купити квартиру в Пасічній

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: банківський працівник
Ефективний банківський сектор, який є важливою складовою економічного базису країни, — це не лише система...
Портрет професії. Віртуальна асистентка
Напевно, Вам доводилося шукати відповідь на питання, як відкрити власну справу, організувати офіс, де знайти...
Портрет професії: Матір
Робота 24 на 7 без вихідних, лікарняних, відпусток і деколи навіть сну. Такі умови праці...
Портрет професії. Викладач комп’ютерних систем і мереж
За даними рейтингу американського сервісу CareerCast викладачі увійшли в десятку лідерів серед найпрестижніших професій 2017...
Портрет професії. Сезонні роботи
На ринку праці, як і на будь-якому іншому ринку, є певні сезонні коливання. Звідси і...
Портрет професії. Машиніст екскаватора
Сьогодні БРІЗ розповість вам про професію, яка потребує сильних чоловічих рук та уважності до деталей...
Портрет професії: водій тролейбуса
Кожен другий франківець бодай один раз на день користується послугами громадського транспорту. Тож сьогодні ми...
Портрет професії. Хореограф для людей на візках
БРІЗ продовжує знайомити своїх читачів із особливостями різних сфер та професій. На черзі у нас...
Портрет професій: роастмастер
БРІЗ розпочинає серію інтерв’ю про низку професій очима франківців, які працюють або ж мали досвід...
Портрет професії. Стоматолог
До Міжнародного дня стоматолога, який відзначається 9 лютого у день Аполлонії Олександрійської, спеціалісти Міжнародного кадрового...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Нестандартні способи забезпечення виконання договору
Укладаючи договори, сторони часто використовують такий механізм, як засіб забезпечення виконання зобов’язання (далі – забезпечення)...
11.5.2018, 12:14
Вороняк Ірина
директор ПП "Інститут іміджу і...
Архетипи долі та героїзованого злочинця в образі Савченко
Феномен Надії Савченко як потенційної терористки чи організатора державного перевороту небезпечний для українського суспільства безвідносно...
19.3.2018, 16:51

ОПИТУВАННЯ


Чи Ви вже відчистили тротуари від пилюки?
Так
Ні
Це мають робити комунальники
В мене і так чисто
Мені це не заважає

НАШІ ДРУЗІ



Блог на БРІЗ


Володимир Гарматюк
Журналіст
Апелювання до пам'яті, або "крамольні" думки окупантового онука напередодні...
26.4.2013, 22:55 (ред.)

"Червона армія -- це армія, яка відбирала в 1933 останній кусок хліба в матері, дитини та старця. Це армія, котра мільйонами вивозила українців в Сибір чи садили в тюрму тільки за любов до свого, до рідного. Тому який _нормальний_ українець буде святкувати такі свята, як 23 лютого та 9 травня?..."

Ось таке нещодавно вичитав на одній зі сторінок однієї із соціальних мереж. Не буду казати, хто написав. Бо суть не в тому, хто, а суть в тому, що...

Я категорично ставлюся до злочинів комуністичного режиму проти мого народу. І минулих, і сучасних. Мене дратує постійне їхнє штрикання тим, що за комуністичної радянської власті ми отримали "бєзплатнає абразаваніє" і дешеву "калбасу". Мене бісить захоплення, з яким сучасні політики і вже навіть шмаркаті адепти пускають слину за тим, що Сталін вєлікій стратєг. Мене шляк трафляє від стратегів сучасних, яким "шотатампадєбільнамунапісалі" про складання списків тих, кого не варто пускати в ЄС. 

Але... Попри все те... 

Крайні прояви завжди загрозливі тим, що далі вже нікуди, бо це край. Тому вважаю за потрібне висловитися з того приводу. Бо маю, воечвидь, право, як внук "окупанта".

Отже,
 23 лютого не відзначаю. Але не з причин, описаних вище. Не служив в армії Радянського Союзу, тобто в Радянській, як правонаступниці Червоної Армії. Відповідно, не вважаю, що маю "лице" відзначати день її народження. Тим більше, що він притягнутий за вуха. Тим, у кого закоротка пам'ять, раджу перечитати історію дати 23 лютого 1918 року, а саме про "доблесну" капітуляцію радянської Росії перед кайзерівською Німеччиною.

