ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Блог на БРІЗ
ΤΗΝ ΔΡΑΧΜΗΝ ΣΑΣ ΣΤΟ ΚΟΥΤΙ
22.7.2013, 11:30
Невеличка церковця, ба, навіть каплиця за якихось десять метрів від моря на одному із грецьких півостровів. Місцевість, як то кажуть, - кінець географії. Далі - тільки море і скелі.
Двері зачинені, але не на ключ - на засувку. Рипучим звуком сповіщають про прихід чергового спраглого. Розмови? Хліба і видовищ? Назустріч ніхто не виходить. Ні тобі отців у розшитих парафіянками рясах, ні релігійних фанатиків, готових убити з Великої Любові до храму, ні бабульок-адепток, що торгують релігійною поліграфією та свічками з таким виразом обличчя, ніби їм вже гарантовано найбільшу в житті індульгенцію. Напрочуд спокійне і затишне місце. Кілька непоказних ікон без дорогого оздоблення, лампадки зі свічками;стіл, застелений дешевою прозорою церетою. Збоку на стіні, майже при вході притулилася фотографія Паїсія Афонського, найбільш шанованого в Греції монаха. Кілька дерев'яних стільців попід стіною. Все. Тиша і спокій. Тільки море за стінами розбивається об скелі. Навіть чайок не чути. Благодатне місце - лише стати і молитися. Навіть не молитися. Тобто, не просити. Просто розмовляти. Говорити. Мовчати і говорити знову. Так, саме так, як у Грицька Чубая. Усвідомлювати, що це все-таки діалог. Бо в таких місцях, напевно, і відбуваються Справжні Діалоги. Про хліб і видовища тут вже й не згадуєш. На масивній тумбі - свічки. Звичайні воскові свічки лежать оберемками, як скошене колосся, пов'язане у снопи. Вочевидь, їх буває там багато, бо ложа для них доволі глибокі. На той час, коли я туди увійшов, їх було помітно мало. На тумбі напис грецькою ΤΗΝ ΔΡΑΧΜΗΝ ΣΑΣ ΣΤΟ ΚΟΥΤΙ, з якого я розумію лише одне слово: ΔΡΑΧΜΗΝ. Завдяки Кирилові та Методію, а ще викладачам рідної альма-матер, я розрізняю літери. Здогадуюся, що йдеться про гроші. Згодом я дізнався, то щось на зразок "скринька для пожертв". Але то згодом, а тоді... Розмерзившись від надміру цінників, що пропонують туристові найширший діапазон цін, намагаюся знайти щось подібне до уже баченого на ринках грецьких туристичних містечок. Не знаходжу нічого. Навіть нічого, що б нагадувало цінники на свічковий товар у наших храмах. Вони також грецькі. Частково. Принаймні, ота частка "греко-"... Запалюю свічку. На власний розсуд вкидаю до шпарини якісь гроші. Не знаю, чи стільки, скільки написано на табличці. Ще раз насолоджуюся неймовірним спокоєм і тишею, втягаю ніздрями запах воску, що розігрівся і стікає донизу. Виходжу. Замикаю за собою двері на засувку. Хвилі розбиваються об скелі. Довкола - ні душі. Тішуся. Тішуся з того, що так буде й наступного разу, коли сюди прийде черговий спраглий Розмови. І їм також ніхто не заважатиме. Як і нам...
|
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |