Вибори на окрузі № 87: люди Порошенка проти людей Порошенка

17 Лютого 2021 p.

Надвірнянщина ризикує протягом найближчих п’яти тижнів перетворитись на епіцентр політстрастей загальноукраїнського масштабу.

Тут, на виборчому окрузі № 87, до складу якого входить територія Надвірнянського, частин Івано-Франківського та Коломийського (за новим адміністративно-територіальним устроєм) районів, вже 28 березня відбудуться довибори народного депутата України замість вибулого чинного мера Надвірної Зіновія Андрійовича. І вказана подія вже привернула до себе посилену увагу центральних масмедіа, різного роду політологів, політблогерів та політкоментаторів.

Навряд чи сам по собі округ має важливе значення для основних політичних сил, представлених у парламенті, хоча ще один «штик» у Раді також зайвим, звісно, не буде. Втім, це непогана арена для реалізації своїх політамбіцій для певних політичних фігур. Для когось із них це можливість нагадати про себе, для когось – самоствердитись у статусі такого собі хазяїна регіону, для декого – це останній шанс потрапити до парламентської кормушки, а для когось – і уникнути кримінальної відповідальності.

Аналізуючи список вже зареєстрованих та потенційних кандидатів в нардепи по 87-му округу, можна виділити кілька особливостей, які протягом найближчих п’яти тижнів визначатимуть перебіг виборчої кампанії.

По-перше, це засилля «варягів». Схоже, лідери деяких політсил всерйоз вважають «флєків», гуцулів та покутян неспроможними самостійно представляти власні інтереси у парламенті, тому активно намагаються нав’язати прикарпатцям мешканців інших регіонів в якості потенційних представників народу у законодавчій владі. При цьому, якщо кандидати від ВО «Свобода» та Слуги народу принаймні є жителями Західної України і так-сяк орієнтуються у місцевих реаліях, то Європейській солідарності чомусь раптом закортіло «виписувати» свою висуванку аж із Києва.

Друга особливість цьогорічних виборів на окрузі (хоча останнім часом це радше правило) – це активне використання у виборчій кампанії теми АТО/ООС. З усіх кандидатів щонайменш половина так чи інакше має або мали в минулому стосунок до АТО – або як учасники бойових дій, або як волонтери, тож гріх буде цим не скористатись.

Нарешті, третьою особливістю, вочевидь, стане війна компроматів, змагання «чорного» та «сірого» піарів та активне використання різного роду агітбруду. Надто вже великі надії основні політгравці поклали на своїх кандидатів.

На сьогоднішній день Центральна виборча комісія вже зареєструвала шість кандидатів у нардепи по 87-му округу. Втім, виглядає на те, що насправді їх буде значно більше. Не будемо зупинятися тут на всіх кандидатурах. Приділимо увагу лише найяскравішим.

Отже, ще в грудні 2020 року – задовго до офіційного початку виборчого процесу – в партії Європейська солідарність оголосили про те, що висуватимуть на виборах у 87-му окрузі кандидатуру Марусі Звіробій. Як повідомляли ЗМІ, це була воля самого Петра Порошенка, яку «сивочолий гетьман» виголосив на партійному з’їзді 10 грудня. Не відомо, якими саме мотивами і чиїми порадами керувався п’ятий президент, проте навряд чи його вибір є вдалим. Перше питання, яке виникає: невже в прикарпатській Європейській солідарності все так погано з кадрами, що лідерам (чи то пак лідеру) партії довелося засилати в наші краї столичну десантницю. Втім, схоже, Петро Олексійович просто не вельми довіряє своїм прикарпатським партійцям. Нещодавня ситуація, коли з його подачі виборчий список на виборах 2020 року до Івано-Франківської обласної ради очолив засланий нардеп Володимир В’ятрович, - тому яскравий приклад.

Десантницею Маруся Звіробій-Біленька (саме під таким ім’ям та прізвищем кандидатку зареєструвала ЦВК) є не лише в переносному, а й в прямому сенсі слова, бо ж, кажуть, свого часу була інструктором у 199-му навчальному центрі ДШВ, а пізніше проходила службу за контрактом у 132-му окремому розвідувальному батальйоні ДШВ. Цікаво, що перед реєстрацією кандидаткою у нардепи їй довелося змінити ім’я та прізвище, бо ж як Олену Біленьку (саме таким є її справжнє ім’я) політикиню в Україні знають одиниці.

В орбіту Петра Порошенка Маруся потрапила досить пізно – вже після виборів 2019 року, вочевидь, завдяки знайомству з нардепами від ЄС екскомандувачем ДШВ Михайлом Забродським та співачкою Софією Фединою. Тоді ж стрімко увірвалась у політику, хайпанувши на скандальному відео, де вона разом з останньою розповіли, не особливо добираючи слів, все, що вони думають про Президента Зеленського, та розпочатому надалі проти неї кримінальному провадженні за фактом погроз на адресу глави держави.Втім, надалі стрімко набутий її політичний авторитет почав так само стрімко спадати. Не секрет, що Прикарпатцям кандидатці запропонувати нічого, оскільки реальних проблем місцевих людей вона не знає та й не потрібні їй прикарпатці. Сьогодні для кандидатки важливо потрапити на тепле місце до Верховної Ради, а за депутатським мандатом, глядиш, і від кримінальної відповідальності за скандальне відео вдасться сховатись. Певну «свиню» кандидатці час від часу підкидає її реконструкторське минуле та непопулярна сьогодні любов до військової форми Червоної Армії. Періодично в мережі випливають фото політикині то в уніформі бійця-червоноармійця, то в однострої кавалерійського радянського політрука, які в сучасних умовах на Західній Україні ну вже точно їй політичних дивідендів не додадуть.

Прогнозовано кандидатка продовжуватиме будувати виборчу кампанію на фактах свого волонтерсько-атовського минулого (портрети в камуфляжі і з нагородами на бігбордах і таке інше), але, як вже зазначалося вище, на цих виборах вона така не одна, а тому це сумнівний козир. Крім того, увійшовши зі скандалом у політику, Маруся очікувано намагатиметься пройти на скандалах і до Верховної Ради. Як приклад, щойно зайшовши на округ, вона заходилася завзято і бездоказово звинувачувати кандидата-самовисуванця Михайла Ноняка у псуванні її бігбордів. Як то кажуть, «бий своїх, щоб чужі боялись», враховуючи, що М.Ноняк – також, як і Маруся, - людина з Майдану і (як буде показано нижче) має певний стосунок і до АТО, і до команди Порошенко.

Якщо вже мова зайшла про Михайла Ноняка, спробуємо трохи зупинитись на його кандидатурі. Самовисуванець Михайло Ноняк позиціонує себе таким собі простим провінційним хлопцем з Надвірної.

Втім, не таким вже й простим він є, зважаючи на стрімкий ріст його кар’єри у державній службі після Майдану. Погодьтеся, не кожному вдається за лічені роки побувати на посадах заступника Міністра доходів і зборів України; заступника голови, а пізніше – і голови Державної служби України з безпеки на транспорті. Звісно, не обійшлося тут без соціального ліфта, яким для багатьох став Майдан. Втім, на дану обставину можна поглянути і під іншим кутом: саме проявлені М.Ноняком на Майдані, де він був сотником, організаторські здібності були помічені певними впливовими людьми, що і дозволило Михайлові зробити стрімку кар’єру. До речі, цей стрімкий підйом по кар’єрній драбині зіграв з М.Ноняком злий жарт. Надто великою була спокуса для багатьох звинуватити його у корупції. Не нам судити, наскільки справедливими були ці звинувачення, втім, мусимо визнати: в кінцевому підсумку жодне з них доведене не було.

