ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Блог на БРІЗ
Становлення Незалежності України: історія моєї сім'ї
4.4.2013, 11:47 (ред.)
Незалежність України в Івано-Франківськ прийшла в 1988 році. Дуже гучно заявила про себе в 1989. Переглядаю фотографії журналіста, фотографа і художника Ігора Роп'яника в інтернеті - дивлюсь, як воно все тоді було.... А спогадами я вже в невеликому "закритого типу" військовому містечку в пустелі, за 30 км від столиці Каракалпакії - Нукуса. Вересень 1989 р. Містечко "Нукус-17", вул. Маршала Гречко.... У газеті "Красная звезда" (ми її передплачували в добровільно-примусовому плані), здається, на третій сторінці була маленька замітка. Але її зміст фактично змінив хід історії нашої сім'ї. Газета десь в батьківських паперах ще мала б бути, по пам'яті передам: "В украинском городе Ивано-Франковске неофашистская организация РУХ (аббревиатура от укр. "Рятуймо Україну, хлопці")" возрождает нацистские взгляды Ст. Банедеры {я дослівно не пам'ятаю, що вони тоді в газеті писали - залишився лиш спогад про ті слова - писали щось таке, від чого мої батьки зрозуміли - могутня радянська влада боїться (!!!) з тисячу молодих хлопців з маленького, як для масштабів СРСР, міста Івано-Франківськ}.... Новые фашисты требуют закрыть русскозычные школы и расстреливают в лесах Карпат всех рускоязычных жителей"........ Мабуть, щось схоже тоді було надруковано і в інших газетах. Просто ми прочитали це саме в КЗ. Сім'я наша була україномовною, хоча внаслідок відсутності україномовного середовища, спілкувались укр. мовою тільки дома... Тато ще був молодий, до пенсії було далеко. і тоді батьки вирішують мене після 9 класу (я в 1990 році закінчувала дев'ятий клас) відправити "на ПМЖ до родичів в Івано-Франківськ" зі словами: "Ми колись і так вийдемо на пенсію і повернемось в Івано-Франківськ - української майже не знаємо, тож хай хоч хтось в нашій сім'ї буде знати добре українську" (тоді батьки ще не знали, що в березні 1992 року узбекська нова, вже не радянська, влада дасть військовим один місяць, щоб забрались з території держави... Мої однокласники тоді закінчували одинадцятий клас і їм не дали довчитись трохи більше місяця до останнього дзвоника, питання стояло чітко: або ви переходити на узбекську мову спілкування, і навчання в тому числі, або щоб вже, здається, 12 квітня вас в Узбекістані не було.... процес евакувації був швидким і болісним - як у військові часи насправді ..) Але повернусь до 1990 року: так я опинилась у Франківську, вчитися мене відправили в 23 школу в клас української філології... Були вишиванки в школу - не за примусом, а тому що це було гарно. Було відродження Церкви в Опришивцях.... гарні були часи.... А в 1992 році, коли батьків виселяли з Узбекістану і вони прилетіли у Франківськ, то в аеропорт зустрічати їх я пішла в жовтій футболці і в блакитних "бананах" (модні тоді штани були),а батькам і брату з сестрою принесла жовтно-блакитні хусточки і сказала їм, що в Україні одягатися можна лиш в національні кольори і щоб вони ці хустки пов'язали собі: "Так бандерівці бачитимуть, що ви не маскалі", - піджартовувала я тоді. Але, знаєте, в перші хвилини батьки повірити, бо ще були під впливом подій в Узбекистані і були певні, що Україна пішла шляхом Прибалтики.
|
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |