе називала дівчинка. За цей час дівчина побачила стільки горя довкола.

Одне лишень тримало на цім світі – це очі Свирида. Надзвичайні глибокі зелені очі. Як два озера з зеленим мохом на дні. Коли дівчина перестрівала десь Свирида, то навіть не могла   підвести своїх блакитних, щоб заглянути у парубкові. Свирид то бачив і тішився, що Ганна також має почуття до нього. Але дівчина була дуже соромливою і щоразу втікала від юнака. Та одного вечора хлопець таки злапав Ганнусю, притис до сусідського дерев’яного паркана та ніжно поцілував у вуста. Такої насолоди у своєму житті дівчина не відчувала ніколи. Цей поцілунок був солодший за мед і навіть від цукрового лизуна, що тато з ярмарку привозив по святах. Ніщо не змогло зрівнятися з тим смаком Свиридових губ. З тих пір Ганнуся перестала утікати від Свирида, а навпаки: прагнула постояти з хлопцем ще трішки, ще хоч кілька хвилин. Отак би всю ніченьку була з ним!  

Так і сталося. Вони лежали на сіні під відкритим зоряним небом і насолоджувались одне одним, ковтали одне одного, пили, їли, дихали… Довкола була тиша, лише коники ніжно сюркотіли, додаючи цьому моменту чарівності.

А вже потім було інше – мама з прутом та батько, який мовчав, - просто перестав говорити до своєї любої донечки. На вулицю Ганну більше не пускали. Але хіба їй потрібен батьківський дозвіл? Дівчина сама утікала через вікно у сінях. І ніяка в світі  сила не могла втримати Ганну вдома, коли за тином виднілась струнка постать Свирида.  Молоді люди ховались від батька Ганни у комишах, в кукурудзі, у старій закинутій хатині і насолоджувались одне одним, вдихали, відчували, жили  одне одним.

-          Я тебе украду і відвезу далеко звідси! – з запалом промовив Свирид.

-          Укради, бо мій батько ні мені, ні тобі життя не дасть,- навіть не думала суперечити Ганна.

-          Завтра увечері.  Будь готова. Пошлюбимось.  Отець Іван – мій боржник. Я колись його синові життя врятував. То він нас і повінчає.

У Ганни аж сльози на очах з’явились. «Невже завтра збудеться її мрія? Невже вони повінчаються  з Свиридом навік?» .

            Ганнуся не могла заснути аж до півнів. Так її бентежили  думки про завтрашній шлюб. Але ні татові, ані мамі вона і слова про це не сказала. Бо не пустили б: дівці щойно п’ятнадцять виповнилось! Куди їй заміж?!

І байдуже, що мама з татом сварили її, ледь не били.  Мама і за коси шарпнула. То нічого. Головне, що від завтра ми з Свиридком будемо разом.

Та серце тьохкало, відчуваючи недобре. І не даремно. На другий день дівчина, як все побігла до старої осілої верби. Та Свирида там не було. «Може де відійшов сигарет купити чи квітів їй»,- мрійливо подумалось. Та і за півгодини і за годину хлопець так і не з’явився. 

А коли зовсім зневірена дівчина повернула до тої хати, де жив її коханий, то побачила його матір – геть у сльозах.

-          Що сталося,  пані Стефо? Чого ви плачите?

-          Та як тут не плакати? Забрали мого Свиридка до війська. Чи вздрю його ще? – не знаю.

-          Як до війська? Свирида до війська? Коли?- не йняла віри Ганна.

-          Та нині рано. Прийшов чоловік із бумагою  і дали на збори лишень півгодини.  

В голові дівчини наче щось луснуло, розірвалось навпіл від тих слів.

«Ось і по всьому!»,- думала дівчина, обливаючись гіркими сльозами у комірчині, щоб ніхто з батьків того не бачив. А вже за два тижні настало нове лихо – німці увійшли в село.  


Маркселбi 01:57, 12.4.2015

А що було далі?

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Травень
2018
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31

РЕКЛАМА




Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Мольфарські чари уже в Івано-Франківську

ВІДЕОНОВИНИ


Франківка перемогла у "Караоке на Майдані"
<p>
	Молода прикарпатська співачка та викладач вокальної школи «Crystal voice” здобула перемогу в Києві у програмі "Караоке на Майдані".</p>

РОЗСИЛКА НОВИН