11/10/1989
«Прикарпатська правда» надрукувала мою обскубану репліку-відповідь Дедуріну, який мене й Товариство звинуватив у націоналізмі. Я... 2.2.2021, 12:57
Те, що Франик виріс на Заболотті (чи заболотті), відомо багатьом. Тільки от біда, він не виріс із нього остаточно. Заболоття подекуди аж булькає з нього. Ні, тут не йтиме мова про комунальні проблеми, як, може, хтось уже встиг подумати. Йдеться про інше болото...
Минулого тижня в Івано-Франківську відбулася презентація книжок Степана Процюка "Бийся головою до стіни" та "Чорне яблуко". В новинах на ТРК "3 Студія" вийшов про це сюжет. Один із моментів сюжету, який мене заскочив, окрім заяви автора про те, що два видавництва відмовилися друкувати його "достоєвщину", був коментар критика Євгена Барана, колеги і друга Степана Процюка, про те, що його "дратує проза Процюка", про позерство, ходульність, театральність... Які спонукають його, Євгена Барана, бути справжнім. Як читача. Саме цей фрагмент - і з погляду цікавості новин, "смаженого", якщо завгодно, факту, за якими так "люблять ганятися журналісти", як часто нам доводиться чути, і з погляду власне меседжевості - ми, як редакція, і вирішили залишити в матеріалі саме цей коментар. Ймовірно, розумний глядач, мав би почути в тому, як тепер модно говорити, меседж, відчитати посил.
Лірично відступивши від неліричного виступу, хочу сказати таке. Процюкову трилогію про українських письменників я почав із «Троянди ритуального болю». Про Стефаника. В процесі читання зловив себе на думці, що для кращого розуміння твору мушу відновити набуті в школі та університеті знання з біографії Стефаника та перечитати бодай основні, хрестоматійні твори. Хоча, напевно, варто вдатися і до «нехрестоматійних». Тому що це не чтиво. Не «нажопна» література, яка поміщається в задній кишені штанів для того, аби була… хотів сказати під руками, але попереднє визначення заходить в конфлікт із тим бажанням… скажімо, напохваті, коли нудишся тривалими переїздами в потягу чи метро. Це не попсовий фон, який бумкає на задньому плані, як тло. Це гардкор. Я не про порно, я про музику. Це геві-метал з його складними увертюрами, технічними гітарними партіями і широким вокальним діапазоном та прихованими змістами текстів. Підозрюю, що читання романів «Чорне яблуко» і «Маски опадають повільно» варто буде провадити, обклавшись додатковою літературою. І це нормально. Коли читач думає, а не тупо поглинає жуйку.
Ще мій, покійний тепер, викладач Юнус Ібрагім-огли Султан-бек (совєтизовано Юрій Ібрагімович Султанов) говорив нам, зеленим жовторотикам, про те, що не варто сприймати художні тексти дослівно. Так (дослівно) їх читають лише "наївні" читачі. "Я" автора і "я" ліричного героя - це дві різні літери :). Як казав кролик із відомого мультфільму: «Я бивают разниє!!»
Євген Баран, продовжуючи цю тезу, сказав те, що сказав. І сказав цілком нормально. І не варто, як кажуть у нас, «шукати на гімні сметани». Він говорив для розумних сапіенсів. Шкода, що в Івано-Франківському довколалітературному "болітці" (як означив його сам Степан Процюк після виходу матеріалу журналістці, котра його робила), кумкають такі жаби, яким треба буквально розжовувати, що саме мав на увазі Євген Баран. Таких не шкода. Шкода тих, кого вони навчатимуть літератури, якщо такі серед них є. Не варто виправдовуватися, пане Баран. Так само, як не вважаю, що редакція помилилася.
Ця ситуація тільки засвідчила, що людям ще рости і рости до того, що їм намагаються сказати. Знявши пінку з какао, якою іноді затягає гарячий напій, і виплюнувши її гидливо, вони не розсмакували самого напою.
Колись Мілланд Петроцца, лідер гурту KREATOR, відповів фанам на закиди у зраді музичній стилістиці групи: "якщо фани хочуть, аби всі треш-метал команди звучали однаково, це їхнє право, і ми його поважаємо. Натомість наше право обрати собі іншу аудиторію. І сподіваємося, що його також поважатимуть". А ще я собі чомусь згадав про Гессе…
Проте, підозрюю, тут хоч бийся головою до стіни.. Кожен мусить з’їсти своє чорне яблуко.
Ось такий, може, дещо емоційний захист Барана, Процюка, (до речі, моїх викладачів літератури), і журналістів "3 студії"..
І ще! Це не піар книжок Степана Процюка. За всі його книжки я заплатив власні гроші..))
2гість: а Ви все, що важливе з цієї статті "винесли", то лиш слово "гімно"?
журналіст
17:36, 25.3.2013
СИЛЬНО. Але в чому суть конфлікту? "3 студію" хтось звинуватив у перекручуванні інформації?
Автор
20:39, 25.3.2013
Студію не звинуватили прямо. Глядачі не зрозуміли того, що хотів сказати Євген Баран. По суті, "наїхали" на нього. Оскільки ми тісно спілкуємося, я про суть наїзду знаю. Тому "для тих, хто в болоті", роз'яснюю. Така спроба захисту Є. Барана, а разом з тим - журналістів, які виступили ретрансляторами новини. Можливо, з огляду на брак ефірного часу, коментар виявився дещо стислим (це називають склейками), тому журналісти опосередковано спричинилися до того, що глядач загубив нитку. Вважайте, що це точка зору).