У порівнянні з конкурентами у М.Ноняка є дві важливі переваги. По-перше, він був і залишається місцевим. Вимушене проживання у столиці не вбило в ньому надвірнянця. По-друге, Михайло зробив тактично грамотний хід, висунувши власну кандидатуру не від тієї чи іншої політсили, а шляхом самовисування. В очах виборців дана обставина робить його незалежним від ідеологічного та фінансового впливу ззовні. Іншими словами кандидат у нардепи Михайло Ноняк позиціонує себе як людина, незалежна як від олігархів, так і від набридлих за роки політичних фігур. Наскільки це є так – покаже час.

Останнім часом у центральних засобах масової інформації – як афілійованих з нинішньою Зе-владою, так і тими, що асоціюються з фігурою Петра Порошенка, - активно культивується думка про те, що головна боротьба виборів-2021 на 87-му окрузі розгортатиметься між М.Звіробій-Біленькою та стронгменом Василем Вірастюком, якого висунула своїм кандидатом партія «Слуга народу». І це в принципі можна зрозуміти: надто вже кортить політтехнологам обох політсил подати довибори на Надвірнянщині як таке собі продовження президентської «битви титанів» 2019 року. До того ж  політтехнологам ЄСу після «штанги» з М.Ноняком доводиться бодай якось рятувати рейтинг своєї кандидатки, а тут – нагода нагадати виборцям про її «мужній виступ» проти Зеленського у 2019 році. Мовляв, «битва продовжується», але тепер проти «тендітної» Марусі Зеленський виставив такого собі Голіафа-Вірастюка.

Зрозуміти це можна, а от погодитись важко. Про стрімке падіння рейтингу М.Звіробій-Біленької ми вже писали. Що ж собою являє кандидат від Слуги народу?

Схоже, вибори на окрузі № 87 Слуги вже «злили», а точніше – зробили ставку на іншого кандидата, мова про якого піде нижче. Фігура ж Вірастюка – це радше намагання слідувати усталеному іміджу «Слуги народу» як партії шоуменів. “Theshowmustgoon”. Слуги люблять виставляти яскравих особистостей на виборах, як, на приклад, – комік Олег Філімонов на виборах мера Одеси. От тільки партія давно вже втратила народний карт-бланш 2019 року, коли до парламенту можна було провести хоч весь «95-й квартал» разом з гримерами костюмерами та всією їхньою ріднею. Тепер лідери партії стали більш прагматичними, а відтак шоуменів висувають там, де ставки вже зроблені на інших, більш перспективних кандидатів.

З іншого боку, можна припустити, що Слуги просто розслабились. Адже в 2019 році на окрузі переміг саме їхній кандидат Зіновій Андрійович, якого пізніше ще й обрали (вкотре) мером Надвірної. Втім, по-перше, в 2019 році, як вже зазначалося, у Слуги народу був зовсім інший рейтинг, а по-друге, З.Андрійович переміг не стільки завдяки підтримки партії, скільки завдяки власним політичним та фінансовим ресурсам, будучи людиною достатньо знаною та впливовою як у Надвірній, так і на решті територій, що їх включає виборчий округ.

Як і багато його нинішніх конкурентів Василь Вірастюк має стосунок до АТО. Свого часу волонтерив, возив допомогу друзям-спортсменам, які проходили службу на Сході, зокрема, приїздив до прифронтової Мар’їнки під Донецьком. Та й самого стронгмена багато хто бачив у військовому однострої інспектора-прикордонника. Пізніше у ЗМІ з’явилась інформація про те, що то Василь просто брав участь у телепроєкті «Західний кордон» львівського телеканалу «НТА». Не виключено, що «атовська» тематика також широко використовуватиметься стронгменом у виборчій кампанії.

Аналогічно до попередньої кандидатки Василь Вірастюк на окрузі № 87 не є місцевим. Він хоча й народився в Івано-Франківську і навіть прожив тут до 26 років, тим не менш з 2000 року не проживає на Прикарпатті – спочатку мешкав у Львові, тепер – у Києві, а тому залишається «варягом», якому навряд чи відомі реальні проблеми і потреби громад, інтереси яких він планує захищати у парламенті.

Свого «варяга» на округ заслала і ВО «Свобода». Схоже на те, що лідера партії – Олега Тягнибока, як то кажуть, «жаба задавила», оскільки єдина депутатка від його політсили у парламенті Оксана Савчук – є іванофранківкою. Тому він вирішив, що ліміт прикарпатських «трипальцевих» вичерпано і вирішив використати довибори на 87-му окрузі як шанс для просування до Верховної Ради свого заступника по партії – львів’янина Руслан Кошулинського.

Варто відзначити, що Руслан вже має досвід депутатської діяльності – був членом парламенту у 2012 – 2014 роках і навіть заступником голови ВР України. Учасник бойових дій. В лютому 2015 року був призваний за мобілізацією до 44-тої окремої артилерійської бригади, у складі якої брав участь в АТО. Разом з тим, прослужив у бригаді відносно недовго – трошки більше, як півроку, – до місцевих виборів осені 2015 року, - в той час, як звільнення у запас четвертої хвилі мобілізації відбулася лише в квітні 2016 року.

Чи вдасться Р.Кошулинському стати фаворитом цьогорічних виборів – викликає сумніви. Ідеологія, яку сповідує ВО «Свобода», є досить популярною серед населення, яке проживає на території округу (особливо у осіб старшого віку), проте не настільки, щоб забезпечити перемогу на виборах. Люди втомились від криз і стали прагматичнішими. Однією лише ідеологією, без конкретних вчинків, результати яких можна було б побачити, помацати або відчути на смак, немісцевому Руслану Кошулинському навряд чи вдасться в достатній мірі охопити необхідний для перемоги електорат.

Свою ложку дьогтю до бочки кандидата докинули його політтехнологи. Слоган про «єдиного кандидата від людей» вже викликав обурення у багатьох людей і в тому числі громадських активістів, які побачили в ньому мову ворожнечі, мовляв, ВО «Свобода» не вважає усіх, хто не підтримує Р.Кошулинського за людей. І це, вочевидь, буде активно використовуватиметься конкурентами кандидата в ході політичного протиборства.

Днями в прикарпатських засобах масової інформації пройшла інформація про те, що з власним кандидатом визначилась також політична партія «Батьківщина». Їхній вибір зупинився на підприємцеві з Добротова Надвірняньського районі Юрієві Голінею. Що можна сказати? Позитивом є те, що на відміну від низки інших політсил соратники Юлії Тимошенко принаймні зробили ставку на кандидата із місцевих. Все решта говорить про те, що у «Батьківщини» на Прикарпатті має місце значна кадрова криза. Політична кар’єра Юрія Голінея вражає своїм різнобарв’ям: «Фронт змін», Блок Петра Порошенка-«Європейська солідарність», «Платформа громад» і ось тепер «Батьківщина». Варто відзначити, що у липні 2019 року Юрій вже балотувався до парламенту по виборчому округу № 87. На той час він представляв партію «Європейська солідарність». Втім, навіть «благословення» досить популярного на Прикарпатті Петра Порошенка забезпечило йому лише третю позицію на виборах. Зважаючи на подальші політичні метаморфози кандидата, можна спрогнозувати, що чинний його рейтинг став лише нижчим, а відтак говорити про Ю.Голінея як про потенційного фаворита цьогорічних виборчих перегонів не доводиться.

Серед «важковаговиків» цьогорічних довиборів на 87-му окрузі – Олександр Шевченко, який балотується від партії «За майбутнє». Його політична кар’єра на перший погляд складає враження певної непостійності та прагнення тримати ніс «за вітром» («Наша Україн», УКРОП, БПП «Солідарність», «За майбутнє»). Втім, це лише на перший погляд. Насправді Олександр Шевченко завжди залишався людиною з орбіти олігарха Ігоря Коломойського, який давно розглядає Прикарпаття як свою вотчину, і саме його інтереси представляв у тих чи інших політичних силах, в тому числі у Верховній Раді, куди його було обрано в 2015 році від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». І цей зв’язок завжди забезпечував йому політичну та фінансову підтримку на усіх рівнях, в тому числі і серед населення.

