все для підприємців, роботодавців та орендарців

ПОРТРЕТ ПРОФЕСІЇ


Портрет професії: тренерка з ефективних комунікацій та конфліктології
Конфліктів з кожним днем стає дедалі більше. Рівень свободи зростає, а люди такі різні -...
Портрет професії. PR-фахівець
Важливим моментом у сьогоденні є комунікація. У бізнес-середовищі нині працює низка фахівців, які її налагоджують...
Портрет професії. Письменниця
Ніжність та біль, розпач та радість, маса контрастних почуттів. Письменники, це люди, які пропускають через...
Портрет професії. Актор театру
Для більшості театр - відрізки приємного відпочинку, а для них - життя. Акторська професія овіяна багатьма...
Портрет професії. Судовий експерт
З голлівудських фільмів ми пам’ятаємо чимало ефектних моментів, де експерти-криміналісти, ледь не на клітинному рівні...
Портрет професії: Майстер з художньої обробки металу
Про свою творчість, виготовлення металевих скульптур нам розповів художник, творець образів у металі Василь Демків...
Портрет професії. Бариста
Для того, щоб випити смачну ароматну каву, необхідні не тільки високоякісні зерна, а й людина...
Портрет професії. В’язальник схемних джгутів
В’язальник схемних джгутів - хто ж він? Обов’язки його роботи можна зрозуміти із самої назви...
Портрет професії. Криптохантер
Зараз тільки лінивий не говорить про новий вид заробітку на криптовалюті. Всі хочуть знати про...
Портрет професії: банківський працівник
Ефективний банківський сектор, який є важливою складовою економічного базису країни, — це не лише система...

БЛОГИ


Юридичні консультації
вул. Івана Франка, 4 Івано-Франківськ 76000 тел.0342...
Чи потрібно платити, якщо в магазині розбили (пошкодили) товар?
У рамках реалізації правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами...
17.8.2018, 10:44
Вороняк Ірина
директор ПП "Інститут іміджу і...
Архетипи долі та героїзованого злочинця в образі Савченко
Феномен Надії Савченко як потенційної терористки чи організатора державного перевороту небезпечний для українського суспільства безвідносно...
19.3.2018, 16:51

ОПИТУВАННЯ


НАШІ ДРУЗІ


Як роботи об'єднали Захід і Схід України


4 Січня 2016 p.

Переїхавши з Донецька, Іван Шихат-Саркісов вчить дітей в різних куточках України майструвати диво-роботів.

Два роки тому IT-шник та активіст Іван Шихат-Саркісов заснував у Донецьку "РобоКлуб" – гурток, на якому діти могли безкоштовно вчитися конструювати роботів і створювати для них індивідуальні програми. Через війну робота клубу припинилася, а сам Шихат-Саркісов переїхав до Вінниці. Але своєї справи не залишив. Наразі він їздить із виїзними семінарами різними містами, бере участь у соціальних програмах і готується до запуску "РобоКлубу" в Івано-Франківську. А ще – запустив тематичний проект technic.in.ua та в рамках курсу "Pro Роботів" викладає в Мережу безкоштовні лекції українською.

Depo.ua розпитав Шихата-Саркісова про цікаві проекти, їх запуск без стартового капіталу та різницю між дітьми зі Сходу та Заходу.

В ДОНЕЦЬКУ БУЛИ ГРАНДІОЗНІ ПЛАНИ

- Іване, з чого розпочинався "РобоКлуб" у Донецьку?

- Восени 2013-го року я дізнався про запуск волонтерського проекту Code Club.ua. Зв'язався з координатором, сказав, що я знайомий з візуальним програмуванням Scratch і що я готовий працювати в Димитрові Донецької області. Почав проводити заняття для школярів. В цей самий час вийшла нова лінійка робото-технічних навчальних наборів Lego. Один – для першокласників, інший – для старших дітей від 9 років. Це був ідеальний інструмент – можна було сконструювати свою модель робота, написати для неї програму, яку вона засвоювала за допомогою мікрокомп’ютера. А датчики забезпечували виконання завдань. Діти могли творити і водночас вчити програмування… Я подумав, чому б не відкрити власний проект. Так почався "РобоКлуб".

- Де знайшли перших учнів?

- Я тоді працював у школі, тож частина дітей була звідти. Інших ми знайшли за допомогою соцмереж. На перше заняття прийшло вісімнадцять дітей – від семи до п’ятнадцяти років. В такому складі працювали перші півроку. Потім про нас зробити телесюжет – люди почали дзвонити і просити відкрити курс для першокласників. Я написав про це у "Фейсбуці", люди скинулися грошима і ми запустили дві групи для малят. Наш клуб користувався популярністю, плани були грандіозні. Але в травні прийшла війна і все це довелося звернути…. Хоча до 20 червня в Донецьку ше працювали школи, був шкільний табір. Я викладав дітям заняття…

- Спілкуєтеся зі своїми першими учнями? Вони продовжують цікавитися програмуванням та роботами?

- Велика частина цих дітей лишилася в Донецьку. Колись ми з ними на фестивалі "Роботика" у Києві виграли три комплекти для роботів, і вони залишилися в школі. Я знаю, що там взяли іншого викладача, а заняття поновили.

