В Івано-Франківську вшанували жертв голодоморів

22 листопада, українці та українська діаспора в цілому світі вшановують тих, хто загинув від голодомору у 1932-33 та 1946-47 роках. Запаленими свічками, колосками пшениці та спільною молитвою жителі Івано-Франківська віддали данину пам’яті жертвам геноциду нації. 

О 16 годині на Вічевому майдані доволі людно. І діти, й дорослі прийшли сюди зі свічками та лампадками, щоб засвітити вогник у пам’ять про невинних, а також нагадати про події того часу. 

«Голодомор – це велика трагедія для нашого народу, штучно створена спеціально для винищення нації, - розповідає член УПА Мирон Протас (1926 р. н) . – Нині всі науковці називають голодомор геноцидом. Протягом другого голодомору людей загинуло менше, ніж у 1932-33 роках. То були страшні часи, але сильно відчувалася непокора - люди хотіли бути вільними та жити на своїй землі. Хоча й тепер таке робиться, що Донеччина й Луганщина можуть пережити подібне – там спалена земля, а довкола все зруйноване».  

Дехто з присутніх залишав свічки на землі. Увагу довколишніх привернула постать немолодого чоловіка, який, стоячи навколішки, знову і знову запалював вогники, безжально задмухані холодним вітром. «Кожна свічечка – це пам’ять за людьми, яких нині немає. Голодомор – це безкінечні сльози, те, що просто неможливо уявити. Страшна біда, яку не вистраждати, не вимолити. Мільйони загиблих людей…», - зауважив Олег Кравець.

Історик, науковий співробітник «Музею визвольних змагань», Василь Тимків, розповів, що в 1946 році Йосип Сталін, прикриваючись розрухою після II світової війни, задумав вчинити черговий голодомор в Україні. «Одверта, одностайна і безкомпромісна боротьба проти окупанта стала єдиним бар’єром, без якого голодомор 1946-47 років розрісся би до масштабу трагедії 1932-33 років, - продовжує науковець. - Українська повстанська армія і українське націоналістичне підпілля врятували тоді мільйони життів. Тисячі людей зі сходу намагалися потрапити на захід країни, адже тут можна було знайти харч». 

Як наголошує історик, урок, який би мала винести нація з подій тих часів – ніколи не йти на компроміс із ворогом, навіть у випадку, коли той пропонує певне благо. А ще - у жодному разі не втрачати почуття власної гідності. 

Саме постійні компроміси стали причиною тієї ситуації, що нині відбувається на сході країни. Знову. Лише в іншому прояві, з новими дійовими особами, у новому столітті. А чи не буде там голоду? Зима покаже…

Ірина Федоляк, Івано-Франківськ