Увага!
Усі матеріали, розміщені у цій рубриці, є проплаченою джинсою. Редакція не несе відповідальності за зміст статей і залишає за собою право не вказувати джерело отримання чи замовлення цих матеріалів. Якщо Ви бажаєте розмістити у нас свою джинсу, то зв'яжіться з нами.
Закрити
купити смарт-квартиру купити квартиру в Пасічній

БЛОГИ


Вороняк Ірина
директор ПП "Інститут іміджу і...
Українці знову готові увірувати у прихід Месії
Дві третини населення України (67%) вважає, що Україна потребує нових політичних лідерів, проте лише 19%...
24.1.2018, 12:49
Віктор Ковач
Між двома орлами...
СБУ-2017: РЕ-ФОРМА чи ДЕ-ФОРМАЦІЯ? (4)
Питання реформування української спецслужби не є чимось новим та на повістці дня з’явилось далеко не...
15.4.2017, 14:04 (ред.)

ОПИТУВАННЯ


Чи готові ви до зими
Так
Ні
А що це таке?

НАШІ ДРУЗІ


Городенківець Василь Николюк покинув Афганістан одним із останніх


14 Лютого 2014 p.

Мешканця села Копачинець Городенківського району Василя Николюка призвали до армії в 1987 році, під час навчання в Кременецькому сільськогосподарському технікумі. «Учебку» проходив у Петропавловськ-Камчатському. Звідти разом із десятками інших солдатів його перекинули потягом до Ташкента, до прикордонного Термеза. Неподалік, за потічком, уже Афганістан. Чутно було постріли, свистіли кулі. Й коли якось уночі із перевалочної бази в Чирчіку хлопців посадили в літаки, перше, що побачили в афганському аеропорту Шиндант, то були чорні «тюльпани». Так називали літаки, якими доправляли в Союз загиблих. Ось таке моторошне знайомство з окупованою землею… Солдатів пересадили в БТРи і розподілили по військових частинах. Батальйон забезпечував вихід радянських частин із Афганістану.

— Наше угрупування останнім вийшло на кордон, 15 лютого 1989 року, — розповідає Василь Николюк. — Із Кабула доправили до Кушки, вже на радянському боці. Розмістили в наметах, де не було навіть нар. Там пробули десять днів. А завершував я службу вже в Ленінграді. Там, до речі, зустрів командира розвідки свого афганського батальйону. У відпустку, на прохання моїх рідних, мене відпустили в травні. У райвійськкоматі організували якраз зустріч афганців із матерями. Не передати того відчуття, яке пережив при зустрічі з ненькою! Нині вона, на жаль, прикута до ліжка. Ті переживання даремно не минули. Після навчання в Києві, на економічному факультеті сільгоспакадемії, працював головним економістом агрофірми в Копачинцях. Одружився.

Давно виношував думку збудувати капличку на своєму подвір’ї. Адже я один із села служив у Афганістані. Мене обрали скарбником церкви. А коли вирішили споруджувати нову, то взявся з головою за цю справу. Майже всю роботу провадимо силами й коштом громади. Є порозуміння, а головне — відчуття того, що живеш недаремно. Адже що може бути ліпшим слідом людини на землі, як не церква? Я ж своїм служінням дякую Господу, що беріг мене на афганській землі й повернув неушкодженим на рідну землю.

Людмила СТРАЖНИК для БРІЗ


Переглядів: 289
Loading...
Рекомендовані статті

Коментарів ще не додавалось!

Залишити коментар

Ім'я: 




Архів


Лютий
2018
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28

РЕКЛАМА



Новини шоубізнесу від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Сінема Сіті.

ФОТОНОВИНИ


Мольфарські чари уже в Івано-Франківську

ВІДЕОНОВИНИ


У Франківську створили соціальну мережу для автомобілів
<div style="margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); font-family: Verdana, Geneva, sans-serif; line-height: 18px;">
	Проект <a href="https://www.dexpens.com" target="_blank"><em><strong>DEXPENS</strong></em></a> франківської ІТ-компанії “Axion Web” дозволяє створити не лише власний профайл, але й для авто. </div>
<div style="margin: 0px; padding: 0px; color: rgb(0, 0, 0); font-family: Verdana, Geneva, sans-serif; line-height: 18px;">
	<a href="http://briz.if.ua/44792.htm" target="_blank"><em><strong>Детальніше тут:)</strong></em></a></div>

РОЗСИЛКА НОВИН