Івано-Франківський Апеляційний суд просить місцевих активістів надати правоохоронним органам факти, що підтверджують оприлюднену ними інформацію про корупцію суддів

Я стосовно процесуального злодія Н.С.Стефанів, яка украла трикімнатну квартиру по вул. Шевченка, 78 в м. Івано-Франківську (в колегії з Беркій та Соколовським), див рішення за їх підписами від 30.11.2010, готовий дати будь-кому переконливі докази та доводи. Щоправда, прокуратура міста вважає, що судді недоторкані і тому розслідувати скоєний ними злочин відмовляється. А злочин такий: громадянка недієздатна в 2004 році пред'явила позов на цю квартиру, позов недієздатної на підставі підроблених доказів в 2006 задовольнив на той час суддя міського суду С.С. Попович, з апеляційного суду з неправосудним рішенням С.С.Поповича погодилися. Уже в грудні 2006 року банда з невстановлених осіб в формі міліції близько першої години ночі виселила з квартири законну власницю та квартирантів-студентів, прикриваючи скоюваний злочин "порушення недоторканості житла" фотокопією фіктивного рішення апеляційного суду, з якої неможливо було з'ясувати який суддя це т.з. рішення ухвалив, проте якого виселенцям навіть "напам'ять" незалишили (я з'ясовував у ВДВС чи здійснювали виселення з цієї квартири, виявляється - ні). Дальше касінстанції скасувала як рішення судді С.С.Поповича, так і колегіальну ухвалу апеляційної інстанції, справу відправила до суду першої інстанції, вказавши, що особа, яка пред'явила позов є недієздатною (згідно ЦПК такий позов суддя першої інстанції зобов'язаний ухвалити "залишити без розгляду", бо в юридичному аспекті (не путайте з фізичною наявністю тексту позову) позову недієздатної за правовими нормами як процесуального документа неіснує узагалі...
Суддя міського суду Барашков (в кінці минулого року помер) вимоги ЦПК недотримався, тобто позов недієздатної неухвалив залишити без розгляду, а прийнявся розглядати в юридичному аспекті неіснуючий позов, який заявлено в т.ч. на підставі наданих недієздатною недопустимих (підроблених) доказах. Урешті-решт в задоволені позову недієздатній, яка з 2008 отримала опікуна на підставі одноосібного, а тому завідомо неправосудного рішення судді на той час міського суду Горейко, проте, незважаючи на це, в т. ч. й опікун нового позову в інтересах недієздатної непред'явив, Барашков відмовив.
Опікун недієздатної, який відповідно до закону таким неявлявся внаслідок визнання його опікуном одноосібним рішенням 2008 року судді Горейко, а згідно ЦПК таке рішення могло бути лише за наявності підписів судді та двох народних засідателів, пред'явив апеляційну скаргу, яку 30.11.2010 року задовольнила група злодіїв в процесуальному аспекті Н.С.Стефанів, О.Ю. Беркій та Соколовський.
Тобто названі т.з. судді задовольнили в юридичному аспекті неіснуючий позов у справі, що не що інше як суддівська крадіжка (в процесуальному аспекті) названими особами квартири у законної власниці.
Так що Н.С.Стефанів, а також і апеляційному суду нічого писати нісенітниці, що на них хтось "наїзджає" - в цьому суді як мінімум троє злодіїв на посадах суддів, які здійснили крадіжку (в процесуальному аспекті) квартири в законної власниці. Між іншим, те, що недієздатна для того, щоби виграти в суді квартиру подала суду підроблені докази (з обласної лікарні радянсько-партійного активу з записами за 2000-2003 рік) досудовим слідством (слідча Брич) встановлено - обласна лікарня радянсько-партійного активу ліквідована ще в 1989...тобто неіснуюча лікарня без штату лікарів в ній немогла вести ні меддокументації, ні неіснуючими лікарями виставляти будь-кому діагнози. Тобто в справі по викраденню у законної власниці квартири фігурують підроблені докази (ч.4 ст. 358 КК щонайменше), а на підставі цих підроблених доказів було проведено дві посмертні судово-психіатричні експертизи особи, яка подарувала квартиру (з елементами договору довічного утримання) новій власниці, в якої цю квартиру судді реально й украли, бо фіктивні медичні документи вказували, що в 2000-2003 роках попередня власниця квартири страждала психічними розладами (по великому рахунку як уявляється, недієздатна якимось чином заволоділа старою медкартою попередньої власниці квартири, в яку доклеїла частину аркушів зі своєї медкарти, а також запис терапевта (думається з поліклініки на Матейка) про смерть попередньої власниці квартири (дарувальниці), що настала в грудні 2003 року, при цьому, якщо досліджувати медкарту дарувальниці квартири як вона є і ні в чому несумніватися, то також випливає, що ліквідована в 1998 році обласна лікарня радянсько-партійного активу діє в підпіллі (комуністи часто падають в такий спосіб на дно, тому СБУ потрібно б розібратися де ці підпільні лікарі тощо). Але, але, недієздатна не є суб'єктом злочину із-за недієздатності, тим більше, що вона в 2013 році померла в психлікарні, в якій фактично з 2001 року й жила. Тобто, злочин в справі є, але оскільки скоєний недієздатною, то склад злочину в такому разі відсутній.
Крім цього законна власниця квартири з 2003 року (квітня) має державну реєстрацію права власності на цю квартиру, яка ніяким судом нескасована чи невизнана недійсною дотепер, бо ж право власності на нерухоме майно виключно виникає лише з моменту держреєстрації.
Незважаючи на це ОБТІ в 2006 році зареєструвало по заяві недієздатної саме її (недієздатної) право власності на квартиру в 2006 році (було, що в ОБТІ проговорилися - "на підставі дзвінка із суду"). Суд незнаходить це за порушення, мотивує, що стара 2003 року та нова 2006 року реєстрація уже зареєстрованої квартири в 1/1 частині на двох різних осіб не була юридично значимою дією, а юридично значимим вчинком (суддя Біньковська з окружного суду), тому все законно.
В даному кримінально-цивільному процесі я спробував з'ясувати усе до кінця, а саме - кому тоді приглянулася в 2004 році квартира, на процесуальний "штурм" якої в суд була відправлена недієздатна, яка з 2001 практично безвилазно жила в психлікарні і реально мала місце проживання по вул. Матейки та ніколи офіційно непроживала по вул. Шевченка, 78. Прийшлось "прикинутися" далеким родичем померлої в 2003 році попередньої власниці квартири по вул. Шевченка, 78, під таким нехитрим прикриттям поспілкуватися з жильцями названого будинку. Від них удалось довідатися, що хто власник квартири вони незнають, а "моя далека родичка" 10 років тому померла, проте цю квартиру здає років з п'ять студентам суддя Микитин, значить вона і її чоловік є власниками цієї квартири. Через де-який час удалося дізнатися, що Микитин є суддею окружного суду, вона ж донька судді Н.С.Стефанів, а Микитин-чоловік - викладає в юридичному інституті. Тобто, як на мене і стало зрозуміло чому це 30.11.2010 року під головуванням судді Н.С.Стефанів було викрадено в процесуальному аспекті у законної власниці трикімнатну квартиру по вул. Шевченка, 78.
В інтересах законної власниці квартири по вул. Шевченка, 78 я заклав позов, вимагаючи, зокрема у суду, визнати договір дарування цієї квартири за 2003 рік дійсним та незаконними записи в амбулаторну карточку дарувальниці. Вимогу провести незалежну судово-психіатричну експертизу померлої в 2003 році дарувальниці, вказавши експертам, що з 1989 року обласної лікарні радянсько-партійного активу неіснує, а тому записи після цього року до уваги в амбулаторній карточці дарувальниці неприймати як підроблені, яку підтримали представники психлікарні № 3 (вул. Медична) суддею міського суду О.М.Бабій 03.03.2015 відхилено. З чого й вбачається, що уся суддівська "рать" таки любою ціною вирішила узаконити крадіжку квартири попередниками незовсім удачну процесуальну крадіжку судді С.С. Поповича в 2006 та колегії з апеляційного, яку присік суд касінстанції в 2007, удачну процесуальну крадіжку квартири, скоєну суддями Стефанів, Беркій та Соколовським 30.11.2010 року, яку ніхто неприсік... А, якщо досить уважно проаналізувати злодійське судове рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, то право власності на квартиру за недієздатною було визначено суддями-процесуальними злодіями в порядку спадкування за законом як спадкоємиці четвертої черги, яка начебто проживала та вела спільне господарство з дарувальницею квартири, яка померла в грудні 2003 року понад п'ять років часу - з лютого 2002 року (навіть напевне першокласник зможе порахувати, що з лютого 2002 по грудень 2003 року п'ять чи більше років аж ніяк невиходить обчислити).
Між іншим, більш детально та переконливо-доказово вищевикладену інформацію я готовий надати будь кому, хто посприяє її оприлюднення, бо з суддівською мафією, очолюваною тривалий час Н.С. Стефанів та її сімейним кланом - Микитин потрібно щось робити - вони є завідомо (апріорі) соціально небезпечними на займаних посадах - від них кожен з нас може спокійно дочікуватися процесуальної крадіжки власного майна, а то чого доброго й тривалого безпідставного ув'язнення.
Прокуратура міста Івано-Франківська уже заявила, що скоєний суддями Стефанів, Беркій та Соколовським 30.11.2010 року злочин за ч. 2 ст. 375 КК нерозслідуватиме, бо це може зашкодити процесуальним злодіям Стефанів, Беркій та Соколовському, а, між іншим, злочин за ч. 2 ст. 375 у їх діяннях "прорисовується чітко" - і групово скоєний і ціна вкраденого на момент крадіжки відповідала приблизно 60000 доларів США, по інформації на осінь 2015 - уже становила трохи більше ніж 40000 доларів СЩА, а у гривнях виросла.
