Так вже трапилось, що вчора з Чернієва в місто їхала в "маршрутці". Було пару хвилин по четвертій - той благодатний час, коли від нас з села можна виїхати без проблем, бо "пільговики" вже не їдуть, а ті, хто з роботи додому - ще не їдуть.

Отже, людей було небагато - це мене тішило, бо насправді не люблю тісняви і не люблю стояти в "бусіках".
Класика жанру: водій усю дорогу говорив по телефону. Спочатку я навіть хотіла обуритись і зробити йому зауваження, але промовчала, бо мене зацікавив предмет його розмови...

Отже співрозмовник "мого водія", виходячи з контексту, планує купити мікроавтобус і "виїхати на рейс" по Франківську.

"Мій водій" дуже детально розказував, де і в кого можна купити і як краще перевірити, чи бус "на ходу". Далі, вочевидь, розмова пішла про рентабельні маршрути в Івано-Франківську, і тут водій видає: "Ну, чистий прибуток дають три маршрути - 29, 85 і 86 - там з кожної машини власники мають як мінімум 800 грн. в день чистими грішми... а в середньому - 1000. Правда, при тендері на ці маршрути треба позолотити руки декому, але воно окуповується за місяць."

На жаль, ці слова він казав саме на тій зупинці, де мені вже треба було виходити, тож більше нічого я не почула. Але я собі подумала, що ось так і народжуються міфи про івано-франківських перевізників – від таких ось говірких водіїв-пліткарів.

Nota bene:
Пам'ятаємо, на дорогах - ями і ожеледь.
Пам'ятаємо, в мікроавтобусах висять оголошення, що "розмовляти з водієм під час руху транспорту заборонено".
Пам’ятаємо, згідно чинних ПДР говорити по телефону за кермом – заборонено.