Маючи у своєму розпорядженні такі ресурси, як: туристичний комплекс «Буковель» та дорожно-будівельна компанія «ПБС», О.Шевченко завжди активно використовував їх для завоювання прихильності електорату: будь то рекламні слогани про сотні кілометрів побудованих чи відремонтованих доріг (хоча по суті, йшлося лише про освоєння бюджетних коштів, отриманих через сумнівної прозорості тендерні схеми) чи непрямий підкуп виборців під виглядом безкоштовних поїздок пенсіонерів, дітей та інших категорій населення на «Буковель».

От і зараз кандидат Шевченко балотується від партії афілійованого з І.Коломойським Ігоря Палиці. При цьому, виглядає так, що на перемогу О.Шевченка насправді ставлять і представники партії влади.

Шанси інших кандидатів, як-от: Руслана Зозулі (партія «Розвиток і добробут») чи Юрія Юрченка («Нова демократія»), - на цих виборах є настільки мізерними, що навряд чи варто приділяти їм увагу на цих сторінках.

Враховуючи викладене, можна спрогнозувати, що основна боротьба на виборах у 87-му окрузі все ж таки точитиметься між ставлеником Ігоря Коломойського Олександром Шевченком та самовисуванцем Михайлом Ноняком. Обидва – прикарпатці. Обидва – знані на окрузі і обидва мають на ньому свій інтерес.

З усього викладеного випливає ще одна, не вказана нами вище, особливість цьогорічних виборів у виборчому окрузі № 87. Так, чи інакше майже усі основні кандидати мають стосунок до однієї політичної фігури. Як не дивно, це Петро Порошенко. Не будемо зупинятись на офіційній кандидатці від ЄС – з нею і так все зрозуміло. Зауважимо, Олександр Шевченко був депутатом від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у Верховній Раді VIIIскликання, Юрій Голіней, як вже зазначалося, балотувався від ЄС на парламентських виборах 2019 року, до того – був депутатом Івано-Франківської обласної ради від партії Порошенка. Здавалося б, «свободівець» Руслан Кошулинський – отой вже точно не може бути пов’язаним з «сивочолим гетьманом». Та є одне «але». Зовсім нещодавно в інтерв’ю прикарпатському інтернет-виданню «Галка» кандидат від ЄС Маруся Звіробій-Біленька дала досить лестиву характеристику Р.Кошулинському, назвавши його побратимом і зауваживши: «Якщо я виграю, то я можу обіцяти, що Кошулинському за мене точно не буде соромно. Тому що цінності в нас одні, вороги в нас теж одні» (питання: чи немає, часом між ЄС та ВО «Свобода» домовленостей?). Зрештою, і Михайло Ноняк, перебуваючи на урядових посадах, по суті представляв команду Петра Порошенка.

То що ж виходить? На виборчому окрузі № 87 Порошенко по суті протистоїть Порошенку?

Сергій БІЛИЙ

• Проблемні питання людей з інвалідністю обговорили під час онлайн-зустрічі
• 21 березня відзначають Міжнародний день людини із синдромом Дауна
• Людмила Сірко відвідала один із прихистків області, де проживають внутрішньо переміщені люди
• Як протидіяти кібербулінгу: поліцейські Прикарпаття проводять пізнавальні лекції для школярів
• Щеплення проти дифтерії та правця потрібно робити - кожні 10 років після 16
• Реальне, чесне закінчення війни неможливе без повного відновлення справедливості – звернення Президента до учасників слухання Гельсінської комісії США на тему «Притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини проти України: уроки Нюрнберга»

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН