Українці як «гарматне м’ясо» в іноземних збройних конфліктах

5 Березня 2013 p.

Ще свіжими у пам’яті українців є події, пов’язані з нещодавнім засудженням у Лівії 19 наших співгромадян за нібито надання військових послуг режиму Каддафі. Не будемо зараз дискутувати, наскільки обґрунтованими були звинувачення на адресу цих людей. Та зрозуміло одне іноземні держави все частіше розглядають Україну як державу-«експортера» військових спеціалістів, здатних виконувати будь-які поставлені завдання і тому все більше виявляють цікавість до українців саме в такому аспекті.

Разом з тим, багато хто вважає, що проблема найманства для України на даний час не є актуальною. Так чи воно насправді?

Відомо, що все у світі змінюється. Проте, є речі, які залишаються незмінними. Це стосується прагнення держав до вдосконалення, власного розвитку будь-якими засобами. Одні намагаються здобути власну незалежність, змінити політичний режим тощо, а інші – здобути нові природні ресурси для власного збагачення та зміцнень позицій на світовій арені.

Одним із способів збагачення деяких країн, на жаль, залишається ведення збройних конфліктів. Безперечно, поряд із отриманням доступу до нових природних ресурсів існують і інші причини розпалювання збройної ворожнечі. Однак мова піде не про це.

Все у світі змінюється. Форми та методи ведення військових дій теж не виключення. Збройні конфлікти не можуть існувати без задіяння живої сили. Тому, на сьогодні, одним із проблематичних аспектів залишаються питання, пов’язані із використанням під час збройних конфліктів найманців. Як свідчить досвід, найманство є однією з основних складових сучасних збройних конфліктів. Щоб переконатися в цьому достатньо подивитися новини: майже в кожному повідомлені щодо перебігу збройного конфлікту, згадуються найманці як їх складова. Закордонні засоби масової інформації стверджують, що 19 громадян України, затримані в Лівії, приїхали в африканську країну для участі у збройному конфлікті на стороні Муамара Каддафі, за що і були засуджені до 10 років позбавлення волі. А чи це єдиний випадок участі громадян українці у збройних конфліктах в якості найманців.

В лютому 2012 року Голова політбюро Національного руху за визволення Азаваду (організація туарегів, що веде збройну боротьбу у північній частині Малі) Махмуд Аг Алі на офіційному сайті організації (www.mnlamov.net) розмістив заяву, в якій наголошувалося про використання Малійською державою українських найманців для обслуговування та керування військовими літаками, які спричиняють людські жертви, знищують поселення та транспорт мирного населення у районах Інтедейні, Агабо, Узен та у передмісті Тесаліт. В подальшому, вказана заява була направлена на адресу МЗС України.

Не можна забувати і нещодавнє повідомлення представника Слідчого комітету РФ Володимира Маркіна щодо участі українців у збройному конфлікті на території Південної Осетії. І такі повідомлення з’являються щорічно, щойно десь на планеті розпочинається новий збройний конфлікт.

Пік поширення найманства припав на 60-80 роки ХХ ст. на території Африканського континенту. В цей час найманці в основному використовувалися для придушення масштабних повстань в колоніальних володіннях вказаних держав. Саме процеси деколонізації призвели до суттєвого збільшення попиту на найманців.

Існування двополярного світу, зростаюча роль міжнародних організацій, відсутність можливості відкритої військової агресії щодо третіх країн стали основними причинами використання найманців для впливу на хід національно-визвольних процесів держав Африканського континенту.

Положення про злочинність найманства та про кримінальну відповідальність за нього закріплено в багатьох міжнародно-правових актах того часу. Насамперед, це резолюції Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї ООН.

Після оголошення в ряді резолюцій своєї стурбованості, пов'язаної із загрозою стабільності в Африці, яку представляють найманці, Організація африканської єдності ухвалила в липні 1977 року в Лібревілеві Конвенцію ОАЄ про ліквідацію найманства в Африці, як регіональний нормативно-правовий акт.

В цілому, регулярність і послідовність у визначені найманства суспільно-небезпечним діянням у резолюціях Ради безпеки та Генеральної Асамблеї, стурбованість світового товариства цим фактом призвели до ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародної конвенції «Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців».

Однак, як вже згадувалося вище все у світі змінюється, і найманство теж. На сьогоднішній день в контексті найманства найбільшу увагу привертає діяльність іноземних приватних військових компаній (Private Military Company). З кожним днем збільшується кількість громадян України, які перебувають у складі цих компаній, де виконують різноманітні військові функції.

За даними Женевського Центру демократичного контролю за збройними силами, приватні військові компанії – це комерційні підприємства, що пропонують спеціалізовані послуги, пов’язані із участю у війнах та збройних конфліктах, включаючи бойові операції, стратегічне планування, збір розвідувальної інформації, оперативну підтримку та логістику, а також обслуговування військової техніки.

Більшість приватних військових компаній прагнуть називати себеохоронними компаніями. Проте, оскільки охоронні функції реалізуються у зонах ведення військових дій, важко відрізнити бойову функцію від охоронної. Саме з цих причин приватні військові компанії пов’язують із найманством.

Звісно, питання суспільної небезпечності участі громадян України у приватних військових компаніях залишається досить суперечливим. Вказана проблема є актуальною не тільки для України, але і для багатьох інших держав. Обговорення діяльності приватних військових компаній відбувається на найвищому рівні, як в середині держав, так і міжнародними організаціями.

Шкода, але на сьогоднішній день не існує чіткої позиції щодо вказаного питання. З існуючого потоку думок можна виділити дві групи. Одна частина фахівців вказує на необхідності легалізації діяльності приватних військових компаній шляхом затвердження такої діяльності в міжнародному та національному праві, інші – відносять таку діяльність до найманства.

Незважаючи на різноманітність поглядів, беззаперечним фактом залишається участь співробітників приватних військових компаній у збройних конфліктах на території іноземних держав. Час від часу подібні факти висвітлюються у засобах масової інформації. Так було із діяльністю приватних військових компаній «Blackwaters», «Northbridge Services Group», «ArmorGroup»та багатьох інших.

В квітні 2003 року член парламенту Великобританії Баронеса Сімон розкритикувала діяльність компанії «Northbridge Services Group»в Кот-д’Івуарі. В результаті цієї заяви, Уряд її величності висловив занепокоєння через вербування британських, французьких, південно-африканських, українських та інших колишніх військовослужбовців для роботи в Кот-д’Івуарі в якості найманців.

На початку 2011 року під час охорони нафтопроводів в районі дельти річки Нігер в Нігерії співробітники компанії «G4S-Group4 Securicor», яка, між іншим, має власний офіс і в Києві, брали участь у збройних сутичках із членами терористичного угрупування «Рух за визволення дельти річки Нігер». В свою чергу представники Уряду Нігерії заявили, що співробітники іноземної приватної військової компанії діяли на основі контрактів з французькою нафтовидобувною компанією, проте не мали права вступати у збройні сутички із місцевим населенням. Своїми діями вони порушили положення Конвенції Організації Африканської Єдності про ліквідацію найманства в Африці, а відтак правоохоронні органи Нігерії розглядають їх як найманців.

На сьогодні, діяльність приватних військових компаній можна вважати «легальним» способом працевлаштування у «гарячих точках». Розглянемо правову сторону наймання на «роботу» у «гарячі точки». Багатьох вводить в оману підписання «офіційних» договорів із компанією, де передбачаються умови роботи у «гарячих точках» та соціальні гарантії у разі отримання поранень тощо. Проте, вказані договори не мають жодної юридичної сили на території України, адже іноземні приватні військові компанії діють поза межами українського правового поля. Іншим вагомим аргументом є той факт, що іноземні приватні військові компанії реєструються в країнах, які не приєдналися до Міжнародної конвенції «Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців», у зв’язку з чим в таких країнах не має кримінальної відповідальності за найманство.

Тому особи, які працевлаштовуються в іноземні приватні військові компанії наражають себе на небезпеку як за кордоном, беручи участь у збройних конфліктах, так і на Батьківщині, де статтею 447 Кримінального Кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за участь у збройних конфліктах на території іноземних держав.

На початку 2000-х подібні компанії починають створюватися і в Україні. З них можна згадати «Vega Strategic Services» та «Muse Professional Group». Це і не дивно, адже в нашій державі існує велика кількість осіб, які мають досвід ведення бойових дій або пройшли спеціальну військову підготовку. На сьогоднішній день значний інтерес до наших співвітчизників виявляють приватні військові компанії «Brittam Defence Ltd», «Sky Chase», «Seaguard Security», «Seagull International Security», «American security group», «Global», «FOB BlackHawk», «ERENYS» та багато інших. Перераховані компанії здійснюють свою діяльність у зонах ведення бойових дій, наражаючи власний персонал на небезпеку, а також створюючи умови для їх участі у збройних конфліктах.

Однак, викликає занепокоєння пасивна позиція державних органів України щодо діяльності приватних військових компаній. Адже, Україна як член світового товариства взяла на себе ряд важливих зобов’язань. Повага до суверенітету іншої держави, а також принцип самовизначення народів і націй ставлять за обов’язок державі в межах свого територіального верховенства вжиття необхідних заходів для того, щоб з її території не виходило погрози суверенітету інших держав.

Невирішеність вказаного питання створює загрозу національним інтересам України і може бути використана іншими країнами для дискредитації нашої держави в очах світової спільноти.

Саме тому, існує необхідність звернення уваги суспільства та державних діячів до вказаної проблеми. Але, як би не було, у зв’язку із відсутністю регулювання зазначеної сфери, кожен українець вирішує це питання на власний розсуд та власний ризик. І наші громадяни будуть і на далі наражатися на небезпеку в далеких країнах, бажаючи фінансово забезпечити свою родину. Про що не забаряться повідомити закордонні засоби масової інформації з метою впливу на нашу країну та введення власних політичних ігор.

Сергій Білий

• У Долині відбулося засідання "круглого столу" на тему «Підтримка ментального здоров’я під час війни залучення усіх секторів органу місцевого самоврядування, задля підтримки усіх сфер життя українців»
• Рішення Євросоюзу про 50 млрд євро для України означає, що українці мають фінансові гарантії для соціальної стабільності – звернення Президента Володимира Зеленського
• Українці визначилися з найкращими поштовими марками 2023 року
• Для потреб воїнів Збройних сил України передали необхідне обладнання, - Світлана Онищук
• Світлана Онищук: Наше завдання - сприяти розвитку бізнесу, залучати допомогу іноземних партнерів та використовувати всі можливості для підтримки й розвитку економічної спросожності Прикарпаття
• МОЗ нагадує: евакуація постраждалих українців та онкохворих дітей на лікування за кордон — безоплатна

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН