ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ
БЛОГИ
ОПИТУВАННЯ
НАШІ ДРУЗІ |
Розірвати музейні шаблони: чого навчає польський досвідНавчальна поїздка музеями Польщі, організована Івано-Франківською обласною радою, Брошнів-Осадською ОТГ, що працює над створенням Музею депортацій українців у ХХ столітті, та Українським інститутом національної пам’яті (УІНП), справила на мене яскраві і незабутні враження, зруйнувала моє уявлення про консервативність та нецікавість музеїв і фактично розірвала навіяні шаблони, пише Галичина. Представники Брошнів-Осадської ОТГ, УІНП, прикарпатські музейники, науковці і журналісти упродовж двох днів перебування у Польщі відвідали Центр документації депортації жителів Верхньої Сілезії до СРСР у 1945 р. в Радзьонкові, Дім пам’яті євреїв Верхньої Сілезії у Глівіце, Музей сілезьких повстань у Свєнтохловіце та Музей Варшавського повстання і Катинський музей у Варшаві. Нагадаємо, що Івано-Франківська обласна рада проголосила 2020-й Роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті. До цієї подорожі музеї асоціювалися у мене з дитинства з установами, які зберігають пам’ять про минуле, проте є консервативними, нецікавими, позбавленими творчості, де акцентують на експонатах, проте не розповідають історію, де не можна ні до чого торкатися, брати щось з собою, словом, де взагалі немає місця інноваціям. Але, як з’ясувалося, музеї насправді можуть бути цілком не такими, як завислі у моїй уяві. У модерних музеях Польщі зуміли організувати експозицію так, щоб вразити уяву відвідувачів, спонукати їх до обміну думками, долучити до співпереживання подій минулого і навіть побачити в них самих себе... Ба більше, іноді вони навіть нагадували мені театр, де і я виконую свою роль, занурюючись в іншу реальність, у світ символів і значень. Польські музеї – це і своєрідні культурні центри, де проводять різноманітні заходи для відвідувачів, встановлюють соціальні контакти, тут є крамниці, кав’ярні тощо. Музей Варшавського повстання переносить відвідувачів у Варшаву 1944 року. Він розташований у приміщенні колишньої трамвайної станції. Як відомо, Варшавське повстання у 1944-му підняли вояки Армії Крайової проти нацистського режиму. Тривало воно 63 дні і мало трагічні наслідки. Німці знищили майже всю Варшаву, від міста залишилися суцільні руїни. Музей Варшавського повстання, який відображає ці сумні й водночас героїчні події польського народу, є інтерактивним, наповненим мультимедіа, тут відвідувачі можуть почуватися очевидцями тих подій. Бруківка на підлозі, особливі звуки, декорації тогочасних будинків, каналізаційні тунелі, якими можна пересуватися, наближають до тих часів. На стінах висить відривний календар, в якому розписано кожен день повстання. Аркуші можна відривати і брати з собою, аби краще усвідомити, що ж насправді відбувалося в ті дні. Також надзвичайно зацікавлює відвідувачів, особливо дітей, сканер, який визначає їхню схожість з кимось із повстанців. Ця атракція наближає до тогочасних реалій, дозволяє відчути себе учасником тих подій та усвідомити, що й ми могли бути на їхньому місці. Одну з кімнат оформлено як підпільну радіостанцію, в іншій можна побачити, як працювали тоді друкарні. А для підсилення ефекту друкар постійно видруковує копії відозв повстанців... Також у музеї працює кінотеатр, де демонструють короткі стрічки про ті буремні часи. Директор міжнародної програми «Study Tours to Poland» Мирослав Скурка (Польща), який зустрівся з нашою делегацією, звернув увагу, що Музей Варшавського повстання започаткував у Польщі музейний бум. Музеї почали будувати за іншою схемою, вони перестали бути фондосховищами, складами старих речей, місцями для експозицій. Натомість почали розповідати про історію, зокрема про те, що важливе для сучасної людини. Музей Варшавського повстання розповідає передовсім про громадянську чесноту – героїзм. Ця подія викликала готовність воювати за свою державу, бути її героєм. Героїзм є дуже важливою чеснотою, яку треба вміти показувати, навіть поколінню людей, яке сидить у смартфонах, наголосив М. Скурка. Щороку музей відвідує від 400 до 500 тис. людей. За 15 років від часу його створення тут побувало понад 7 млн. осіб. Прикметно, що більшість відвідувачів Музею Варшавського повстання – молоді люди. Музей сілезьких повстань у Свєнтохловіце має свої особливості і принади. Тут вміло поєднали минуле і сучасне, старі колекції зброї, які використовували повстанці, й зібрання польських і німецьких пропагандистських плакатів – основа музею. Але водночас музей оснащено мультимедійними засобами. Це надзвичайно важливо для молоді, також є планшети і малюнки для малих дітей, які невисокі на зріст. У музеї понад 10 тис. експонатів, які розповідають про історію сілезьких повстань та Свєнтохловіце. Прикметно, що його директорка Галіна Бєда є водночас сенаторкою. За її словами, поєднувати такі функції нескладно, тим паче, коли любиш свою роботу і живеш нею.
«Коли працюватимемо над експозицією музею, то, як свідчить польський досвід, потрібно робити великі зображення, бо можна накласти дуже багато фотографій, які просто переобтяжуватимуть стіни і загубляться. Також доброю практикою є аудіогід, що можна було би запровадити і у нас. А ще стилізований вагон з відповідними спецефектами та кімната тортур наближатимуть відвідувачів до тих сумних часів – вони зможуть частково відчути те, що відчували депортовані… У музеї будуть особисті речі депортованих, оскільки вони можуть багато розповісти про людей», – зазначив пан Ярослав. У шляхетній справі зі створення музею брошнівчанам допомагають фахівці Українського інституту національної пам’яті. Зосібна начальниця управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті УІНП Наталія Іванченко, яка взяла участь у поїздці до Польщі, підкреслила, що майбутній Музей депортацій українців у ХХ столітті – унікальне і важливе місце національної пам’яті не лише для Прикарпаття, а й для України. «Український інститут національної пам’яті підтримує створення Музею та надає необхідне методичне сприяння для облаштування сучасного осередку відновлення історичної пам’яті та зміцнення української ідентичності. Для вивчення сучасного досвіду музеєфікації злочинів тоталітаризму було підібрано близькі за тематикою польські музеї, як Центр документації депортації жителів Верхньої Сілезії до СРСР у Радзьонкові, Музей сілезьких повстань, Музей Варшавського повстання, Катинський музей. Музей має служити суспільству шляхом глибокого осмислення складної історії, сприяти його розвитку, стати інтерактивним майданчиком для важливих суспільних обговорень і презентацій. Зазвичай музеї консервуються на подачі фактажу, але в умовах сьогодення ці установи мають бути корисними для громадськості: на підставі свого авторитету порушувати незручні теми і творчо з ними працювати. Головне завдання – не тільки викликати у відвідувачів емоції і почуття, а й дати поштовх для майбутніх внутрішніх пошуків людини», – зазначила Н. Іванченко.
Історик висловив сподівання, що і Музей депортацій українців у Брошнів-Осаді, окрім розповіді про історичне минуле, стане важливою складовою у справі виховання патріотизму в молодого покоління. Його експозиції розповідатимуть про українців, які в жахливих умовах депортаційних процесів виявляли найкращі людські якості, не зраджували свої переконання і залишалися вірними своїй нації, Церкві та Україні. Наші канали в соц. мережах:
Переглядів: 313
Рекомендовані статті
Коментарів ще не додавалось! |
РЕКЛАМАФОТОНОВИНИФК «Карпати» нестандартно презентували нову форму та оголосили титульного спонсора – бренд «Львівське»
ВІДЕОНОВИНИЯку небезпеку несе генератор?
|
|||||||||||||||
РОЗСИЛКА НОВИН |