Зрештою, не служив я і в українській армії. Тому не маю лиця відзначати і адаптований українським політикумом "дєнь защітніка атєчєства". Однак, потенційним захисником себе вважаю, і у випадку загрози, вочевидь, матиму обов'язок мати лице. А наразі приймаю традиційні вітання з нагоди дня української армії.

Той пост у соцмережах мене неприємно вразив. Автор часом нічого не плутає? Саме армія? Не війська НКВД, МГБ, ЧК? Саме Армія?

   А як же тоді бути з моїм дідом?! Котрий простим рядовим солдатом пройшов всю війну - спочатку артилеристом, а потім, після поранення, зв'язківцем. Під Сталінградом, до речі, служив. Зв'язок налагоджував. Там було таке озеро-болото Сиваш. Неглибоке. Можна було вбрід перейти. Але то в мирний час все так просто. Так от, дном того озера прокладали дроти для зв'язку. От дід і був одним із тих, хто через Сиваш із котушкою на плечах і рушницею в руках ходив убрід. Не просто ходив, не рибу лапав, не лєчєбниє грязі приймав. А дроти тягав. ПІД ОБСТРІЛОМ. Тим, хто переходив 12 разів, Героя Радянського Союзу давали. Це історичний факт. Просто мало кому вдавалося стільки разів. Дід перейшов 9 разів. Так, мій дід, червоноармієць, рядовий Гарматюк Василь Юрієвич. Хто має можливість, нехай перевіряє. А додому дід повернувся з війни аж у 46 році. В родині довго не знали, думали, все. Чогось їх тримали біля Румунії, здається. Вагонами-вантажівками-чумайданами трофеїв з війни не привіз, по розпотрошеній Європі не мародерствував. 

Повернувся, спромігся виховати двох дітей - мого тата і тітку. Сам із Дебеславець, Івано-Франківської області. Вєртухаєм на зоні для тих, хто з-під обстрілу не вибрався і в кращому випадку в полон потрапив, не був. В заградотрядах в спину людям не цілився. Нікого нікуди не вивозив, "хліба в матері, дитини та старця" не забирав, в тюрму не садовив. Хоч і був рядовим комуністом. Але на мерседесах не катався. Навіть жигуля чи запорожця задрипаного за все життя не отримав як інвалід війни. Мав осколок в тілі. Так і помер з ним у віці 62-років у далекому нині 85-му. Якби рушили той осколок, то вмер би раніше. Так зі своїм другом-ворогом під серцем до кінця днів і прашагал. Спочатку полЄвропи, а потім другу половину життя. По вОйні пахав у Коломийській друкарні. Свинцем просякнутий був від фарби типографської. Свинець його здоров'я і підірвав остаточно. На війні не зловив, то в мирний час отримав дозу сповна.

Мав, правда, один гріх перед партією і своїм народом. Коли його, як рядового комуніста послали в гірське село контролювати збір урожаю, дід відмовився від положеної всім работнікам ідєалагічєскага фронта табельної зброї, заявивши, що йде до людей говорити, а не стріляти. Як сказали йому потім, через багато років місцеві жителі, того й залишився живий. Майже щодня під прицілом ходив. І якби був при карабіні, ходив би не довго...

І якщо вже на те пішло, то саме йому пасувало би виходити на вулицю зі стрічками чорно-жовтого кольору і говорити про подвиги. Але він про подвиги не говорив. Я жодного разу не чув від діда про його бойові подвиги. Я, десятирічна радянська дитина, котра виростала на історіях про Валю Котика і Зою Космодем'янську. І батько мій від свого батька про подвиги не чув. Один єдиний раз дід сказав йому, що пережите ним було жахом. І більше він до того повертатися не хоче. Це вже батько розказував через багато років. А йому - мама, дідова дружина.

Натомість я добре пам'ятаю, як "вєтєрани" у школі розповідали нам про доблесть і "лічниє баєвиє подвігі". Тоді я ще не розумів, що то спеціально підготовлені в "асобих атдєлах" "ідєалагічєскіє работнікі". Зараз переважно вони на парадах "рісуюцца". Бо справжні фронтовики або в окопах полишалися, або від ран, хвороб і психічних зрушень давно відлетіли до Вирію.

Тому варто зважено підходити  до цих моментів. 

Не знаю, тільки як мені тепер із цим жити. Бо не вважаю себе "несправжнім українцем"...

До речі, в Івано-Франківську 9 травня визнано Днем жалоби за загиблими у Другій світовій війні. То ж помоліться за них мовчки.


