Жив-був панк. Звичайний панк з великим ірокезом, татуйованим обличчям та масою пірсингу на тілі. І ось, одного разу, в нього прокинулося нестримне бажання наблизитись до Бога. В його холодному черствому серці загорівся вогник з небес.
Так, як духовного досвіду у панка не було, він вирішив шукати Бога в найближчій відомій йому церкві. Він прокинувся в неділю зранку, вдягнув свою найкращу шкірянку, підфарбував ірокез, вдягнув у ніс найкращий пірсинг та пішов до храму.
Панк прийшов раніше на півгодини, і трішки повагавшись, зайшовши в середину. В храмі панувала тиша і гармонія. Він пройшов довгим коридором між рядами стільців, і зайняв місце на першому ряду. Через декілька хвилин до церкви почали сходитись люди.

Першим панка помітив церковний регент.

- Шановний, Ви не могли б пересісти на інший ряд, тому що ці місця призначені для солістів хору.

- Немає проблем, - відповів панк, і пересів на боковий ряд.
Через п’ять хвилин до нього підійшов диякон.
- Вибачте, а Ви не могли б сісти на інший ряд. Ці місця у нас належать служителям церкви.
- Добре, - сказав панк і пересів в середину зали.

Згодом в церкву забігла зграя дітей і до панка підійшла вчитель недільної школи.
- Я перепрошую, - насторожено звернулася вона, - а Ви б не могли сісти в іншому місці, тому що сьогодні у нас виступ дітей, а це їхні традиційні місця.
- Будь-ласка, - промовив панк і сів майже в кінці зали, на єдине вільне місце поруч із поважними бабусями. Через хвилину його спокій знову було порушено.
- Шинку, ти зайняв моє мішче, - прошепелявила беззубим ротом старенька, яка щойно увійшла в храм, - я тут сиджу вже тридшять років.
Панк мовчки підвівся і став біля самих дверей. Служіння в церкві мало б початися, але до нього раптом підійшов пастор.

- Хлопче, вибач, але наша церква найстаріша в місті і дуже шанована. До нас часом приходить навіть сам мер нашого міста, а також дуже багато різних поважних людей. Ти якось тут не вписуєшся. В тебе така... е-е-е-е... незвична зовнішність. Це може налякати наших відвідувачів. Я не проти, щоб ти приходив, але що скажуть про нас люди? Знаєш, тут поблизу є інша церква, піди туди, там всіх приймають.
Панк схилив голову і мовчки вийшов з храму. Він спустився зі сходів, сів на асфальті і заплакав. Поруч проходив Ісус.
- Друже, чому ти плачеш? – запитав у панка Христос.
- Мене не пускають в цю церкву.
- О, - зітхнув Ісус, - мене теж вже давно сюди не пускають...