Події Другого Майдану змінили кожного з насівідправили у небуття країну, в якій ми жили колись.

Наростаюче народне невдоволення і відторгненнягніту старої усталеної системи, спрямувало життєдайну енергію громади, не лишень,в окреме русло, але й у кардинально новий напрямок розвитку суспільства. Наслідком зимово-весняних подій став злам у свідомості кожного з нас, який призвів до краху цілих «політичних імперій».

Вже нема жодних сумнівів в тому, що ми можемо поставити жирну крапку в історії «Партії регіонів», комуністів таБЮТ. Крах політичних платформ був зумовлений «політичним дефолтом» його лідерів. Вже нікому не цікаві і не потрібні старі обличчя: Тимошенко, Тігіпко, Добкін, Кличко, Тягнибок, Симоненко та ряд інших. Результати виборчих перегонів будуть доленосні: кожен з перелічених кандидатів не зможе подолати межі 10% бар’єру.А подальша ситуація з Парламентськими виборами, для ряду партій, стане ще більш складнішою і кар’єрозавершальною.

Те, що ми маємо сьогодні-це повну «алергію» з боку населення на політику та її представників. На Сході б’ють своїх фаворитів одні, невдовзі і на Заході почнуть товкти - інші. Наростаюча хвиля невдоволення, яка буде викликана значним погіршенням соціально-економічних умов життя, буде мати в собі усі передумовидля того, щоб усе «вирвати з корінням» на своєму шляху і винести «вперед ногами» весь«старийполітикум»країни.

Насправді, ситуація в країні – повністю неконтрольована. Ми знаходимося на крок від розвалу, на крок від окупації і одною ногою, вже давно, «стоїмо в економічній могилі». Прикро, але в тій ситуації, що склалась, себе не зміг проявити жоден із політиків.

Такий стан відторгнення суспільством «старої кагорти політиків» створює сприятливі передумови для появи нових облич і політичних сил. Всіх тих, хто є сьогодні, як з боку лівого, так і з боку правого ідеологічного кола, вже завтра, чекає доля маргінальних політичних партій та кінцева ланка еволюції.

Події Майдану стали яскравим прикладом того, що ніхто з представників старої, чи нової влади, не в змозі задовільнити потреб народу.

Стара генерація політиків уже давно віджила своє. Її місце – у минулому, на запилених полицях історії. Напевно, тільки людина анархічна або політично заангажована не кричала оте провокативне «Банду геть!». Україна змінилась. Змінилась зсередини. Її жителі уже не мають бажання та сили слухати омиті кров’ю обіцянки. Вони заманювали тисячі українців бажанням змін, однак змінили лише свої банківські рахунки, створивши хаос не тільки в підсвідомості, але й в країні загалом.

Як наслідок, результатом всіх вище перелічених передумов стала поява нових лідерів та ряду нових політичних проектів в особі Ольги Богомолець, Петра Порошенка, Валерія Коновалюка та ряду інших, які ще не встигли заявити про себе перед громадськістю,  а лишень перебувають на стадії становлення.

Так, зокрема, вчора, 8 травня 2014 року, за інформацією місцевих ЗМІ, на Прикарпатті було проведено засідання ініціативної групи, яка розглянула питання створення на теренах області та країни, в цілому, нової політичної сили. Після обговорення проекту програми та статуту політичної організації,  своїм одноголосним рішенням присутні підтримали дану ідею.

Ініціативна група складалась з числа 25 чоловік, до складу якої входили представники міської громади та районів області. В соціальному аспекті група була представлена підприємцями, студентством та інтелігенцією краю.

З цього приводу, також висловив свою думку керівник всеукраїнської ініціативної групи Сергій Ларін: «Україні потрібна нова потужна політична сила , не «іменна » партія однієї людини , окремих регіонів або фінансових груп, яка не є віртуальною , а міцно стоїть на землі та має зв'язок з кожним містом і селом . Я б сказав , партія нормальних людей. Хаос , непрофесіоналізм , радикалізм у владі ні до чого хорошого країну не приведуть. Зараз же ми спостерігаємо невідворотний процес розпаду старих політсил , які з різних причин перестали відповідати вимогам нашого непростого часу. Серед причин, через які їх перестають сприймати , - вождизм , відірваність від реальних потреб і очікувань людей , прагнення отримати в одні руки всю повноту влади.

Критичний стан сьогодення спонукає громадськість до більш активних дій та пошуку конструктивних рішень. Формуючи власну індивідуальну позицію, шляхом висловлення своїх прагнень, кожен небайдужий українець може і повинен стати активним суб’єктом державотворчого процесу. Зусиллями неоціненних жертв Українському народу вдалося, частково, подолати систему клановості та узурпації влади. Однак, в прагненні реальних перетворень, ми не повинні обмежуватися процесом заміни персоналій. Нам треба рухатись вперед, ідучи шляхом досягнення реальних цілей, з метою повного повалення корупційної системи, політичних монополій та присутності «іноземної агентури» серед числа владних представників. 

Микола Кучернюк