пишіть на пошту: kotick.roman@hotmail.com (бажано зазначити телефон, на який зацікавлена особа в максимальному поширенні вищекоротковикладеної інформації бажає, щоби з нею я зв'язався)

Маски зірвано: хто такі франківські активісти
Епохальні події в нашій країні, які розпочалися восени 2013 року, призвели не тільки до появи гострого громадського запиту на очищення органів державної влади, а й до виникнення нових видів шахрайства. На жаль, «реформована» правоохоронна система сьогодні не справляється і з традиційною злочинністю, а про протидію новинкам злочинного світу вже й мріяти не доводиться. Чи зможе поліція разом з прокуратурою, з одного боку, а суди - з іншого, впоратися з новими викликами багато в чому залежить від того, наскільки згаданий суспільний запит на «очищення» буде засобом оздоровлення системи, або все-таки тенденція пошуку цапа відбувала її остаточно знищить?
Для того, щоб було зрозуміло, про який новий вид шахрайства йдеться та щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми, пропонуємо звернути увагу на діяльність так званих «громадських активістів». Останні почали виникати, як гриби після дощу, та з неймовірним ентузіазмом демонструвати свої до того латентну сильну громадянську позицію та прагнення справедливості.
В цьому контексті привертає увагу діяльність громадської організації «ВО Голос». Організація позиціонує себе як правозахисна, серед основних завдань якої: відновлення конституційних прав громадян, сприяння правовій обізнаності, боротьба з корупцією. Голова організації – народний месник, захисник всіх «струджених і обтяжених» корупцією чиновників та правоохоронців – екс-міліціонер та кандидат в мери міста - Ростислав Гудзінський і його поплічник екс-міліціонер Віталій Чорненький. Як подейкують колишні колеги по погонах, цей діяч дивом уникнув притягнення до відповідальності за ненависне йому хабарництво та поспіхом покинув ряди силової структури. Якийсь сюрреалізм та й годі!
Віднедавна «активісти» влилися у новий український мейнстрім та розпочали нелегку боротьбу на поприщі очищення влади, використовуючи для цього не зовсім законні методи. Представники громадськості відвідують різноманітні установи, влаштовуючи театралізовані дійства. Не секрет, що на клоунади екс-міліціонерів давно ніхто не звертає уваги. Як то кажуть, собака гавкає, а караван іде. Та кожного разу «самопроголошені люстратори» вигадують нові дешеві провокації, які самі ж фільмують та публікують в мережі Інтернет на спеціально створеному і доволі сумнівному ресурсі «Голос-інфо» і у соціальних мережах, а також у газеті «Голос народу Івано-Франківщини». Такі псевдо-викривальні «ексклюзиви» час від часу «шокують» громадськість. Для цього «франківські робінгуди» не гребують жодними методами, до прикладу, можуть видавати себе заступниками директорів державних підприємств, куди колись працевлаштовувались з метою розкрадання державного майна, а після звільнення не можуть змиритися з ганебною втратою крісел.
Безпідставні звинувачення, поширення недостовірної інформації та вигадок, забарвлених патріотичними гаслами, - основні інструменти в арсеналі провокаторів. Ростислав Гудзінський, який має вищу юридичну освіту, мав би розуміти, що поширення неправдивої інформації, наклепів, порушення презумпції невинуватості, втручання в законну діяльність державних органів є кримінально караними. Тоді навіщо «правозахисник» цинічно порушує закон? Прикриваючись громадськими та патріотичними мотивами «солодка парочка» (Гудзінський та Чорненький) відстоює свої комерційні інтереси, публічно підтримуючи різні політичні сили. Відсутність реакції на згадані дії пояснюється небажанням зв’язуватися з відомими аферистами. Проте, сп’янілі від безкарності Гудзінський та Чорненький під виглядом обуреної громадськості паралізують роботу установ, використовуючи тактику терору.
Участь пана Гудзінського у якості доповідача в Антикорупційному форумі продемонструвала політичні амбіції цієї особи, яка намагається створити собі репутацію, взиваючи то до пам’яті Небесної Сотні, то до учасників АТО. Не будучи ні учасником подій на Майдані, ані учасником війни на Сході, подібні самозванці оскверняють пам’ять полеглих героїв, намагаючись спекулювати на їхньому великому подвизі та завоювати прихильність громади перед можливими достроковими парламентськими виборами.
У складний період життя країни, насичений численними спробами маніпулювання громадською думкою через дезінформацію та нечесні технології, закликаємо громадськість бути пильними, щоб мимовільно не бути введеними в оману чужими спланованими піар-акціями. Сподіваємось, що Міхо (Саакашвілі) і Ко зможуть розгледіти таких овечок у вовчій шкурі. А ми, - як свідомі представники громади, повинні зробити все можливе, щоб не бути вчергове ошуканими.
P.S. Відсутність адекватної реакції на витівки «активістів», формує у громадян враження щодо їх правильності, псує імідж держави в особі її органів та підриває довіру населення. Втім, як стало нам відомо, діяльністю «активістів» уже займається прокуратура.