орися 10:46, 26.4.2013

дуже емоційно, з надривом написано: читала і розуміла, що хочу плакати. Шкода, що 9 травня втратило той свій святковий настрій. Шкода Вашого діда, шкода за тим, що оці сволотні обісранці намагаються зробити з історією.

Гарматюк 10:55, 26.4.2013

Дякую. Але все ж давайте не будемо нікого ображати. Їм прийде своє. Принесіть квітку на плиту біля вокзалу. Тихо, не на камеру. Навіть не 9 травня.. Запаліть свічу. Підійміть очі догори, знайдіть на небі місце (воно там, кужи не глянеш, не помилишся) і скажіть серцем кілька слів)

Вдячний франківець 21:47, 26.4.2013

До речі про небо: а воно все ж таки блакитне і мирне - значною мірою завдяки Вашому дідові і мільйонам таких, як він!

країнський тиждень № 11:02, 27.4.2013

Ветерани по-радянськи
Створений у брєжнєвський період культ ветеранів мав не тільки насадити суспільству офіційну пам’ять про війну, а й замаскувати брак уваги до цих людей у перше повоєнне десятиліття.
Микола Боровик

Гість 21:07, 5.5.2013

МІФ ПЕРЕМОГИ

Ви ніколи не замислювалися, чому тупий радянський агітпром 20 років не святкував перемогу над Третім Рейхом? Здавалося б 9 травня 1946 року перша річниця перемоги. Парад, ордена, барабани, повітряні кульки. НУЛЬ! 1950 рік - п'ятиріччя перемоги. НУЛЬ! 1955 - 10 РОКІВ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ! НУЛЬ! У країні щороку з помпою відзначається велика жовтнева революція, річниця Леніна, перше травня, в кінці кінців, новий рік. Але 9 травня культурно працюють на перемогу комунізму в колгоспах і заводах. Немає ніяких медалей і почесних знаків на честь річниці перемоги, немає об'єднань фронтовиків. Навпаки, генералітет відразу після 1945 року трусять арештами та перевірками. Це ще зрозуміло, бо стиль. Але куди дивиться агітпром? 1960 рік.- НУЛЬ! Святкування починається тільки в 1965 і фронтовиків-переможців починають подавати як безпорадних пенсіонерів, яким треба "допомагати" та шанувати. ЧОМУ???
Те що нам полюбляють брехати стосовно цього совки , що мовляв треба було працювати і піднімати країну з руїн ... Тому за цим святкувань не було ... Так це чиста ахінея. Адже 23 лютого, 7 листопада, 1 травня та інші демонічні свята, СРСР святкував навіть під час війни.
Відповідь проста.Головне ніякої перемоги не відбулося і це добре розуміли тодішні большевицькі керманичі.Большевицького переможного захоплення на континенті не сталося як планувалося ВКП(б),Адольф Гітлер їх вправно випередив напавши першим і ціною своєї країни врятував пів толерантно-жидівської невдячної Європи від большевизму.
Але головна причина була та,що після війни були чоловіки- реальні ветерани,фронтові вовки які скуштували всі "принади" війни .Вони пройшли через вогонь, і їхній дух зломити було вже не так просто, партноменклатуру фронтовики зневажали. Їм було в 45-му років по 30-40, і більше. Якщо при них вимовиш слово "війна", або ще як то нагадаєш про те, що було-тебе могли реально вбити. Розрубати на місці. Серед цих людей були контужені і сильно покалічені.І які добре пам'ятали турботу Батька всіх народів Сталіна та партії про них,як то на Лінії "Вотана",на форсуванні Дніпра,пам'ятали Ржев та Волхов та багато іншого. Так от, якраз, через 20 років, ці самі ветерани вже померли, а залишилися інтенданти тилові щури та ветерани НКВД-МГБ та особітси СМЕРШу разом з свіжоспеченими 18 річними зеленоротими хлопцями,що скуштували війну лише вкінці в 1944 і 1945 роках пару фронтовими атаками.От тоді і було прийнято рішення святкувати 9 травня ....

(с) Ukrainian Military Honor

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Травень
2018
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31

РЕКЛАМА




Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Мольфарські чари уже в Івано-Франківську

ВІДЕОНОВИНИ


Франківка перемогла у "Караоке на Майдані"
<p>
	Молода прикарпатська співачка та викладач вокальної школи «Crystal voice” здобула перемогу в Києві у програмі "Караоке на Майдані".</p>

РОЗСИЛКА НОВИН