А серед тих, хто переїхав, я знаю лише про 15-річного хлопця Філіпа Бутенка. Він зараз живе з родиною у Вишгороді, вчиться в ліцеї, планує вступати в КПІ, в нього дуже добре пішло програмування. Можна припустити, що обрати цей шлях його надихнули наші заняття.

Як роботи здружили дітей переселенців і бійців АТО - фото 2

- Коли ви особисто вирішили залишити в Донецьк?

- Коли зрозумів, що життя моєї сім'ї в небезпеці – заряди вже падали у 500-600 метрах від нашого дому. У червні-липні 2014-го в наш район нічого близько не потрапляло, а в серпні знаряди почали свистіти буквально над головою. Ми вирішили їхати. Втім, не думали, що назавжди. Їхали в надії, що за кілька місяців все буде позаду. Але зараз вирішили, що не будемо повертатися.

- Складно було виїхати?

- Так, складно. Тоді був відкритий лише південний напрямок, працював один автовокзал. У передмісті велися постійні військові дії, заряди залітали в Донецьк. Потік людей був дуже великий. Аби купити квиток, в кращому випадку треба було їхати зранку, стояти у черзі кілька годин. Тоді був шанс придбати квиток на вечір. Але чи буде обстріл, чи ні – лишалося під питанням... Простіше стало, коли у вересні підписали перше перемир'я – тоді ми заїхали в Донецьк на кілька годин забрати теплі речі.

Як роботи здружили дітей переселенців і бійців АТО - фото 3

- Чому обрали саме Вінницю?

- Я знав, що кілька донецьких IT-компаній на початку війни перевезли туди свій бізнес і читав дослідження, в якому Вінницю визнали найкращим містом для IT-сфери. А у 2012 Вінницю визнали найбільш комфортним містом для проживання. У своєму виборі ми не розчарувалися – за півтора ми не зіштовхнулися з негативом ні в медичних закладах, ні в державних установах.

КЛУБ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ПІДТРИМАЛИ ТІ Ж ЛЮДИ, ЩО І КЛУБ В ДОНЕЦЬКУ

- Як знайшли роботу на новому місці?

- Завдяки щасливому випадку це сталося швидко. Знайомий з "Фейсбуку" побачив, що я переїхав. Він знав, що я зі сфери освіти, і запропонував познайомитися з колегами з Палацу дітей та юнацтва. Там був невеликий комп’ютерний центр, в якому, в тому числі, вивчали робототехніку. Мені дали одну групу, потім з'явилося ще кілька. Потім я став керівником комп’ютерного центру. Дуже швидко я зрозумів, що можна відтворити ідею, яка звернувся у Донецьку. Запустив проект techniс.in.ua, який популяризує технічну творчість.

А потім був мій перший виїзд – у Житомир. Чоловік, який слідкував за моєю діяльністю, організував майстер-клас для дітей і запросив мене в якості викладача.

- У вас у "Фейсбуці" чимало постів присвячено роботі у Дніпропетровську та Івано-Франківську…

- В Дніпропетровську я пропрацював чотири місяці. З понеділка по п’ятницю був там, а на вихідні повертався у Вінницю. Там за моєю рекомендацією запустили курси. Громадська організація "IT-рух Дніпро" організувала навчальну програму – я об'їхав кілька десятків шкіл, розповідав дітям про IT, роботів, програмування.

Потім мене запросили на майстер-класи у Чернігів та Івано-Франківськ. Зараз же я працюю у комерційному центрі у Вінниці, а ще проводжу безкоштовні заняття для дітей як волонтер. А по суботам їжджу в Київ – там компанія теж організувала курси для дітей.

Як роботи здружили дітей переселенців і бійців АТО - фото 4

- А в Івано-Франківську з вашої ініціативи відкривається "РобоКлуб"…

- Туди мене запросили переселенці, на безкоштовний майстер-клас. Я побачив, що хлопці активні і запропонував разом запустити проект на "спільнокошті", пообіцяв навчити волонтерів, які б могли потім проводити заняття.

Ми розмістили описання проекту на "Велика Ідея" – наразі вже назбирали майже 69 тис., а мріємо про щасливу цифру 77 777. Наразі вже знайшли приміщення і викладачів.

- Просто розмістили оголошення і люди почали перераховувати кошти?

- Не зовсім так. Зі сторони здається, що там сидять десятки добродіїв і шукають, кому дати грошей. Частково це правда – на цій платформі є постійні доброчинці. Серед 140 наших меценатів є зовсім незнайомі мені люди. Але в перші тижні ми роздзвонили про проект по всіх соцмережах. Тож більшість грошей ми отримали від знайомих – в тому числі, тих, хто свого часу дав гроші на створення Донецького клубу. І неважливо, де вони знаходяться зараз, ми продовжуємо спілкуватися у "Фейсбуці", і вони продовжують допомагати.

ТЕ, ЩО Є ЗАХІД І СХІД – ПРОСТО ВИГАДКА

- Бувало таке, що у робототехніці дитина практично знайшла себе?

- Пригадую одну таку історію. В березні запустив на YouTube курс "Pro Роботів". Одного 11-річного хлопця з Івано-Франківська батьки привезли на мій майстер-клас в Ужгород. Батьки всіляко заохочують його інтерес. Наприклад, Святий Миколай, і той приніс хлопцеві робота. Зі мною ж домовлялися про індивідуальні дистанційні заняття. Судячи з усього, дитина справді себе знайшла.

Я думаю, якщо хоча б один з десяти дітей загориться захопленням, і в нього з'являться можливості для подальшого розвитку – це вже крутий результат. Ось заради цього я витрачаю стільки часу та зусиль, присвячую проекту вихідні. І ось чому дружина мене розуміє і досі не вигнала з дому (посміхається)

- Чим відрізняються діти з різних міст України?

- Всі діти тягнуться до всього нового. Охоче сприймають роботів як можливість відкинути рамки і створити щось своє. Діти не можуть бути різними. У співробітництві, у грі, у навчанні діти сходяться дуже просто. Яскравий тому приклад – майстер-клас у Івано-Франківську. На нього прийшла половина дітей переселенців і половина місцевих, дітей бійців АТО. І між ними не було жодних кордонів. Діти з Луганська та Івано-Франківська взаємодіяли, допомагали один одному…

Як роботи здружили дітей переселенців і бійців АТО - фото 5

- І що, не виникало жодних світоглядних конфліктів?

- Які конфлікти, це ж діти! Всі конфлікти придумані дорослими дядями і тьотями. А міфи про те, що люди різні, що є Захід і Схід – просто вигадка. Хоча ми не робимо на цьому акцент, але проект в Івано-Франківську зробили переселенці - люди, які втратили свої домівки, роботи. Їм доводиться обживатися, шукати більш-менш прибуткову роботу, яка б дозволила знімати житло. І от вони, попри всі свої проблеми, беруться за проект для дітей міста, адже хочуть влитися в його життя. І це не перший їхній проект - вони вже організували чимало цікавих заходів для дітей і дорослих. Це класний приклад, що різниці між людьми немає, всі ми українці.

ПРАЦЮВАВ У ШАХТІ І ВЧИВ ПРОГРАМУВАННЯ

- Як ви самі навчилися цим технологіям? Відвідували спеціальні курси і семінари?

- В юні роки я працював на шахті в Димитрові Донецької області. А у вільний час почав вивчати IT-технології за допомогою Інтернету. Вивчив базові веб-технології, програмування на с++, Java Script.

В Донецьку вчився на курсах з комп’ютерної графіки та дизайну, був на одному семінарі з робототехніки, на якому заповнив кілька пробілів. Але головний вектор – це самоосвіта. В Інтернеті немає кордонів, а інформацію можна черпати величезними об’ємами. Саме так я відкрив для себе Scratch та робототехніку.

Викладач має бути ентузіастом. 9-10-річних дітей навіть в комерційних закладах продовжують вчити натискати кнопки у Windows. А у них чи не з пелюшок є смартфони і планшети, і їм цікаво – як зламати систему iOs, аби скачувати безкоштовні додатки. І якщо викладач не на рівні, дитині він буде нецікавий. Зараз усе ж онлайн – беріть і вивчайте.

- В яких професіях можуть знадобитися вміння, здобуті на заняттях з робототехніки?

- В інженерії, розробці програмного забезпечення... Дитина вчиться працювати руками, головою, засвоює програмування. Далі він може стати і конструктором, і винахідником… Зараз це все називають словом "стартапер". Якщо в 8-9 років дитина придумує щось своє - нехай маленький, смішний прилад – в неї з'являється бажання вигадувати далі. І хто знає, які геніальні ідеї будуть у нього у 15-18 років.

Ольга Черниш


Переглядів: 382
Loading...
Рекомендовані статті

Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Серпень
2018
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31

РЕКЛАМА




Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


День професій 2018 в Івано-Франківську

ВІДЕОНОВИНИ


Вагітна в 16: як вберегтись?
<p>
	<span style="color: rgb(17, 17, 17); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;">У когось статеве життя починається у 15 років, у когось у 18 або й 23. Як запобігти небажаній вагітності?</span></p>
<p>
	<span style="color: rgb(17, 17, 17); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;">Детальніше в інформації на БРІЗі </span><a class="yt-simple-endpoint style-scope yt-formatted-string" href="https://www.youtube.com/redirect?redir_token=XErUHPBjVOZIRbi40NArKLen0vZ8MTUyOTc2NDgyMEAxNTI5Njc4NDIw&q=http%3A%2F%2Fbriz.if.ua%2F51474.htm&event=video_description&v=IZV4ino8GkQ" spellcheck="false" style="display: inline-block; cursor: pointer; text-decoration-line: none; font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;">http://briz.if.ua/51474.htm</a><span style="color: rgb(17, 17, 17); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;"> </span></p>
<p>
	<span style="color: rgb(17, 17, 17); font-family: Roboto, Arial, sans-serif; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;">Відео сюжет "Канал 402"</span></p>

РОЗСИЛКА НОВИН