Процюк про сучасних літераторів: будь-чиї уявлення про власну значимість у таких вимірах є лише їхніми власними уявленнями

30 Січня 2016 p.

"Нарешті мушу сказати про те, що мучить мене вже кілька місяців поспіль, - написав український письменник Степан Процюк. - Не впевнений, що скажу про це перший. Відштовхнуся від недавньої статті Євгена Барана про Тараса Прохаська на «Буквоїді» і вчорашньої (29 січня 2016 р. - ред.) статті Юрія Андруховича (на сайті «Збруч») про цю статтю Євгена Барана. Знаю кожного із згаданих . Мова не про це. Статті - лише привід, детонатор.

Друзі і френди, причетні чи навколопричетні до літератури! Я, як і кожна людина, можу бути суб′єктивним, але…

Переконаний, що в сучасній українській літературі сформувався такий ПОТУЖНИЙ СВІТОГЛЯДНИЙ РОЗЛАМ, який вже неможливо ні заулюлюкати, ні засміяти, ні намагатися не помічати. Це навіть не розлам, а декілька розламів.

Вони виходять далеко за межі конфлікту між «грунтівцями» і «західниками», «грантоїдами» і «селянами», «рустикалами» і «ризомщиками». Це щось неймовірно тонке, яке опирається на кілька типів людської поведінки, заходячи в архетипні тупики, які у кожного –власні. Сподіваюся, що знайдуться люди, які зможуть це пояснити ліпше від мене.

І ще одне. У літературі, серед письменників, які витворили власні світи, підтверджені увагою їхніх читачів, вже нема ні патриціїв, ні плебеїв, ні прекрасних, ні поганих, ні міщан чи селян за походженням. У літературі нації, яка намагається вставати з колін, нема священних корів, як нема окремої правди Юрія Андруховича, Євгена Барана, Тараса Прохаська чи Степана Процюка. Хіба це не аксіоми, які мав би знати кожен ? Будь-чиї уявлення про власну значимість у таких вимірах є лише їхніми власними уявленнями, які не варто намагатися нав′язувати людям із іншими уявленнями про літературу та її специфіку.

Я не закликаю до примирення, як писав Шевченко, «обніміться, брати мої! Молю вас, благаю», бо я – не третейський суддя і такі заклики викликали би лише чергову порцію кпинів позаочі…

Вольному - воля. Але ясно і чітко відчуваю, як у такій літературі, із такими егоцентричними островами, які не бачать одні одного, які часто насміхаються і ненавидять навзаєм, так-от, відчуваю, як чимраз сильніше і загрозливіше навколо мене розріджується повітря моїх уявлень про елементарні норми людських стосунків( приклади наводити не буду, Бог з ним).

Швидко у такій літературі не буде чим дихати. І то не лише мені. А ми, українці, ще вперто хочемо Нобеля…

Степан Процюк, блог на ФБ

• Немає таких слів, щоб описати силу, велич і самопожертву героя, який залишається навічно в бою, щоб його народ зберіг волю та здобув перемогу – Президент у День пам’яті захисників України
• Як отримати паспорт України за наявності лише паспорта радянського зразка
• Немає у держави-зла таких фортифікацій чи резервів, які зупинять Україну – звернення Президента Володимира Зеленського
• Лише питання часу, коли ми зможемо відновити справедливий мир для нашої частини Європи, для України – звернення Президента Володимира Зеленського
• Лише 10% мешканців Івано-Франківської області зробили перший бустер від COVID-19
• Офіс Президента реагує на петиції лише тоді, коли є ризики для репутації, — Рух ЧЕСНО

Коментарів ще не додавалось!

РОЗСИЛКА НОВИН