Виборчі перегони, про які так багато говорили політики і журналісти, розпочалися. Гадаю, покійний радянський політкласик пробачить мені перефразування його відомого вислову, тим більше, що вибори у нас, за усталеною традицією, з року в рік вважаються ледь не революцією, після якої або кінець світу (не вірите? Спитайте у майя), або райське життя. Отже старт дано і ознаменувався він, природно, значним пожвавленням партійного життя. Основні політсили провели свої партійні з’їзди і навіть «розродились» на партійні списки, які вже, до слова, встигли наробити чимало розголосу і навіть спровокувати перші виборчі (в сенсі під час виборчої кампанії) політскандали, на кшталт демаршу досі «бютівського» нардепа Сергія Міщенка.

Деякі партії – вочевидь найбільш ретельні у підготовці до виборів (чи то найбільш популістичні?) навіть оприлюднили списки кандидатів-«мажоритарників». Впав в вічі такий «мажоритарний» список від партії «УДАР Віталія Кличка». Одразу пригадався останній візит лідера партії і, за сумісництвом, всесвітньо відомого боксера – самого Віталія Кличка – до Івано-Франківська: помпа, море народу, симфонічний оркестр на сцені посеред Вічевого майдану, сам Лідер, який (о диво!) говорить українською (нехай з русизмами і запинаючись, але ж говорить!) і обіцяє при цьому захищати українську мову, а ще повиганяти (а він може) з парламенту всіх тих, хто голосує не особисто і взагалі проти українства. Пригадалося, як одного за одним представляв пан Кличко потенційних кандидатів-«мажоритарників», які висуватимуться від «УДАРу» на Прикарпатті: Юрій Соловей, Володимир Гергелюк, Тарас Парфан, Микола Палійчук, Василь Онутчак, Володимир Довганюк.

Звіряю з оприлюдненим вчора списком: начебто усі ті ж. Додався Олег Нижник по 85-му виборчому округу, по якому В.Кличко кандидата раніше не оприлюднював… Але упс… А де Юрій Соловей? Замість молодого енергійного і, вочевидь, перспективного голови Івано-Франківської міської організації «УДАРу» Юрія Солов’я, у списку стоїть прізвище юриста очолюваної Ю.Солов’єм громадської організації «Громадський форум Івано-Франківська» Володимира Чорноуса. Зрештою, нічого не маю проти пана Чорноуса: дуже кваліфікований юрист, спокійний і виважений політик – він імпонує багатьом. Але ж він не має такого авторитету у місті Івано-Франківську з його складною передвиборчою ситуацією, як у екс-кандидата в мери обласного центру Юрія Солов’я. Майнула думка: може то хлопці з громадського руху «Чесно» щось «нарили» на одного з фаворитів передвиборчих перегонів по в/о № 83? Не секрет, що партія «УДАР» однією з перших передала для «часникової» фільтрації не тільки «мажоритарні», а й партійні списки. До того ж буквально вчора у ЗМІ з’явилось повідомлення про те, що партійне керівництво викинуло із своїх списків низку кандидатів, які не пройшли того фільтру. І хоча прізвище Ю.Солов’я серед них не значилося, але ж хто його знає? Та ні. Якщо караючий «часник» не торкнувся, скажімо, таких кандидатів, як Микола Палійчук чи Тарас Парфан, які мало того, що, перебуваючи тривалий час при досить високих посадах у виконавчій владі, мали неабияку спокусу і можливості до вчинення корупційних дій, та ще й змінили буквально нещодавно свої політичні погляди, перебігши з «Нашої України» до «УДАРу», то за що ж то йому карати Ю.Солов’я, який хоча й також свого часу пішов з «Нашої України» і навіть був у владі, але ж тоді ще не було ні «УДАРу», ні «Чесно». І взагалі, як то кажуть, то було давно і не правда.

Усі сумніви зруйнував перегляд списку «ударних» кандидатів-«пропорційників». Ось воно: за номером 45 числиться Соловей Юрій Ігорович. Одразу відлягло від серця: отже претензій у руху «Чесно» до екс-кандидата в мери Івано-Франківська не було жодних.

Але що ж змусило рейтингового кандидата-«мажоритарника» змінити округ, де він мав таку велику підтримку на ефемерне в плані прохідності 45-те місце у списку? Ефемерне, тому що сьогодні соціологи «віддають» «УДАРу» близько 10 % голосів на виборах. Не важко порахувати, що від 225 депутатських «списочних» місць 45 становить 5 %. Якщо врахувати, що до парламенту проходять тільки ті політсили, які пройдуть 5%-ковий бар’єр, ця цифра звісно дещо збільшиться, але навряд чи дотягне до 10%. Тому сподіватись на те, що 45-й кандидат потрапить до Верховної Ради може лише ду-у-у-уже великий оптиміст.

На сьогоднішній день мені не відомо, що змусило пана Солов’я перейти до «пропорційного» списку. Наскільки мені відомо – і про це говорив голова обласного «УДАРу» Роман Чернега – за списком йдуть керівники обласних організацій партій. Про голів міських структур мова не йшла. Звісно, я не виключаю певний об’єктивний момент, типу: Кличко великий і сильний – проти його волі не попреш. Втім, так само можна собі уявити і ту обставину, що Ю.Соловей, маючи певний авторитет у партії та серед представників громадських організацій в різних регіонах України, маючи певний фінансовий ресурс, цілком припустимо міг бути включений до списку за його власною ініціативою.

Навіщо? Причини можуть бути різними. Мені особисто спадає на думку одна (хоча це моя суб’єктивна думка, яка не обов’язково є вірною). Юрій Соловей злякався…

Ні. Аж ніяк не хочу образити шанованого мною політика і абсолютно не вважаю його боягузом. Просто виглядає так, що пан Соловей не має впевненості у своїй перемозі в мажоритарному окрузі. І для цього є причини. Очікується, що по виборчому округу № 83 балотуватимуться такі гіганти місцевої політики, як кандидат від «нашоукраїнської» опозиції мер обласного центру Віктор Анушкевичус та лідер прикарпатських «свободівців» голова обласної ради Олександр Сич. За кожним з них стоїть досить значний стабільний електорат і (що гріха таїти?) адмінресурс. Фактично сьогодні Ю.Соловей, В.Анушкевичус та О.Сич можуть похвалитись приблизно рівним рейтингом – в межах 20 – 25 % (замовні рейтинги до уваги не беремо). Крім того, в потилицю їм дихає Олександр Шевченко, який зараз стрімко надолужує відставання у рейтингу активною агітаційною та «благодійною» діяльністю.  При такому розкладі, коли сили претендентів є більш-менш рівними, слід очікувати перемоги того кандидата, який найбільш вміло використає старий римський принцип “divideetimpera” – поділяй і владарюй. Так, Олександр Сич до переходу Ю.Солов’я у «списочники» міг виграти на хвилі одвічної боротьби між В.Анушкевичусом та Ю.Солов’єм і, вочевидь, зараз намагатиметься використати чвари між В.Анушкевичусом і О.Шевченком. О.Шевченко ж, коли приймав рішення про власне балотування, вочевидь, розраховував перемогти за рахунок того, що електорату важко буде обирати між О.Сичем, В.Анушкевичусом та Ю.Солов’єм і тепер, вочевидь, розраховуватиме, що перші два поділять між собою голоси націоналістично налаштованого електорату, а собі забрати підтримку решти населення.

На цьому тлі шанси Ю.Солов’я на перемогу в мажоритарному окрузі ставали ще більш ефемерними, ніж балотування за списком. Можна припустити, що в даній ситуації він обрав варіант, який пропонував йому найбільше виграшів від передвиборчих перегонів. З одного боку надія на те, що «УДАР» все-таки набере більше напророчених 10% і 45-й номер таки пройде до парламенту жевріє. А з іншого боку: в разі перемоги на виборах кандидатури Івано-Франківського міського голови Віктора Анушкевичуса у пана Солов’я знову відкриваються можливості для реалізації своїх давніх мерських амбіцій. Причому в разі, якщо Юрій Ігорович не балотуватиметься по 83-му мажоритарному округу, шанси діючого мера на перемогу значно зростуть, а відповідно відкриється більше шансів на те, що буде оголошено позачергові вибори Івано-Франківського міського голови, на яких Ю.Соловей в світлі результатів виборів попередніх буде безперечним фаворитом.

І тут виникає парадоксальна ситуація: для того, щоб хоч щось виграти на виборах лідеру міського «УДАРу» доведеться підтримувати на виборах до Верховної Ради не колегу по Громадському форуму Володимира Чорноуса, а свого одвічного конкурента – практично ворога Віктора Анушкевичуса. Тож не дивуйтесь, якщо ми незабаром побачимо хлопчиків з Громадського форуму, які роздають агітпродукцію на підтримку нині діючого міського голови. До речі, балотування Ю.Солов’я за партійним списком лише сприятиме цьому. Адже не потребуватиме значних витрат матеріальних, людських і часових ресурсів на агітаційну кампанію (її робитиме партія та її обласна організація, керівник якої – Роман Чернега – також балотуватиметься за списком), які можна буде витратити на виборчу кампанію В.Анушкевичуса.

На завершення додам, що ця думка є лише спробою осмислити процеси, які відбуваються у прикарпатській політиці, і спрогнозувати їх подальший розвиток, а тому не претендує на статус універсальної істини. В той же час підстави розмірковувати саме так, як було наведено вище, нам дають прецеденти в  історії виборів у Івано-Франківську. Зокрема, історія парламентської виборчої кампанії 2006 року, коли івано-франківський міський виборчий штаб «Нашої України», до якого, до слова, був причетний і Юрій Соловей як член команди Зіновія Шкутяка (до тієї ж команди тоді входив тоді ще «нашоукраїнець» Олександр Сич) підтримував на виборах Всеукраїнське об’єднання «Свобода» значно активніше, ніж «рідну» «Нашу Україну».