Одного разу батько з сином вели на базар коня. Батько сидів верхи на коні, а син ішов поруч. Люди, яких вони зустрічали по дорозі, говорили:

— Це - нечувано! Сильний чоловік сидить на коні, а дитина іде пішки!

 Батько послухав, що кажуть люди і посадив на коня сина. Але натовп зівак обурювався і далі. Вони казали: “Це жахливо. Старша людина іде пішки, а молодий їде верхи!"

Чоловікові знову зпробилося ніяково і тому вони обидва з сином сіли на коня. Але відразу ж почули:

— Це варварство: двоє людей сидять на маленькому коникові. Знущаються над нещасною тваринкою.

   Тоді батько з сином злізли з коня, але інші люди невтомлювались говорити: мовляв ці двоє - здуріли: Кінь нічого не несе, а двоє людей іде пішки.

Врешті решт батько та син підняли коня на руки і понесли його. Але навіть тоді не заслужили похвали у зівак з базару. У слід чули: "Дивіться, ці двоє дурних навіть не вміють користуватись ослом".

Тож чи варто докладати зусиль, щоб сподобатися усім?

p.s. якщо притчі комусь не до вподоби, то кнопочку «Блоги від Оксани Кваснишин» можна ігнорувати. Сайт різносторонній і тут кожен знайде для себе щось корисне. Всім догодити неможливо. Приклад тому - сьогоднішня притча. Наприклад, подавати притчі в блог? Хтось скаже: «Дивись, розписалась». Не писати? Хтось скаже: «почала, то хай би вже була дописувала»… версій може бути мільйон! Всім догодити неможливо. Цього не зміг зробити навіть Ісус. То і я не буду.

Бажаю всім гарно дня. І ще порада для всіх: «Не намагайтесь сподобатись усім, бо «сподобалка» може поламатись»!