У ЗМІ писали про фізичну шкоду заподіяну декільком українцям в результаті залізничної аварії в Польщі. Наші співвітчизники їхали до місця працевлаштування у пасажирському потязі. Інший потяг «летів» в протилежному напрямі, тією ж колією. Відбулося зіткнення.

Як наслідок: замість двох локомотивів купа розбитого заліза і перевернуті вагони. Добре, що українські мігранти були в середині потягу. Для декількох десятків інших пасажирів ця поїздка стала останньою. Інцидент викликав широкий громадський резонанс. На форумах досі шукають винних. Компетентні особи обмежилися констатацією факту. «Причини аварії досі не розкриті». А ось стан здоров'я співвітчизників був невтішним. У одного українського громадянина струс мозку. У іншої українки відкритий перелом ключиці. У інших – численні переломи ребер.

Лікування і подальша медична реабілітація коштують великих грошей. Але кому платити компенсацію за заподіяну фізичну шкоду в таких випадках? Складно знайти винних в цьому прецеденті. Адже аварії на залізничному транспорті досить непередбачувані. Проте, в нашому випадку обставини трагедії неоднозначні. Два потяги ніяк не могли опинитися на одній колії. Це не автотранспорт, де в тій чи іншій мірі винним у зіткненні є водій. Тут скоріш за все несправність залізничних колій. А саме - стрілочного перевіду, який забезпечує перехід потягу з однієї колії на іншу. Мабуть автоматизована система дала збій і направила один потяг на зустріч іншому.

Випадок винятковий, але цілком передбачуваний. Існує правило проведення регулярних планово-прогнозованих перевірок стану, а головне справності залізничних колій. Це дозволяє запобігати подібним аваріям. На ділянці шляхів, де сталося зіткнення, цим правилом скоріш за все нехтували. Крім того, на місці зіткнення двох потягів проводилися ремонтні роботи залізничного полотна. У будь-якому разі, життя пасажирів піддавалося ризику. Адже під час ремонту на одній ділянці, можна було пустити рух на іншій. Навіть не було повідомлено про ремонтні роботи. Мають нести відповідальність за аварію і деякі польські залізничники, відповідальні за стан полотна на своїй ділянці. Але на яких підставах постраждалі українці можуть отримати компенсацію за фізичну шкоду? Зокрема, від державної залізничної служби, де працювали відповідальні залізничники. Але ситуація не патова. Спеціальні правові норми містить законодавство ЄС, норми якого обов'язкові для держав-членів, зокрема і Польщі.

Згідно з Положенням № 371/2007 Європарламенту і Ради ЄС, у разі смерті або фізичної шкоди пасажира залізничного транспорту, компанія-перевізник зобов'язана, впродовж 15 днів з моменту встановлення його особи, виплатити компенсацію. Навіть якщо компанія-перевізник не винна, вона все ж таки сприяє пасажирові у відстоюванні права на компенсацію від третіх сторін. При цьому в тексті Положення не згадується, що пасажир повинен мати громадянство країни ЄС. Цей документ регулює пасажирські перевезення в межах ЄС залізничними компаніями, зареєстрованими в країнах-членах. З одного боку, Положення свідчить про те, що компанія перевізник знімає з себе відповідальність за виплату компенсації постраждалому пасажирові, якщо винуватцем аварії є третя сторона. У нашому випадку це працівники державної залізничної служби. З іншого боку, що заважає українцям вимагати компенсацію, якщо перевізник і винна сторона є однією юридичною особою? Пасажирський потяг, в якому їхали українці, належав державній компанії-перевізникові. Польське законодавство досить ліберальне в питанні відшкодування шкоди.

Згідно з Цивільним кодексом Польщі, право на подання позову до суду з метою відшкодування шкоди має будь-яка постраждала фізична особа. А право на компенсацію має будь-який потерпілий, який зможе знайти підстави для доказу вини іншої сторони.

Положення № 371/2007 http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriSer=CELE X: 32007R1371:en:NOT