Наступний крок у боротьбі з курінням – білі небрендовані пачки сигарет – науковець - Радіо Свобода
4 Жовтня 2013 p.
Докторант Оксфордського університету Олена Семиног, яка займається проблемою боротьби з курінням, говорить: в Україні не вистачає розуміння проблеми. Наприклад, дільничні терапевти не призначають нікотинозамісної терапії охочим позбутися звички, а правоохоронці проходять повз хлопців, що курять на дитячому майданчику. Курці ж мають відчувати тиск суспільства, вважає Олена Семиног, - розповідає Радіо Свобода.
– Яким є законодавство Британії у сфері контролю за курінням і чим воно відрізняється від українського?
– У Британії заборонене куріння у пабах, ресторанах, на дитячих майданчиках і на зупинках громадського транспорту. І переважна більшість, якщо я забула згадати якісь громадські місця, то, скоріш за все, куріння буде заборонене і там. На терасах ресторанів, на відкритих територіях у ресторанах куріння також заборонено.
І це не лише регулюється державою і законодавством – це також повага людей один до одного. Тому що в Англії прийнято ходити в ресторани родинами і, зазвичай, за столиками сидять діти, і ти просто показуєш свою неповагу, якщо будеш палити там.
На телебаченні реклама цигарок заборонена. Нещодавно ухвалили новий закон, який забороняє розміщати цигарки на прилавках магазинів так, щоб їх було видно. А в Україні, наприклад, у великому торговельному центрі якраз перед продуктовим відділом великі яскраві пункти, яскраво розфарбовані місця, спеціальне відділення для продажу сигарет, де кожна пачка лежить окремо, на яскравому фоні так, щоб вона привертала велику увагу. Це неприпустимо.
Якщо культуру куріння в Англії навіть порівняти з деякими іншими країнами – Німеччиною чи Австрією, то в тих країнах значно більше людей палить. І з мого власного досвіду в Оксфордському університеті я бачу, що студенти, які приїжджають з тих країн – Німеччини, Австрії та деяких скандинавських країн, у перші місяці свого перебування в Англії палять. Але під тиском культури, під впливом своїх товаришів, людей, які навколо, які просто не палять, вони перестають палити і під кінець навчального року більшість тих людей перестають палити.
Цікаво, що сер, професор Річард Долл, який сам відкрив зв’язок між курінням і раком легенів, курив. Але оскільки він показав цей зв’язок, який є незаперечним фактом, він сам припинив палити. І в Англії, і в багатьох інших розвинутих країнах зараз майже не курять освічені люди, які працюють на добре оплачуваних роботах. Ви майже не знайдете жодного курця серед людей, які працюють у Сіті.
– Хто в Британії допомагає людині, яка хоче кинути курити?
– Людина, яка вирішує кинути палити, отримує велику підтримку. Це буде підтримка і родини, і суспільства, і професійна допомога. Наприклад, людина завжди може звернутися до свого GP (General Practical) – лікаря, якого можна приблизно порівняти в українським дільничним терапевтом. Прийти до нього, поскаржитися, сказати, що я хочу кинути палити. І ця людина отримає нікотинозамісну терапію, а також, якщо потрібно, необхідну психологічну підтримку, а також зможе відвідувати спеціальні групи, в яких збираються люди, які хочуть кинути палити, і це насправді дуже допомагає.
В Україні недорозвинена галузь психологічної підтримки і адаптації курців до життя без куріння.Якщо людина хоче кинути палити, їй важко отримати кваліфіковану медичну допомогу.
Декілька тижнів тому, під час мого візиту в Київ я побачила, що по Києву висить дуже багато оголошень і в метро, на таких просто роздрукованих А4, де різні ворожки, цілителі, які використовують китайську медицину чи акупунктуру, допомагають позбутися куріння.
Це показує, що серед українців є високий попит на зменшення кількості викурених сигарет або відмову від куріння взагалі. Але це не підтримується кваліфіковано, тобто немає відповідної розвинутої системи медичної допомоги людям, які хочуть кинути палити.
Людина не може отримати кваліфіковану допомогу. Їй не можуть порекомендувати нікотинозамісну терапію, відповідні психологічні тренінги чи групи підтримки. Можливо, в деяких приватних клініках є подібна практика. Але, оскільки проблема куріння – це велика проблема для України, то більшість таких програм має бути на рівні державних клінік.
– Що ще потрібно зробити в Україні, на Вашу думку, щоб досягти зменшення кількості курців?
– Закон, який забороняє куріння у громадських місцях, це перший крок держави у контролі куріння і зменшенні куріння серед населення. І Україна не повинна відступати від обраного шляху. Проблема в тому, що в Україні куріння заборонене лише в певних публічних місцях, не всюди. Тож закон має бути розширений до усіх публічних місць. Також це має бути заборона куріння в приміщенні, де є діти. Незалежно від того, чи це машина, де курять батьки, чи квартира…
Держава має створити програму з підтримки людей, які хочуть кинути палити. Дільничні терапевти, сімейні лікарі повинні бути кваліфіковані і знати, яку саме допомогу надати цій людині, які препарати призначити. Це не лише психологічна підтримка. Людині буде легше кинути палити, якщо в неї буде правильно підібрана замісна терапія. В Україні перелік цих препаратів, які містять нікотин, дужне обмежений. Своїм знайомим я купую таблетки в Англії. Тому що вони скаржаться, що в Україні їм не подобається смак, чи вони погано себе почувають, приймаючи ці таблетки.
Сама упаковка, в яку упаковані сигарети, містить картинки, що несуть певний зміст. Наступним кроком після цього є просто біла упаковка сигарет, на якій нічого не сказано. Поки що цей крок зробила лише Австралія серед усіх розвинутих країн. Там усі сигарети пакують в однакові пачки. Немає кольорів, немає дизайну, немає лого.
У деяких країнах є практика, коли певний відсоток прибутків компаній, які випускають сигарети, іде цілеспрямовано на фінансування медицини. Держава зрозуміла, що люди витрачають гроші на сигарети і потім, з хворобами, стають тягарем для держави.
– Наскільки, на Вашу думку, держава готова вирішувати проблему куріння в Україні?
– Нещодавній закон про заборону куріння в громадських місцях був написаний за участю громадських діячів, громадських організацій. Тобто Україна – це одна з тих країн, де держава, на жаль, не приділяла великої уваги боротьбі з курінням. Але в суспільстві росте свідомість і розуміння того, що куріння шкідливе. І громадські організації зібралися разом з представниками уряду, МОЗ і розробили цей закон. На жаль, ініціатива не йшла від держави. Вона йшла від громадянського суспільства. Але, на щастя, це один з тих прикладів, коли громадянське суспільство знайшло спільну мову з державою і урядом. Росія наслідувала приклад України і цього літа також заборонила куріння в громадських місцях. Це дуже важливий крок для обох держав, це те, що дозволить зберегти здоров’я сотням тисяч, якщо не мільйонам людей.
НовиниАкціїРекламаПро насКонтакти
Докторант Оксфордського університету Олена Семиног, яка займається проблемою боротьби з курінням, говорить: в Україні не вистачає розуміння проблеми. Наприклад, дільничні терапевти не призначають нікотинозамісної терапії охочим позбутися звички, а правоохоронці проходять повз хлопців, що курять на дитячому майданчику. Курці ж мають відчувати тиск суспільства, вважає Олена Семиног, - розповідає 